Pedro Pascal fan club

Видавництво «Жорж» оголосило передпродаж на роман Наталії Довгопол «Та, що читала зорі».Назва інтригує, тож я розпитала у авторки про книжку, і ось, що вона розповіла про роман і його головну героїню:✨«Маємо дівчину з унікальним талантом до математики, що навчалася складати гороскопи в найближчого астролога Петра Могили. І не поспішайте закидати мене каміння, мовляв, де наш митрополит, а де астрологія! Власне гороскопи в церковних книгах 17 сторіччя й надихнули мене на цю історію.✨Євка, головна героїня роману, користується своїми аналітичними здібностями та розвиненою емпатією, щоб торувати свій шлях у традиційно нежіночі сфери. Як от управління державою.✨Тлом історії став період Хмельниччини, а сама оповідь починається за кілька років до історичного повстання. Справа в тому, що митрополит Петро Могила планував отримати автономію для українських земель, щоб наша держава стала рівноправним членом Речі Посполитої поруч із Польщею та Литвою. Але його план не спрацював, і зрештою невдоволення козацтва утисками їхніх вольностей вилилося у повстання. Для мене це екскурс в "а що якби" була спроба залагодити все мирним шляхом.✨Якось я хотіла назвати книжку "Про Євку і трьох братів", бо всі вони відіграють важливу роль у цій історії. Кохання буде, скло буде — більше не скажу!✨Я надихалася корейськими серіалами, що показують історію своєї країни нехай дещо спрощено, але яскраво та захопливо, із вкрапленнями фантастики. Зокрема, натхненням слугував серіал "Багряні серця Корьо" (хто знає, той знає!) Тож читаючи цю книжку, не будьте надто прискіпливі, — це не підручник з історії, а радше авантюрна й романтична вигадка на історичному тлі».Передзамовлення тут, і гляньте, яка гарна обкладинка☺️.

Всі ви точно чули про «Свою Полицю» — проєкт, який привертає увагу до текстів українських авторів. Минулого року однією зі знакових подій «Своєї Полиці» була Письменницька конференція. Шкодую, шо пропустила. Цього року подія знову відбудеться — не пропустіть!Повна програма Письменницької конференції:✨Інтерактив з книжковими блогерками: оцінка логлайнів до рукописів учасників та учасниць конференції▫️Анастасія Піскова ▫️Атмосферниця 💬 Public Talk «Відредагуй мене повністю» разом з паблішеркою і випусковою редакторкою видавництва «Лабораторія» Юлією Прядко, письменницею, редакторкою і фіналісткою «Коронації слова» Наталєю Кош, письменницею, бета-рідеркою і букблогеркою Владою Марі📢Пітчинг рукописів (на основі додаткового відбору) і One-to-one спілкування з представниками та представницями видаництвВідбір на пітчинг буде відбуватися серед учасників та учасниць конференції. На каналі учасників і учасниць конференції попередньо після 10 лютого буде форма для реєстрації: треба буде подати синопсис згідно вимог (кількість слів/знаків, викладення основного сюжету зі спойлерами, детальні поради також додамо), вказати жанр та піджанр (якщо є). Всі заявки опрацюють та відберуть десять, які і запропонують для розгляду запрошеним видавцям. А запросили: 🔻Юлію Прядко — паблішерку і випускову редакторку видавництва «Лабораторія»🔻Ольгу Дубчак — співзасновницю видавництва «Віхола» 🔻Євгенію Веремко — паблішерку та бренд-менеджерку видавництва «READBERRY»🔻Катерину Перконос — відповідальну редакторку, координаторку напряму українських авторів видавництва «ARTBOOKS»🔻Катерину Щадило — випускову редакторку дорослої літератури «Видавництва Старого Лева»🔻Ірину Олешко — директорку «Видавництва «ТАК»‼️ВАЖЛИВО‼️У пітчингу не можуть приймати участь автори й авторки, які вже пітчили свої рукописи на минулій конференції❣️Фінальний склад учасників конференції ще уточнюється✨Ціна:Ранні пташечки до 12:00 5 лютого — 600 грнОсновна після 12:00 5 лютого — 750 грнВ цьому дописі — таймінг і детальна програма🙌🏻Встигніть придбати квиток за найкращою ціною❤️‍🔥 Посилання на квитки тут💕#блум_рекламує

Добірка для тих, хто хоче закохатись в Київ або вже віддав йому своє серце 💚 Книжки, події в яких відбуваються в Києві: 🫥 «Мавка і Ко» Вікторія Дорофеєва — сучасне міське фентезі про відділ магічної оборони Києва. ✨Триває передзамовлення зі знижкою 15%, а також доступна тематична закладинка. 🫥 «Боги мого краю дуже люблять кров» Євгенія Кужавська — містична українська темна академія про київських гімназистів на фоні буремних 1917-1918 років. ✨Триває передзамовлення зі знижкою 15%🫥 «Лазарус» Світлана Тараторіна — темне міське фентезі про Київ 1913 року, з елементами ретродетективу. ✨Доступна в паперовому, електронному та аудіо форматах. 🫥 «Якби міста вміли говорити» Тетяна Бондарчук — родинна сага, що поєднує Бельгію, Японію та Україну й охоплює понад сорок років, про почуття, силу кохання та прощення. ✨Доступна в паперовому та електронному форматах. 🫥 «Усі мої тривожні дзвіночки» Євгенія Бабенко — роман-дорослішання про життя, труднощі та почуття юної студентки. ✨Доступна в паперовому та електронному форматах. Що б ви обрали для себе? 👀

29 січня — День памʼяті Героїв Крут.Читаючи анотацію «Богів мого краю» ви могли б здогадатись, що так чи інакше ця тема згадується у романі. Це не єдина історична подія, вплетена в сюжет, але одна з важливих. От вам маленький уривок. – Очікуєте на кінець світу? – запитувала Рона.– На кінець звичного нам – без сумніву. Але я, у будь-якому разі, збережу в пам’яті цей момент. – Який? – не зрозуміла Рона. – Саме цей. Спогад про те, як говорив з гімназисткою в світлій сукні про кінець світу. – Вони можуть програти, – заперечила вона. – Тридцять тисяч добірного війська. Колишні гвардійці та матроси, московське озлоблене робітництво. І – як стверджує мій знайомий – кілька десятків гармат і десять панцирних поїздів. Ви згадували василісків, Роно. У них їх десять. Найімовірніше, вони пожеруть наших пташенят. – Яких пташенят? – роздратовано запитала вона. – А ви не чули ? Організовується студентський курінь Січових стрільців. Здається, наші з вами спільні знайомі теж збираються туди вступити.  Він має на увазі всіх гімназистів? Чи говорить про когось конкретного? Але Рона не хоче здогадуватись, і зовсім не хоче стояти тут і слухати його страшні слова про кінець світу. Подібне вона час від часу чує й удома, коли стиха перемовляються батьки, або коли до них приходять приятелі і знайомі.

Книжки, які чекаю на фестивалі «Книжкова Країна», частина 2«Залишена» Оксани Ковальчук — трилер з горорними елементами, поліським фольклором, в тому числі і таким, який породила катастрофа на ЧАЕС. Тут стіна лісу і спорожнілі села зони добровільного відселення, і зло, що ховається за мовчазною згодою місцевих. І молода жінка, яка випадково потрапить на територію незайманого лісу і майже покинутого села, бо тільки вона зможе побачити те, від чого відвертають очі жителі. Отут — відгук на книжку літературної критикині Ганни Улюри. Видавництво «Жорж». «Птахи у пітьмі» — збірка мілітарного горору, яку уклав Дімка Ужасний, запросивши класних авторів, які зараз в лавах Сил Оборони України. Серед авторів Павло Деревʼянко, Дімка Ужасний, Геннадій Кац, Сергій Мартинюк, Євген Лір, Валерій Пузік. Видавництво «Білка». Отут — канал укладача і його слова про збірку.«Анатомія жаху» Серафими Білої — нонфік про те, як писати і читати горор. З передмовою Ростислава Семківа. Книжку чекаємо давно, будемо сподіватись, що її надрукують до Книжкової Країни у квітні. Видавництво «Жорж».

Отож, розповім про книжки, на які чекаю. Є всі шанси, що вони будуть надруковані до весняної «Книжкової країни». Спочатку розповім про свої книжки або такі, в яких будуть мої тексти.✨«Боги мого краю дуже люблять кров» має вийти з друку в кінці лютого, тож це новинка якраз до весняних фестивалів. Це моя перша не серійна сольна книжка за кілька останніх років. Видавництво Vivat.✨«Я бачу зло» — збірка детективних оповідань на основі трукрайм історій, яку я укладала. Свого роду експеримент. Автори самі обирали злочини і писали тексти, намагаючись втриматись в жанрових межах детективу. Я обрала злочин з 90-х — серійні вбивства дівчат поблизу вокзалу у Перпіньяні (Франція). Цей вокзал любив Сальвадор Далі, а вбивства деякий час повʼязували з його картинами — мовляв, вбивця надихнувся розчленованими тілами жінок на полотнах сюрреаліста. Справа лишилась нерозкритою, а в оповіданні я подаю свою версію цієї історії. Видавництво «Жорж». ✨«Панічна атака» — збірка горорних оповідань від спільноти «Бабай». До цієї збірки я писала оповідання про жах на Кінбурнській косі, яку дуже люблю. Отут колись публікувала уривок ще не дописаного оповідання. Видавництво Жупанського.Розказуйте, на які книжки дуже чекаєте. Розпитуйте про згадані☺️.Завтра розповім про книги колег, на які чекаю.

«Жоржику» 9 років сьогодні💕13 січня, так і запамʼятайте🫶Отут купа способів привітати видавництво — замовляйте книжки, які давно хотіли, зі знижками. Я працювала в «Жоржі» з листопада-грудня 2024-го і до травня 2025 включно. Потім вийшла в декрет. Це був суперовий досвід в плані натхнення і драйву і суперскладний в плані налагодження процесів. Тішуся, що на мою позицію комунікаційниці в «Жорж» погодилась прийти Валентина, яка робить вогінь ще більше. Зараз «Жорж» готує до друку збірку детективних оповідань на основі тру крайм історій, яку я укладала і для якої писала оповідання. Скоро буде багато новин про збірку, презентації і зустрічі з авторами. Поки — передзамовляйте. Ще дуже чекаю на вихід «Залишеної» Оксани Ковальчук, «Анатомії жаху» Серафими Білої, «Куба» Євгена Товстонога, «Примар Менґура» Нати Гриценко, збірки готичних детективних оповідань і багато іншого. Хай вийдуть ці книжки, мало хто зможе похвалитись таким сильним портфелем українських авторів:)Всі ми чекаємо «Катабазис» Ребекки Кван, нові книжки Мони Авад, горори Стівена Ґрема Джонса і Чака Тінгла і багато інших крутих тайтлів.Най «Жорж» росте і квітне, а бурʼяни, що трапляються час від часу, самовипилюються:)Гарних книжок і гарних продажів💕

У видавництві Vivat виходить роман «Боги мого краю дуже люблять кров» української письменниці, авторки текстів у DIVOCHE.MEDIA Євгенії Кужавської.Це роман в жанрі «темної академії» (Dark Academia), що переносить у 1917-й рік, коли в Києві відкрили Другу українську гімназію, де дівчата і хлопці могли навчатись разом. Здобувати освіту до неї із закладу для дівчат переходить і 17-річна Вероніка Черняхівська — майбутня українська поетеса, перекладачка, діячка «Розстріляного відродження». Спіритичні сеанси, захоплення Вайлдом, особливі картини, таємничі культи та розслідування містичних убивств у місті раптом стають частиною її життя. Тим часом червоні загони Муравйова повільно наближаються до станції Крути.«Женя пише так, ніби ти всередині цієї історії. Вправно опрацьована історія України оживає в атмосфері dark academia. Я мріяла б про таку книгу у свої роки становлення й дорослішання і щаслива, що можу читати її зараз», — говорить про роман Кужавської засновниця DIVOCHE.MEDIA Оксана Павленко.@divochemedia

Мій роман «Боги мого краю дуже люблять кров» от-от анонсує видавництво Vivat. Перед тим, як відкриється передзамовлення, ви маєте знати, чому вам потрібна ця книжка⬇️1. Це дарк академія про київську гімназію в 1917-1918 роках. Революція, війна, вбивства, спіритичні сеанси2. Історія про одну з перших демократичних шкіл у Києві, де дівчата і хлопці могли навчатися разом3. Головна героїня — Вероніка Черняхівська. Так, історична особа. На момент подій в романі їй сімнадцять, і вона переходить в нову школу з жіночої гімназії Аделаїди Жекуліної4. В романі діють і інші історичні особи — літературний критик, літературознавець і викладач Микола Зеров, художниця Олександра Екстер та ін.5. Буде загадка, темрява, смерті, розслідування, захоплення Вайльдом і проклятими поетами, закоханість, орфічні культи, таємничі майстерні художників, біль і фаталізм6. І Перші визвольні змагання як тло усіх подій7. «Боги мого краю дуже люблять кров» — цитата з дуже особливої для мене книги Оскара Вайльда. Питайте, якщо ще щось цікаво

24 грудня (майже) останнє віконце, #темний_адвентНе секрет, що романів темних жанрів від українських авторів на ринку не так багато. Більш того, є навіть думка, що справжній горор живе в оповіданні, а так звані горорні романи — це завжди мікс жанрів. Наскільки взагалі складно після написання оповідань написати роман і на що варто звертати увагу — розпитала у двох письменниць і блогерки.Серафима Біла: В романі не спрацює історія, якій достатньо обсягу оповідання. Це буде просто щось розмазане або надміру прикрашене, менш інтенсивне та струнке.Як я кажу: роман потрібен для історії, яку ти не можеш переповісти друзям за вечір. Для оповідання не спрацює багатолінійність (розгалуженість). І це не про хронотоп: можна розповісти і про кілька століть, і родинну сагу витворити. Але все має бути чітко пов'язане з генеральною лінією. Не як кореневище цибулинки, а як кілька пір'їнок на цибулинці. В горорному оповіданні не спрацює паноптикум оригінальних монстрів, бо око може не зачепитися. В горорному романі не спрацює постійна висока інтенсивність.Роман для мене — це відкриті глибокі води. Оповідання — повновода річка. Роман після прочитання може лишитися відкритим, з незавершеними течіями та самовольними штормами. Річку ти більш-менш осягаєш за річищем та темпом. Саша Павлова:Оповіданню не треба надто сильно зважати на світ, проте треба повністю зосередитись на персонажі і його сприйнятті цього світу і проблеми, з якою він зіштовхнувся. І хай той персонаж буде один або з мінімальною компанією для взаємодій, і проблема в нього теж хай буде лише одна, проте розкрита у всій красі. Умовний хаос в короткій формі працює дуже рідко, як і розмазаність по часу, значно краще, коли це фокус на одному моменті або мінімальній кількості кадрів, але фокус дуже глибокий.А роман потрібен, якщо ця проблема надто глобальна, розтягнута в часі, просторі, і для повноцінного розкриття потребує залучення більшої кількості героїв, щоб висвітлити усі її грані. Щось таке масштабне, що можна розгледіти і осмислити лише здалеку і на відстані, придивляючись під різними кутами і порівнюючи ракурси. Бо якщо це все напхати в оповідання, буде поверхнева фігня. Оксана Ковальчук:В оповіданні працює такий собі "тунельний зір", у фокусі лише те, що важливе для історії, що є її пульсом. Це ніби дивитися на світ через фотооб'єктив — ви бачите перед собою пейзаж, але не весь горизонт. Це дає простір для подій, потрібний фокус і концентрацію.В романі ж постає панорамний краєвид, світ оточує з усіх сторін, відчувається навіть за спиною, а не лише перед очима. Тут важливий багаторівневий ландшафт історії, розгалуження шляхів доль, зв'язків і причин. Це дає відчуття цілісності і справжності світу, сукупності його елементів — від переплетіння коренів під деревами і до птахів, що ширяють над кронами. Різниця перспектив роману й оповідання допомагає створити для кожного потрібний темп, глибину занурення. Якщо ви обрали не ту перспективу, вам буде або затісно, історії не вистачить повітря, або це буде плаский, безжиттєвий простір, в якому губляться персонажі. #темний_адвент офіційно завершено. З Різдвом💕