29 січня — День памʼяті Героїв Крут.Читаючи анотацію «Богів мого краю» ви могли б здогадатись, що так чи інакше ця тема згадується у романі. Це не єдина історична подія, вплетена в сюжет, але одна з важливих. От вам маленький уривок. – Очікуєте на кінець світу? – запитувала Рона.– На кінець звичного нам – без сумніву. Але я, у будь-якому разі, збережу в пам’яті цей момент. – Який? – не зрозуміла Рона. – Саме цей. Спогад про те, як говорив з гімназисткою в світлій сукні про кінець світу. – Вони можуть програти, – заперечила вона. – Тридцять тисяч добірного війська. Колишні гвардійці та матроси, московське озлоблене робітництво. І – як стверджує мій знайомий – кілька десятків гармат і десять панцирних поїздів. Ви згадували василісків, Роно. У них їх десять. Найімовірніше, вони пожеруть наших пташенят. – Яких пташенят? – роздратовано запитала вона. – А ви не чули ? Організовується студентський курінь Січових стрільців. Здається, наші з вами спільні знайомі теж збираються туди вступити.  Він має на увазі всіх гімназистів? Чи говорить про когось конкретного? Але Рона не хоче здогадуватись, і зовсім не хоче стояти тут і слухати його страшні слова про кінець світу. Подібне вона час від часу чує й удома, коли стиха перемовляються батьки, або коли до них приходять приятелі і знайомі.