В чому суть історії з Камбоджею та Таїландом.Ще в травні між камбоджийською та таїландською арміями відбулась сутичка на спірній території і в результаті перестрілки загинув один камбоджийський солдат.Тоді уряд Таїланду пішов на деескалацію. Прем'єр-міністр Таїланду Петонгтарн Чіннават провела розмову з колишнім прем'єром Камбоджі, а по-суті фактичним диктатором країни Хун Сеном (формально прем'єр-міністром є його син Хун Манет, а Хун Сен голова Сенату, але де-факто усім керує батя) і здавалося ситуацію врегульовано.Однак Хун Сен несподівано вирішив оприлюднити розмову з Чіннават, яку він записав. На ній Чіннават улеслювала Сена називаючи його "дядечком", а також критикувала тайську армію, звалюючи усю провину на конфлікт на тайське військове керівництво.Це викликало політичну кризу у Таїланді, правляча коаліція розвалилася, а Чіннават змушена була вибачатись (вона назвала свої слова "перемовною тактикою") та пішла у відставку (зараз вона під слідством за порушення етичних норм і можливу державну зраду). Замість неї в.о. прем'єра призначили міністра оборони Пхутама Вечаячая.Ну і звісно після такого приниження Таїланд мусив дати отвєтку Камбоджі. Тому зараз армія Таїланду обстрілює і бомбить військові об'єкти в Камбоджі. Формальною причиною стало те, що декілька тайських солдат підірвалися на мінах. Але по-факту звісно це приниження, яке влаштував тайцям Хун Сен, зливши запис перемовин🤷♂️
Схоже Сирія таки скочується в черговий виток етнічного конфлікту, в який підключаться зовнішні гравці.Як розгорталася ситуація в Сувейді коротко.Нещодавно бедуїни викрали друзького торговця з Сувейди. У відповідь друзьке ополчення напало на бедуїнські угруповування і почалися сутички. Президент Сирії аль-Шараа направив війська в Сувейду, які увійшли туди, але замість наведення порядку, переважно араби-суніти, вони почали просто вбивати та знущатись над друзами.У відповідь Ізраїль зараз наносить удари по сирійський армії та цілям в Дамаску, а також відкрив кордон, щоб друзи, які живуть в Ізраїлі, зі зброєю пішли в Сувейду чинити збройний спротив сирійській армії.Треба розуміти, що друзи це хоч поверхово і релігійна група, де-факто це пов'язані між собою клани. В той же час друзи по-перше мають великий вплив в самому Ізраїлі (друзи служать в ізраїльскій армії, займають там високі пости, а також в керівництві держави та в інших впливових структурах), а також мають кланові зв'язки з друзами в інших країнах, таких як Сирія чи Ліван. По-друге сам Ізраїль, який не довіряє нинішній сирійській владі, розглядає друзів, які проживають переважно на Півдні коло ізраїльських кордонів, як буфер від сунітської частини Сирії. Спроба сирійської армії роззброїти друзьке ополчення, викликало занепокоєння, що на кордонах будуть не лояльні друзи, а вороже налаштована сирійська армія.Дамаск і президент аль-Шараа зі свого боку, розглядає наявність неконтрольованих ополчень як відгомін війни, який може знову втягнути країну в розкол та сектанські війни. Тому центральним пунктом його діяльності є роззброєння усіх ополчень, як лояльних до колишньої влади Асада (алавітів), так і тих, хто боролися з Асадом (ті ж друзи підтримали падіння Асада). Але зважаючи на минуле тих, хто зараз керує Сирією (а це переважно колишні бойовики аль-Каїди) друзи не дуже довіряють центральному уряду, не дивлячись на те, що той декламує релігійну терпимість. Той факт, що друзи майже не представлені в центральному уряді, а також поведінку бійців сирійської армії в Сувейді (де вони вбивали, катували і знущались, насильно бриючи бороди та вуса друзам) тільки підсилює цю недовіру та небажання розброюватись.З іншої сторони є зовнішній чинник. З однієї сторони Туреччина тисне на Дамаск з вимогою "інтеграції армії", тобто роззрбоєння усіх формувань (безумовно головний інтерес нівелювати курдів), а з іншої кланова верхівка друзів має тісні зв'язки з Ізраїлем, який тисне на них, щоб вони виступили проти інтеграційних проектів Дамаска і відмовлялись скласти зброю, адже хоче, щоб на південних кордонах Сирії залишались озброєнні друзи. На жаль, як засвідчила поведінка сирійської армії, надягнути форму мало, щоб бути армією. Насправді це досі в більшості своїй ісламістські бойовики, а не солдати. І інтеграцію армії напевно слід починати з цього питання, а не роззброєння друзів чи курдів, які ніколи не складуть зброю, знаючи, що їх будуть бити і над ними будуть знущатись "сирійські військові".З іншої сторони, Ізраїль може думати, що відкрити ще один фронт це вдала ідея, але від кількості фронтів можна надірватись. Спроби усе вирішувати силою можуть відштовхнути країни, які залучені у «процес Авраама» і точно не залучить туди нові країни. Тому єдиний варіант тут вести перемовини, а не починати чергову війну. Звісно при цьому друзів необхідно захищати. Оскільки усі побачили, що буде, якщо залишити дії Дамаска без уваги. Те, що Асад різав сунітів, не дає права різати тепер сунітам. Сирія може існувати лише як багатокультурна і релігійно плюралістична держава, зважаючи на кількість народностей, релігійних груп та кланів, які там живуть. Ніхто не має дозволити будувати там ісламістській халіфат і починати чергову різанину, навіть якщо тепер різати будуть "ображені". Але і Ізраїлю треба нагадати, що не можна вести справи, бомбардуючи усіх, хто тобі не подобається, бо це вже схоже на «запаморочення від успіхів».
СБУ затримала китайських шпигунів, які збирали секретні технології виробництва українських ракет «Нептун»Контррозвідка Служби безпеки України затримала у Києві двох громадян Китайської Народної Республіки, які намагалися нелегально вивезти до Китаю секретну документацію щодо українського ракетного комплексу РК-360МЦ «Нептун».Це унікальне озброєння Сил оборони України, яке призначено для вогневого ураження всіх видів бойових та десантних кораблів. Нагадаємо, що саме з «Нептуна» було знищено флагман чорноморського флоту рф – ракетний крейсер «Москва».Як встановило розслідування, один з китайських шпигунів – 24-річний ексстудент одного з київських технічних вишів. Він залишився у Києві після того як у 2023 році його відрахували за академічну неуспішність.Інший фігурант – його батько, який постійно проживав у КНР, але періодично навідувався в Україну, щоб особисто координувати агентурну роботу свого сина.За матеріалами справи, колишній китайський студент мав здобути технічну документацію з виробництва українських «Нептунів».Для цього він намагався завербувати українського громадянина, який має відношення до розробок новітніх озброєнь Сил оборони.Контррозвідка СБУ викрила шпигуна ще на початковому етапі його розвідактивності й затримала «на гарячому» під час передачі йому таємних документів.Наступним етапом було затримано його батька, який мав передати секретні відомості до спецслужб КНР.Під час обшуків у обох фігурантів вилучено телефони із доказами їхнього листування між собою, де вони координують свою шпигунську діяльність.На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки повідомили затриманим про підозру за ч. 1 ст. 114 Кримінального кодексу України (шпигунство).Фігурантам загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.Комплексні заходи проводили за процесуального керівництва Київської міської прокуратури.
Державна новинна агенція Азербайджана (офіційне ЗМІ Респубілкі Азербайджан) Азертадж в російськомовному сегменті сьогодні випустило репортаж під назвою "Страдающие от войны с Россией простые одесситы", де зокрема зазначено: "Внаслідок війни, розв'язаної Росією проти України, тисячі мирних жителів зазнали геноциду."Також Азертадж опублікував витримку з інтерв'ю з головою Об'єднаного україно-азербайджанського конгресу Ровшаном Тагієвим, де Тагієв заявив: "Світова спільнота повинна перейти від висловлення занепокоєння, нерішучості та недостатньої допомоги Україні до ефективних заходів, спрямованих на притягнення до відповідальності всіх, хто причетний до скоєння військових, гуманітарних та екологічних злочинів. Дії Росії загрожують стабільності Європи та всього людства". Ровшан Тагієв також провів історичні паралелі між подіями в Україні та злочинними діями російських військових в Азербайджані, Молдові, Грузії, Сирії та інших частинах світу, а також геноцидом, скоєним проти чеченського народу.Ще раз наголошу, що Азертадж це офіційний мовник Азербайджана: те, що там публікується, то не випадково і є офіційною позицією Баку.Схоже, що загострення між рф та Азербайджаном виглядає серьйозно, адже в Азербайджані у ЗМІ руки доволі зв'язані, щоб просто пускатись в самодіяльність. В цілому Азербайджан завжди м'яко підтримував Україну, проте без різких випадів в бік рф і мова офіційних ЗМІ (мова саме про офіційні, не офіційні завжди були більш нестримані) була стриманою. Тому статті про геноцид українців росіянами виглядає зміною парадигми.
Арагчі побіг до кремля просити про допомогу. Чому Ірану не вдасться втягнути нікого, в той час як Ізраїль зумів таки втягнути Штати?Бо Трамп застрибнув, коли динаміка на полі стала зрозуміла й Ізраїль встановив повний контроль над повітряним простором (Axios пише, що Трамп запросив у Ізраїля винищення іранського ППО на Півдні Ірану, щоб розчистити шлях для американських бомбардувальників B-2, що Ізраїль і зробив).В свій час рф зуміла змінити динаміку в Сирії на користь Асада саме завдяки тому, що взяла під контроль повітряний простір. В Ірані ж рф не може захопити повітряний простір, оскільки не має ані логістичних, ані технічних можливостей і така спроба була б місією самогубства, швидко купована США та Ізраїлем, при цьому поставило Кремль в пряму конфронтацію з обома, чого пітун уникає. А послати туди якийсь аналог «африканського корпусу» сенсу немає (що він там робитиме? Слідкуватиме в бінокль за ізраїльськими літаками?). Поставка ППО теж такий варіант: по-перше самим потрібне, по-друге вкотре продемонстроване його слабка ефективність проти ізраїльських та американських ВПС (це ми знаємо ще по Сирії).Є версія, що рф поставить Ірану ядерку, щоб та зробила її під свою і пульнула. Втім приховати це ані від американської, ані від ізраїльської розвідки не вдасться, тому в такому випадку пітун зробить те, чого уникав усі роки - пряма конфронтація з Ізраїлем та США. І все це заради заздалегідь програшної справи.У Кремля немає ресурсу воювати на декілька фронтів. Тому Рюрику Московському доведеться кинути свого союзника. І це вчергове спростує міф про «геополітичну геніальність» усіх цих антизахідних режимів. Бо вони здаються сильними, а «узи їхні міцними» тільки в кращі часи і недовго, а потім настає похмілля, яке і очікує тегеранський режим. До речі це їх усіх очікує рано чи пізно. Звісно краще, щоб рано, але не завжди буває так, як хочеться.
Як ця маячня бісить в вестерн медіа. Дугін блять не філософ. Не філософ! Не можна будь-кого, хто рандомно цитує якихось філософів разом з ідеологами-маргіналами початку 20 століття і несе маячню приправлену "вумними" термінами філософом. Дугін навіть універ не закінчив в свій час, а тусувався в кружку оккультистів Головіна, де закидувавс наркотою і влаштовував "темні оргії". Докторську дисертацію він захистив в сільсогосподарському універі якогось Зажопінська, бо навіть в РФ більш-менш відомі заклади тоді (зараз може й ні) не готові були цьому шизу-мракобісу присвоювати вченне звання.Його "праці" це хайпова маячня, яка не має відношення до реальної філософії. Я це кажу не просто тому, що не люблю Дугіна (я його не люблю) і не згоден з його "філософією" (я не можу погоджуватись чи не погоджуватись з "філософією Дугіна, бо його писанина це не філософія, в найкращому випадку примітивна ідеологія для ширнармас), але я не згоден з багатьма позиціями Річарда Рорті, але Річард Рорті філософ подобається він мені чи ні.Дугін навіть не Жижек, який є філософом, але не працює по професії, а займається хайпожерством (книги і лекції Жижека це хайп, а не філософія, і річ навіть не в тому, що він комуніст). Дугін же просто неук і примітивний оккультист, який верзе в своїх працях псевдонаукову та псевдофілофську маячну для просування банальної квазі-фашистської ідеології.Але ЗМІ вперто називають Дугіна філософом, хоча цей штріх має таке ж відношення до філософії, як Пітун до історичної науки. Ну а що? Пітун же розповідав про Рюрика і Леніна - значить історик 🤷♂️
Верховний суд США ухвалив доволі важливе рішення у справі "Ames v. Ohio Department of Youth Services", при чому одноголосно. І хоч здається, що суть цього спору доволі специфічна і складна, його значення матиме ширший контекст.Отже про що мова. Деякі суди, в тому числі окружні апеляційні суди штатів застосовували концепцію так званого "background circumstances rule" при розгляді спорів про зворотню дискримінацію. Суть цього правила полягає в тому, що при доказуванні дискримінації з боку роботодавця чи державних органів так звані "привілійовані групи" (а це як відомо білі гетеросексуальні особи) мають надавати додаткові докази дискримінації порівняно з таким для так званих маргінальних груп і груп меншин. Ну наприклад, якщо умовно чорному гею з інвалідністю достатню подати до суду позов де просто вказати на той факт, що замість нього взяли якогось білого гетеросексуального мужика, то вимоги для позовів "привілійованих груп" вищі, їм треба принести статистичні дані по регіону в питанні дискримінації, докази систематичного характеру порушень з боку роботодавця Акта громадянських прав і т.д., і т.п.Верховний суд одноголосно постановив, що ця практика є анти-конституційною. Основне рішення написала суддя Кетанджи Браун Джексон, ліберальна суддя, призначена Байденом.Як зазначила Кенджи Браун Джексон, розділ VII Акту про громадянські права не змінюється в залежності від того, до якої групи належить позивач. Таким чином Верховний суд константував, що Акт про громадянські права, в тому числі і захист від дискримінації, однаково розповсюджується і на маргінальні групи з групами меншин, так і на тих, кого деякі ліберальні правники охрестили "привілійованими групами".Таким чином, після цього рішення позивачам, які не належать до меншин, буде легше відкривати справи в суді проти дискримінації при взятті на роботу, якщо критерієм буде не ділові якості, а усілякі "почуття історичної справедливості", колір шкіри, релігія тощо. А державним департаментам та компаніям стане ще важче впроваджувати "позитивну дискримінацію" чи так звані програми DEI.
"Преподобний Мікеле Фальконе, 46-річний священик Ордену Святого Августина, який раніше очолював кардинал Превоста, описав свого наставника та друга як «гідного послідовника серединного шляху".Кардинал нагадує Франциска своєю відданістю бідним та мігрантам, а також витсупає за постійні зустрічі з людьми там, де він служить. Минулого року він заявив офіційному новинному вебсайту Ватикану, що «єпископ не повинен бути маленьким принцом, який сидить у своєму королівстві». Натомість, за його словами, церковний лідер «покликаний бути справжнім смиренним, бути близьким до людей, яким він служить, йти з ними, страждати з ними»...Кардинал Превост, якого часто описують як стриманого та ввічлимвого, стилістично відрізнявся від Франциска, який до своєї смерті минулого місяця збирав шалені натовпи та зупинявся, щоб благословити немовля всупереч порадам лікарів.«Він не має надмірностей», – сказав отець Фальконе про кардинала Превоста. «Благословляти немовлят – так. Брати їх на руки – ні»...У той час як Франциск, коли його запитали про геїв-священнослужителів, відповів: «Хто я такий, щоб судити?», кардинал Превост висловив менш прихильні погляди на ЛГБТК-людей.У зверненні до єпископів у 2012 році він висловив жаль, що західні ЗМІ та масова культура сприяють «співчуттю до вірувань та практик, які суперечать Євангелію». Він згадав про «гомосексуальний спосіб життя» та «альтернативні сім'ї, що складаються з одностатевих партнерів та їхніх усиновлених дітей».Будучи єпископом у Чіклайо, місті на північному заході Перу, він виступав проти плану уряду щодо додавання уроків про гендер у школах. «Просування гендерної ідеології збиває з пантелику, оскільки воно прагне створити гендери, яких не існує», – сказав він місцевим ЗМІ"...Друзі кардинала кажуть, що він говорить обережно.Порівняно з Франциском, його мова «спокійніша», сказав преподобний Алехандро Морал Антон, наступник кардинала Превоста на посаді августинського лідера.В той час, коли Франциск може одразу висловити свою думку, кардинал Превост «трохи стримується», додав отець Морал Антон.
Президент Макрон злякався можливості обрання Папою Роберта Сари і працює над тим, щоб "уникнути" цього сценарію. Про це публічно повідомив ще один кандидат від консерваторів угорський кардинал Петер Ердо, який сказав, що Макрон зустрічався з 6-мі французькими кардиналами для "обміну думками". За словами Ердо, Макрон та французькі кардинали намагаються унеможливити обрання Роберта Сари Папою.Це цікаво ще й тому, що Сара не вважається головним фаворитом, навіть порівняно з Ердо. Тому або зараз відбувається щось неочікуване за кулісами, або Ердо намагається уберегтися від політичного втручання таким чином.Голосувати на Конклаві будуть 6 французьких кардиналів - архієпископ Мерселя Жан-Марк Авелін, єпископ Аяччо Франсуа-Ксавьє Бустильйо, префект Верховного трибунала Апостольської церкви Домінік Мамберті, апостольский нунцій в США Крістоф Пьєр, почесний архієпископ Ліона Філіпп Барбарен та почесний архієпископ Бордо Жан-Пьєр Рікар. Усі вони належать до ліберальної фракції і є послідовниками Франциска.
І коротко про тих, хто має менші шанси:Марк Улле (Канада) поміркований консерватор, який був близький до Папи Бенедикта. Останні роки намагався сприяти об'єднанню церкви доктринально, наприклад пропонуючи більшу участь жінок в керівництві, проте виступаючи проти того, щоб вони були священниками. Але роки впливу Улле пройшли після уходу Папи Бенедикта.Віллем "Вім" Ейк (Нідерланди) - архієпископ Утрехту консерватор, ближче до традиціоналістів, один з найбільш гучних критиків Папи Франциска, якого звинувачував у тому, що той "не зумів захистити доктрину церкви". Власне усе, що писалось про Берка, стосується і Ейка, однак у Ейка ще менше впливу і авторитету ніж у Берка.Анджело Сола (Італія), колишній архієпископ Мілана з фракції поміркованих лібералів може розглядатись як перехідна кандидатура. Кардинали Рейнхард Маркс (Німеччина) та архієпископ Відня Крістоф Шьонборн (Австрія) - порівняно з цими двома Дзуппі - Торквемада. Напевно при них церкву розпустять, а кардиналів змусять вступити в Партію Зелених.Кардинал Альберт Ранжит (Шрі Ланка) належить до консервативної фракції, близький за поглядами до Ердо, проте менш впливовий.Хосе Толентіно де Мендоса (Португалія) висхідна зірка прогресивних кіл, в недалекому майбутньому скоріше за все замінить Дзуппі як "обличчя прогресивної фракції".Варто зазначити, що результат конклаву важко передбачити. "Ті, хто входять на Конлав Папою, полишають його кардиналами", як каже старе ватиканське прислів'я. Як мінімум сім разів Папою обирали не papabile, тобто тих про кого мова взагалі не йшла. Тому по результату ми можемо отримати особистість яку взагалі ніхто не обговорював.
