#116. Intent does not matterТипова сцена на ревью: людина чує фідбек — і щиро дивується. Вона ж так старалась. Вона ж хотіла як краще. Вона ж стільки думала над цим завданням, переживала, не спала. Звідки раптом негатив?Зсередини це виглядає абсолютно логічно. Але проблема в тому, що вона і менеджер/компанія дивляться на одну й ту саму ситуацію через зовсім різні шкали.Як ми оцінюємо себе- Я старався- Я хотів як краще- Я довго думав над цим- Хтось же мав спробувати→ Отже, я молодець.Як ми оцінюємо інших- Що вийшло?- Яка користь для команди або продукту?- Якщо результату немає значить спеціаліст "так собі"... Слабенький.Ніхто тут особливо не злий і не несправедливий. Штука в тому, що свої наміри ми знаємо — весь контекст, всі думки, всі переживання. А чужих намірів просто не видно. Видно тільки результат. Тому і оцінки різні.Звідси росте половина конфліктів в командах:- образи на ревью ("я ж так старався, чому не помічають?")- нерозуміння промоушнів ("я роблю більше за всіх, чому не підвищують?")- здивування зарплатам і бонусам- конфлікти дизайнер ↔ PM- конфлікти співробітник ↔ менеджерЯкось я грав у God of War — і там є сцена де Кратос, бог війни, зупиняє сина після помилки і коли той виправдовується каже: "Intent does not matter, only consequences."Намір не має значення. Тільки наслідки.Кар'єра майже завжди оцінюється по outcome, а не по intent. Система не бачить твоїх намірів. Вона бачить результат. І ніхто не зобов'язаний копати глибше. Бо намір це субʼєктивно.І це стосується не тільки джунів. Я бачив мідлів і сеньйорів з роками досвіду, які щиро не розуміли чому їх не підвищують. Вони старались. Вони дійсно старались. Але не вміли переводити наміри в результати — і показувати ці результати.Що з цим робити- Формулювати результат заздалегідь. До початку роботи — домовитись як виглядає успіх. Не "я зроблю дизайн", а "після цього ми матимемо X".- Міряти результат. Не "я зробив", а "ось що змінилось після того як я зробив".- Комунікувати результат. Якщо ніхто не знає — вважай його не було.Коротше, старатись — необхідно, але недостатньо. Система оцінює наслідки, а не наміри. І якщо не навчитись їх в першу чергу досягати, а в другу ще й показувати — відчуття що тебе недооцінюють буде постійним. І, на жаль, з боку системи це буде справедливо.