#113. Чому UX на курсах і UX у реальному продукті — це різні речіУ дизайнерському середовищі UX часто сприймають як набір обовʼязкових інструментів: Double Diamond, дослідження, CJM, UX-метрики, оптимізація кількості часу котрий юзер витрачає на флоу.Цей список добре знайомий кожному, хто проходив будь-які курси або дивився UX-кейси. Але чомусь в реальності компаніям цей процес не дуже-то і потрібен.Компаніям потрібно інше — зменшити ризик від неправильних продуктових рішень.Де тут користувачіВ вас виникне питання: "А як же турбота про користувача?", "А як же якість продукту?".Проблема в тому, що для бізнесу ці речі майже ніколи не є самоціллю.Компанії інвестують у UX тому що:- кращий UX → вища конверсія- кращий UX → краща активація- кращий UX → вище retention- кращий UX → сильніша конкурентна позиція.І для цього потрібна першочергова проблема з конверсією, з активацією, з ретеншном, чи з конкурентами котрі забирають ринок кращим юексом.Тобто турбота про користувача — це не моральна позиція.Саме тому поганий UX може існувати роками у монополіях або enterprise-софті — ризик втрати користувача там просто нижчий. Ви бачили колись Salesforce? Це ад.UX не може бути однаковим всюдиБагато дизайнерів намагаються застосовувати один і той самий набір інструментів у будь-якій компанії.Але продукти живуть у різних фазах: ранній стартап, продукт у фазі росту, зрілий продукт, перезрілий продукт.І задачі там радикально різні. Тому і UX-інструменти будуть різні, та в різному рівні глибини відпрацювання.UX-процес не універсальний. Він залежить від стадії продукту і задач бізнесу.UX — це не набір ритуалів. Це спосіб зменшити невизначеність перед тим, як команда витратить час і гроші граючі в "угадайку".Early stageКоли продукт тільки шукає product-market fit, головне швидко перевіряти ідеї, знаходити напрямок, зрозуміти користувача.Корисні інструменти: інтерв’ю, швидкі прототипи, грубі перевірки гіпотезНе важливі: точні UX-метрики, оптимізація секундГоловний ризик тут зробити продукт, який нікому не потрібен. Але теж, може інвестору вистачає яєць і віри в себе.Growth stageКоли продукт вже працює і починає масштабуватися.Фокус змінюється: активація, onboarding, retention, експерименти.Тут UX-практики допомагають:- знаходити точки росту, але багато хто справляється і без них.- не ризикувати бюджетом випускаючі фічі, в котрих немає шансу активувати або утримати користувача.Зрілі продуктиУ продукті, який вже має PMF і стабільний бізнес, з’являються інші задачі, але з мого досвіду відбувається постійно одна й таж двіжуха.Багато рішень приймається на здоровому глузді, логіці і досвіді. Так працює більшість продуктових команд.Але у такого підходу є проблема, бо коли з’являються складні рішення, починаються суперечки: дизайнери думають, що рішення зрозуміле; продакт сумнівається і не хоче ризикувати, топ-менеджмент каже: "херня — перероблюйте".І тут без дослідження нічим відповісти.UX-метрики і "перезрілий" продуктЯкщо говорити про "класичні" метрики юексу: час проходження сценарію, кількість кліків, micro-friction то це прерогатива великого бюрократичного бізнесу. Де треба шось оптимізовувати, але без різких рухів.Я працював в досить великих продуктах, і там ніколи нікого не збуджували фрази накшталт "Ми скоротили сценарій з 42 до 36 секунд".Такі метрики починають мати сенс тільки на гігантському масштабі, де навіть невелика оптимізація дає великий фінансовий ефект. Ну чи стає частиною багатострінкового звіту.Коротше UX не варто сприймати як набір обов’язкових практик.Хороший дизайнер дивиться на продукт і питає себе: де зараз найбільший ризик, де найбільша невизначеність, де команда може витратити багато грошей на неправильне рішення.А вже потім обирає інструменти для вирішення цих питань, і адаптує ці інструменти під ситуацію.У всіх інших випадках виходить дискредитація методик і нашої професії.