ПІДСУМКИ ПРАВОПИСНОЇ ДИСКУСІЇ
Микола Скрипник

Конференція визнала за мою пропозицією, що такою формою найкращою були б літери латинської абетки «s» та «z», наприклад «Sерело» - «Гуzик». Досить гостро й жваво велась дискусія з приводу пропозиції декотрих членів конференції замісць звичайної нашої літери «й» ввести «j» (йот латинське), а також й пропозиція чималої групи членів конференції перейти на драгоманівку, в написанні м'ягких йотованих голосівок, а саме писати «сьаду», тоб-то «сяду», «бjу», «бйу», тоб-то «б'ю», «мьякий», тоб-то «м'який» і т. инш. Всі ці питання безумовно й цілковито відповідають властивостям української мови й дають можливість повніш й правильніш виявити українські слова на письмі. Але ж всякі нові літери не відомі міліонам трудящих, становитимуть великі труднощі для їх вивчання і дальшому культурному підйомові трудящих мас. Через те конференція цілковито влучно або відхилила такі пропозиції, або як зробила за моєю пропозицією що до складних «дж», «дз», визнала, що оскільки це питання не дискутувалося перед самою конференцією, ці літери зараз уводить не можна і тому треба залишити попереднє правило що до їх письма, а питання про введення нових літер для складних «дж», «дз» поставить на дальшу дискусію. Між иншим додам, що тов. Річицький в своїй статті, вміщеній в «Комуністі», «Політичні підсумки дискусії в справі українського правопису» поквапився підсумувати наслідки дискусії, як вона ще не закінчилася. Коли б він був почекав, тоді напевне і половини статті не довелося б писати. Дискусійний запал, виявлений т. Річицьким, як і иншими учасниками конференції на самій конференції, він завчасно переніс на сторінки преси. Це лише пошкодило його, взагалі беручи, цікавій статті. Оскільки правопис лише виявляє живу мову, остільки ці дискусійні питання можна було ще і далі виявляти, й коли в майбутньому буде потреба завести нові літери для складних «дж» та «дз», для півголосного «в», і для середнього «л», то це ще можна буде здійснити, бо й взагалі весь правопис не є щось непорушне, до-віку незмінне. Конференції вдалося уникнути обох шкідливих збочень, що могли спрямувати український правопис на шлях штучного відрізнення від російської мови чи від инших европейських мов, польської, то-що. Можна з певністю сказати, що так звані орієнтації не відбилися в постановах конфереції. Однак конференція переборола й своєрідну «орієнтацію на власні сили». Зокрема це мало значіння в справі правопису російським власних імень, та географічних назв. Державна комісія для упорядкування правопису тут стала на шлях, що його конференція не визнала за можливий. Державна комісія в свойому правопису пропонувала писати російські імення на український лад: наприклад, замісць «Саратов» комісія пропонувала писати «Саратів», за пропозицією Державної Комісії Голова Раднаркому СРСР Риков перехрещувався й діставав нове прізвище - Риків, а відомий пролетарський поет «Дем'ян Бедний» за правописом державної комісії діставав назву «Демян Бідний». Навіть нашого вождя Леніна - «Ленін» за цим правописом треба було-б писати «Ленин», цеб-то пишучи російським словом «Ленын». Досить таких прикладів показати, що показують хибність таких пропозицій, їх неправильність і штучність. До того ж вели й инші пропозиції Державної Комісії, наприклад про передачу в чужоземних словах звука «і» через «и»: не «Мірабо», а «Мирабо», передавати також чуже «g» українським «Г», а не «Ґ»: наприклад - в слові «Віктор Ґюго» писати «Віктор Гюго», то-що, чи передавати в чужоземних словах м'ягке «л» українським твердим «л». Під час дискусії були кореспонденти, що пропонували і чужоземне «ф» передавати через «хв» і писати тому «хвантазія», «Хвранція», «Хвауст», «рехворма», і т. инш. Цю лінію «Енеїди» на малоросійський лад перелицьованої, на жаль, був підтримав т. Річицький в його статті, коли він теж обстоював перекручення чужомовних слів на малоросійський лад, знищуючи літеру «Ґ» то-що, хоча цей звук цілковито властивий українській мові - «ґудзик», «ґирлиґа» і цілі десятки і сотні українських слів.

Частина №6
Повернутися