Поки не дочекався від Міносвіти відповіді щодо ситуації з доступом батьків до електронних щоденників, а батьки вже пишуть про чергові «цікаві новації». ЗНО для учнів 4-х класів стане обов'язковим із 2027 року. А уже навесні 2026 року заплановано апробацію ДПА у формі ЗНО - для 10 тисяч четвертокласників. Фінансування - за рахунок держбюджету.Навіть важкувато зібрати всі причини, що з цим рішенням не так, але давайте окреслимо основні:1) Неузгодженість з принципами програми «Нової української школи». В початкових класах освіта ґрунтується на формувальному оцінюванні - без бала в щоденнику. Фокус - на зворотному зв’язку й підтримці дитини. Запуск високостресового ЗНО в 10-річному віці фактично перевертає цю логіку, підміняючи щоденну педагогіку «натаскуванням на тест».2) Протиріччя міжнародній практиці. Зараз тренд - низькоставкові вибіркові оцінювання. У країнах ОЕСР на початковій школі переважають національні оцінювання без наслідків для дитини, а не екзамени. Для читання в 4-му класі існує й потужний вибірковий міжнародний бенчмарк PIRLS. Тобто світ давно відділив моніторинг системи від оцінювання конкретної дитини у цьому віці.3) Ціна питання. Навіть за електронний щоденник я та батьки боремося, щоб він був безоплатним. Натомість тут бюджетні кошти будуть витрачені на тести. Яку відчутну користь вони принесуть? Чи точно це пріоритет у воєнний час, коли ми рахуємо кожну гривню?4) Нерівність і стрес. Українські діти переживають вже 4-й рік навчання в надскладних умовах. За даними ЮНІСЕФ, близько 4 млн школярів мають постійні збої в освітньому процесі. Частина шкіл пошкоджена або зруйнована (не менше 10-15%). Запуск високостресового тесту в таких умовах лише збільшить розриви між дітьми за місцем проживання, статусом ВПО, доступом до інтернету й багатьох. Міжнародні дослідження PISA показують: частота стандартизованих тестів сама по собі не покращує навчальні результати, але підвищує тривожність.Будь-яка новація має бути виваженою, обґрунтованою, враховувати всі обставини й нюанси. Особливо в тому, що стосується дітей. Має бути переконлива аргументація, чому вона потрібна, чому саме в такому вигляді, чому саме зараз, що вона змінить на краще, чи були кейси в інших країнах і т.д. Інакше без всього цього це виглядає реформою заради реформи, а не реального ефекту. Хоча ефект уже зараз очевидний – додатковий стрес для дітей і витрати для держави.
Ми всі хочемо гідної старості. Але чи забезпечує її держава? В Україні понад 7 млн людей віком 65+. За час війни частка людей старше 65 років у структурі населення збільшилася з 18 до 22 відсотків. Це максимальний вік виходу на пенсію в Україні. Якщо багато людей до 65 років ще продовжують активну зайнятість, то після все більше починають відчувати проблеми зі здоров’ям, втрачають працездатність і починають потребувати додаткової підтримки. І сьогодні, така підтримка - це виключно турбота і відповідальність рідних та близьких.У Європі за даними Євростату близько половини населення старше 65 років потребують допомоги у веденні господарства чи персональному догляді. В Україні ця частка може бути вищою через війну, нижчий рівень добробуту, меншу очікувану тривалість життя населення і гірше здоров’я.Що це означає на практиці: ● Людина після інсульту повертається додому, а родина сама має шукати медсестру, підгузки, доглядальників, лікарів. ● Самотня пенсіонерка в селі отримує допомогу від соцробітника кілька годин на тиждень — а решту часу лишається сама. ● Догляд лягає на плечі дітей чи онуків (найчастіше - дочок і онучок), які часто змушені кидати роботу. І тим, самим ми втрачаємо кількість працездатних на ринку та штовхаємо родину в бідність. Держава сьогодні фактично обмежується мінімальними виплатами і послугами, які не закривають навіть базових потреб, а система послуг не розвинена.А тепер додайте сюди війну: ● тисячі літніх людей втратили свої домівки та змушені жити у громадах, де часто немає відповідних послуг та інфраструктури;● багато стареньких залишаються у прифронтових селах— бо нікуди йти і ні на кого покластися;● розділені родини - часто молодші члени родини виїхали,рятуючи дітей, при цьому літні люди залишаються без звичної підтримки сім’ї;● волонтери часто є єдиними, хто приносить їм ліки,їжу чи просто можливість поговорити.Для порівняння: ● У деяких країнах (наприклад, Німеччина або Японія) працює система страхування довгострокового догляду — люди отримують допомогу на оплату доглядальниць, медсестер або спеціалізованих закладів. ● У Польщі активно розвивають денні центри для літніх людей — там можна отримати харчування, реабілітацію і просто спілкування. ● У країнах Балтії діє підхід "догляд у громаді" — соціальні служби допомагають людині залишатися вдома, а не їхати в інтернат. Нам потрібна система довгострокового догляду в Україні. Особливо зараз, у час війни, коли літні люди часто залишаються найбільш беззахисними.Така система має попереджати ранню втрату функціональності шляхом підтримки фізичної та соціальної активності людей літнього віку, створювати умови для того, щоб людина максимально довго могла залишатися у себе вдома, забезпечуючи необхідну підтримку і догляд в громаді, а у разі неможливості залишатися вдома - забезпечувала гідне життя у умовах максимально наближених до домашніх.І що не менш важливо - тягар старіння одних поколінь не має лягати непідйомним вантажем на наступні.Бо старість — це не лише про пенсію. Це про гідність, турботу і впевненість, що ти не залишишся сам на сам із хворобою чи війною. Хочу почути вашу думку: чи мали ви досвід догляду за літніми родичами? Які проблеми були найгострішими?
💵💶Позитивні тенденції у сплаті авансових внесків з ПнП за пункти обміну іноземної валюти✅За січень–серпень 2025 року платниками за пункти обміну валют сплачено 710,0 млн грн авансових внесків з податку на прибуток:• +186,9 млн грн до 2024 року;• +494,2 млн грн до 2023 року.👇Детінізація обмінних операцій призвела:• додатково бюджет отримав 415,2 млн грн у півріччі 2025 року податку наприбуток за рахунок авансових внесків проти 275,4 млн грн у 2024 році та 237,4 млн грн у2023-му;• дохід у платників зріс на 36% за два роки;• кількість збиткових СГ скоротилась на 3 платника.Станом на 01.08.2025 року у Реєстрі перебувало:• 3 700 пунктів обміну (+38 від початку року),• 59 юридичних осіб (+2 нових учасники).Запровадження авансових внесків стало нестандартним, але ефективним рішенням.❗️Результат очевидний - платники, які роками уникали сплати, сьогодні забезпечують сотні мільйонів гривень стабільних надходжень.Разом з цим, слід визнати, що держава запровадивши справедливу системуоподаткування прибутку легальних обмінних пунктів, не забезпечила рівність в оподаткуванні як такому. І кількість нелегальних обмінників значно перевищує легальнийсектор, це ми можемо побачити на вулицях наших міст.Тому невідкладним завданням правоохоронних органів є припинення діяльності нелегальних обмінних пунктів і створення передумов існування білого ринку валютно-обмінних операцій.
Завжди з повагою відношусь до будь-яких думок, але… Колега Дунда, який почав вишукувати якість критерії «політичного українства», «справжнього громадянства», і на цій підставі розмірковувати, хто спражній, а хто несправжній громадянин, відверто перейшов межі. Зараз в умовах, коли країна найбільше потребує консолідації всіх, сіяти нові зерна розділення суспільства, розподіляти громадян на правильних і не правильних – це найгірше, що може зробити будь-хто, тим більше політик. Ми вже це проходили – це шлях у прірву. У людей, наших людей, був важкий вибір, зумовлений війною і вони прийняли важке для себе рішення. А перелік прав, обов’язків громадянина України чітко визначений в Конституції. Жоден закон не позбавляє громадянства чи права обирати через виїзд за кордон. Право бути обраним мають усі громадяни, які прожили в Україні останні 5 років (для депутатів) або 10 років (для президента). Жодних інших критерії не існує, не потрібно їх вигадувати і на цьому спекулювати.Попереду у нас велика спільна мета – відродити країну, відбудувати і розвивати нашу Батьківщину. Це ми маємо робити спільно. Важливий кожен громадянин, його внесок у нашу роботу, його дія на користь України. Мільйони людей ,які зараз вимушено знаходяться поза межами держави – не зрадники і не манкурти. Вони змушені були рятуватись від війни. Завтра – мільйони з них повернуться. Інші – можуть стати нашою діаспорою, нашими лобістами у відстоюванні українських інтересів. Відхрещуватись і зрікатись їх, поражати у правах – це абсолютно не державницька позиція.Люди вже не довіряють і не люблять політиків. Це сумний факт. Нам потрібно працювати для того, щоб повернути хоча б частину довіри, виправдовувати сподівання людей – на мир, на розвиток, на відродження. І в жодному разі у нас немає права для зверхності, неповаги і політичних ігор з розподіленням українців на сорти.
На початку 90-х років ми мали індустріальні потужності порівнювані з Францією та Німеччиною. Автомобільна промисловість, суднобудування, серійне виробництво літаків. Протягом десятиліть ці галузі промисловості були фактично втрачені через безгосподарне ставлення до національних інтересів. У нас значні втрати, пов’язані з війною. Але і до неї були серйозні проблеми з цілими галузями економіки. Все це потрібно враховувати, плануючи повоєнне відновлення нашої держави.План відновлення України має визначити пріоритети нашого розвитку. Наразі оборонно-промисловий комплекс – це напрям номер один, який є локомотивом розвитку української економіки в цілому. Тому для його підтримки передбачений особливий правовий режим Defence City.В сільському господарстві ми повинні змістити акценти на сільськогосподарську переробку. Креативні індустрії та IT, енергетика і транспорт – все це треба розвивати системно. Наше завдання сьогодні – інтегрувати українську економіку в ланцюги виробництва Європейського Союзу. Це – розвиток виробничої бази, доступ до інновацій, гроші для бюджету та створення робочих місць в Україні.
Питають про позицію щодо ініціатив про дозвіл на виїзд з України чоловіків з 18 до 22 років. Я підтримую цю ініціативу. Це розумний крок. Багато чоловіків, які наразі не досягли віку мобілізації живуть, працюють або навчаються не в Україні. Таке рішення спростить їм можливість відвідувати країну. Бачитись із сім’ями. А потім, спокійно повертатись на місце навчання або роботи.До того ж при прийнятті рішення, як відзначив Президент, уряд погодив всі деталі із військовим керівництвом. Отже заперечень та пересторог щодо зниження обороноздатності країни не буде. В цілому, право на вільне пересування – природнє право людини. Його обмеження – вимушений крок. І те, що у суспільстві точаться такі гострі дискусії з цього приводу – ще один доказ, наскільки поширилась втома від війни. Я сподіваюсь, що дипломатичні зусилля, спрямовані на припинення вогню і досягнення мирної угоди, дадуть результат якнайшвидше. Моя мрія, щоб кожен український громадянин, незалежно від статі або віку, міг відчувати себе вільно, вільно мандрувати світом. Для цього країні потрібен мир.
Після першої Розпаковки схем подрібнення в ритейлі було багато спроб якось «вирішити» питання від представників мережі, яка фігурувала у відео.Тоді я сказав однозначно, і можу повторити знову: 1. це стосується всіх, хто обирає тіньові схеми, кожного, хто вважає, що закон не для нього;2. єдиний вихід для тих, хто описаний в пункті 1 – припинити вести діяльність в тіні.Відмова від схем подрібнення на ФОПів та оформлення діяльності відповідно до того, як вона фактично здійснюється, офіційне оформлення працівників та «білі» зарплати – це не розкішний максимум, а базовий мінімум. Бо наживатися на тіні й обкрадати країну – сором, особливо в такий час. Сором і передбачена законом відповідальність за несплачені податки.Виключень не буде. Працюйте, розвивайтесь, але все це – в «білу».І якщо для того, щоб побороти тінь, прийдеться розбирати кожен кейс окремо, так і буде. Кожного «героя» виведемо на світло.Цього разу розпакували детально схеми, які використовуються мережею магазинів у Чернівецькій області: https://youtu.be/C8o4EPkdToUВідомо про інші порушення – пишіть. Всі контакти у закріпленому повідомленні.
3200 проти 68 000.Дві прості цифри, які показують ситуацію в ресторанній галузі. Перша – кількість юридичних осіб. Друга – ФОПи, на яких перебувають досі навіть великі мережі. В понад двадцять разів більше.Дроблення на ФОПів, окремі рахунки на їжу та алкоголь, підробні (!) фіскальні чеки, вічні «проблеми» з терміналами й відсутність чеків взагалі – щоб знайти всю цю вакханалію, не треба навіть йти далеко. А безумовний лідер із кількості звернень від підписників в повідомленнях – Gaga. Енциклопедичний приклад плювання на закон, на заклики прийти врешті до тями. Не виправились досі, хоча часу було більш ніж достатньо.Звертаюсь публічно до керівництва ДПС в місті Києві. Я уже направляв відповідний запит щодо діяльності ресторанів Gaga без видачі чеків. У відповідь ви запевнили, що провели відповідні перевірки. Але не змінилося нічого – далі мережа працює так само, з тими ж порушеннями. Якщо ви непрофесійні й не можете вирішити проблему – потрібні кадрові рішення, пишіть заяви. Якщо берете участь у злочині – не дивуйтесь наслідкам, дуже серйозним.Більше попереджень не буде.І ні, я не вірю, що можна не бачити таку масштабну проблему. Більше про тінь в ресторанному бізнесі – в новій Розпаковці https://youtu.be/Sx7YPuOvv88.
На фоні різноманітних подій і новин сьогодення є новини, якими проникаєшся найбільш емоційно. Сьогоднішня новина про обмін і повернення українців з російського полону додому - вона водночас і додає радості, й трохи навіює смуток. Радість - від того, що попри страшну війну і горе, люди, які вірили і чекали своїх рідних, тепер можуть їх побачити й обійняти. Батьківщина не забула про своїх громадян, і системно працювала над вирішенням задачі по визволенню людей. І от є результат. 84 наші людини тепер вдома. У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими розказали, що з російського полону визволили 33 військових та 51 цивільного українця. Серед звільнених сьогодні військових є і захисники Маріуполя. Наймолодшому звільненому українцю 26 років. Найстаршому- 74 роки, 7 з яких він провів у російській в’язниці, куди окупанти його запроторили 2018 року. Серед звільнених є три жінки з Донецької та Луганської областей. А смуток - від того, що розумієш, скільки ще є схожих історій і скільки ще сімей чекають на своїх рідних. Щиро хочу і всім бажаю дочекатися своїх з війни.Вдячний усім, хто допомагає нам продовжувати звільняти українських полонених і повертати їх додому.
Обговорили з Урядом принципові кроки із підтримки населення та бізнесу у прифронтових регіонах.Перший пакет рішень, які можна прийняти швидко, будуть винесені на Кабмін вже у середу (зміна підходів до бронювання, збільшення компенсації аграріям, субсидування вартості 100 кВт е/е на сім'ю та ін.).Є більш складні питання, зокрема страхування військових ризиків, реформування оплати праці вчителів – пілотний проект у прифронтових регіонах, щодо якого домовились з урядом про спільну роботу, аби прискорити розробку та їх врахування у бюджетному процесі.Дякую колегам за підтримку багатьох наших ініціатив з підтримки прифронтових регіонів – програми, яку ми презентували вперше півтора місяця тому із міським головою м.Харків, Ігорем Тереховим. Робота за цим напрямом продовжується. Ми зробимо все необхідне, аби населення та бізнес у прифронтових громадах відчули: як би важко їм не було, вони не самі, з ними вся Україна. І це наш солідарний обов’язок – допомогти незламним громадам на лінії фронту пережити російську навалу й отримати необхідні для відновлення стимули.
TGLIST.COM.UA
