Стратегічна робота — це робота існування. Стратегія — аргумент за те, чому щось існує і як воно існує. Навіть у поверхневому вигляді — прохання розповісти людям про нове мило і показати нову технологію бульбашок — це твердження, що бульбашки важливі для існування мила, мило важливе для існування людей, вони всі важливі для існування одне одного, і їх існування разом важливіше, ніж існування з будь-яким іншим милом або без цієї технології бульбашок. Стратег — не автор. Він медіум.«Емпатія імпортує правди з реальностей інших людей, щоб інсайти стиралися у свідомості стратега»Поллард говорить ось що: ти не придумуєш стратегію з голови. Ти вбираєш реальність інших людей — клієнтів, споживачів, стейкхолдерів — і вона залишає сліди в твоєму мисленні. Ти архітектор, але цеглини — чужий досвід.Сильна стратегія ніколи не думки стратега. Вона думки людей, яких дослідили. Надто довге перебування в емоціях інших людей — ризик. кщо ти весь час намагаєшся «зрозуміти іншого» — ти поступово перестаєш чути себе. Поллард називає це «нескінченний відзеркалений коридор» — ти думаєш, що бачиш себе у дзеркалах, але насправді губишся між відображеннями.Є люди, які використовують твою емпатію як зброю.Це про конкретну ситуацію: клієнт або керівник тисне. Ти, як хороший стратег, намагаєшся «зрозуміти їхню позицію» — і вони це знають. І використовують. Не зі злого умислу завжди — просто система так працює. Треба за Поллардом вміти входити в чужу реальність і виходити з неї усвідомлено. Зафіксувати їхню позицію і спосіб, яким вони її висловили — і рухатися далі. Стратег повинен вміти любити чужу реальність — але не розчинятися в ній. Емпатія — інструмент збору матеріалу, а не спосіб існування.