😇Андрій ✙ ГАВ😈

😡Суд призначив довічне ув'язнення чоловіку, через якого загинуло двоє військових та поранений ще один на Чернігівщині. Про це повідомив уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець. ❗️ За попередньою інформацією омбудсмана, засуджений мав підтверджені проблеми із психічним здоров'ям. Українські медіа повідомляють, що це 27-річний Богдан Кошель. Попри свій діагноз, він пройшов ВЛК, був визнаний повністю придатним, отримав у руки зброю та поїхав на навчання, де і вчинив жахливий злочин.🔥 «Суд ухвалив вирок безпосередньому виконавцю злочину... Але суспільство має отримати відповідь і на інші питання: де відповідальність тих, хто мобілізував цю людину і хто визнав її повністю придатною до служби? Саме тому я терміново направив звернення до Офісу Генерального прокурора, правоохоронних органів та командування Сухопутних військ ЗСУ із вимогою перевірити обставини мобілізації цієї особи», — наголосив Дмитро Лубінець.П. С. Сісти повинні всі, і ті хто його бусіфіцировав, включно з поліціантами і нач того тцк, і лікарі з ВЛК.

❗️УВАГА❗️Придбали для використання детектор відео дронів “Чуйка” і коли один з побратимів взявся протестувати її він помітив що те як всі ми зрозуміли інструкцію і те як Чуйка поводить себе фактично відрізняється. І відрізняється в гіршу сторону. Сам тест на цьому відео: https://youtu.be/jVO7WAmzeH8 Ну тобто в інструкції говориться “<...> наприклад при перегляді каналу з діапазону 5.8 GHz сканування відбувається тільки на діапазоні 1.3 GHz.”. І прочитавши “сканування відбувається” ти очікуєш від приладу інформації про те що в іншому (від того до якого відноситься відео з дрона) діапазоні з'явився сигнал. А жодної інформації про це Чуйка не покаже поки ти не вийдеш з режиму Монітор. Ну тобто:-інструкція вводить в оману-навіть якщо ти вирахував як працює Чуйка, реалізовано незручно тому що в бойових умовах потрібна постійна максимально можлива обізнаність — без того щоб виходити з режиму просмотру відео і повертатися. А ось приклад пристрою, у якого відбувається так як ми і очікували від Чуйки після прочитання інструкції: https://youtu.be/GuJUgmSj2ZcНі в якому разі не реклама — якщо дасте посилання на відео роботи інших приладів — велкам )ХТО ВЖЕ КОРИСТУЄТЬСЯ ЧУЙКАМИ МАЙТЕ ВСЕ ЦЕ НА УВАЗІ !До чого призводить якщо з меншою ймовірністю своєчасно перехоплюється відео з ворожих дронів думаю пояснення не потребує.Виробник Чуєк пообіцяв нам що інструкції на поточні Чуйки будуть перероблені і в функціонал нових Чуєк будуть внесені зміни (терміни будуть відомі пізніше). Чи можливо буде через апгрейд отримати оновлений функціонал на вже придбаних Чуйках поки що невідомо.*У нас Чуйка дводіапазонна “Чуйка 2.0”, але у “Чуйка 3.0” таке саме програмне забезпечення.

- Вабщє ахYєлі… Джексон, давай сюди бігом!Я хватаю гвинтівку і біжу на СПшку, де чергував Кіса. Бачу - дійсно ахYєлі… Сіряк вже пройшов, уже яскраво світить сонце, і саме зараз ру$ня, що зайняла позицію в хаті за озером вирішила провести ротацію. Четверо під@рів йшли в повний зріст по відкритому полю десь за 250-300 метрів від нас.Через пару секунд до нас прибіг ще і Музика який до того спав в бліндажу. Я прицілився.- Всі разом, по команді… Вогонь!Рузьки встигли зрозуміти, що їх вбивають. З першими пострілами двоє впали… Впали так, як не падають живі або поранені - завалились на спину, широко взмахнув руками, випустивши зброю. Решта спробували відстрілюватись. З хати їх намагався підтримати кулемет - кулеметниця гатила по нашій посадці наобум, не розуміючи звідки ми стріляємо. В якийсь момент їй майже пощастило - в широку амбразуру, скоріше навіть вікно СПшки, звідки стріляли ми з Музикою, залетіла куля, просвистівши між нашими головами. Проте за декілька секунд все було кінчено. Я ще зробив пару контрольних, поки Кіса не крикнув:- Джексон, досить!Кулеметниця все ще шукала нас, поливаючи свинцем нашу посадку. Але випустивши пару довгих черг, ворожий кулемет замовк. Бій закінчився, наступила тиша.Музика сів на землю, дістав цигарки, закурив. Руки трохи тремтіли. Він глянув на дірку від кулі, що залетіла всередину СПшки, ледь на зачепивши нас, повернувся до мене:- Джексон, ти якусь молитву знаєш?- Ага...Я продовжував дивитися в приціл, шукаючи якийсь рух в залишках будинку по той бік озера.- Так прочитай… У мене щось все з голови вилетіло…Побачивши що Кіса також веде спостереження, я сів поруч з Музикою. Взяв у нього цигарку, затягнувся…- Отче наш, іже єсі на нєбєсі…Традиційно всі позивні змінені, всі співпадіння випадкові. Фото з іншої СПшки.©Евген Шароваров ❤️🇺🇦🫡

Визначний державний діяч часів Перших визвольних змагань, головний отаман військ Української Народної Республіки, голова Директорії УНР Симон Петлюра буде перепохований в Україні, слідом за Андрієм Мельником та Євгеном Коновальцем.Про це 20 травня пише в соцмережі лідер ОУН, перший заступник голови Держтелерадіо Богдан Червак.За його словами, Андрій Мельник і його дружина Софія “будуть поховані у Пантеоні героїв, рішення про будівництво якого буде оформлено законом України. Коновалець і Петлюра повернуться незабаром. У короткому часі”.Варто зазначити, що після ексгумації в Люксембурзі 19 травня експровідник ОУН Андрій Мельник, за офіційними повідомленнями, має бути спершу похований на Національному військовому меморіальному кладовищі під Києвом. Чин похорону відбудеться в неділю, 24 травня.До процесу залучені ОУН (Мельника), МЗС та офіс президента України.19 травня президент Володимир Зеленський також заявив, що готуються рішення щодо перепоховання в Україні першого лідера ОУН, полковника Січових стрільців Євгена Коновальця (який похований у Роттердамі) “та інших сильних історичних постатей”.Симон Петлюра був убитий 100 років тому, 25 травня 1926-го, у Парижі та похований там на кладовищі Монпарнас.Пантеон:Нагадаємо, влада проводить роботу щодо створення Пантеону видатних українців: у березні 2026 року керівник ОП Кирило Буданов провів нараду щодо перепоховання на рідній землі відомих осіб, які спочили за кордоном.Після того історик Вахтанг Кіпіані розповів про роботу ОП зі створення Пантеону видатних українців: має бути окремий меморіал у центрі Києва.

Перша українська КАБ готова до бойового застосування — ФедорівПродовжуємо розвивати українські high tech-рішення для фронту. Учасник Brave1 створив першу українську керовану авіаційну бомбу, яка вже пройшла необхідні випробування та готова до бойового застосування.Розробка тривала 17 місяців. Українська КАБ має унікальну конструкцію та створена з урахуванням реалій сучасної війни. Це не копія західних чи радянських рішень, а власна розробка українських інженерів для ефективного ураження укріплень, командних пунктів та інших цілей ворога на десятки кілометрів углиб після пуску.Бойова частина — 250 кг. Міноборони вже закупило першу експериментальну партію. Зараз пілоти відпрацьовують бойові сценарії та адаптують застосування нового засобу в реальних умовах війни.Україна переходить від імпорту окремих рішень до створення власної high tech-зброї, яка системно посилює Сили оборони та дає технологічну перевагу на полі бою.Незабаром українські КАБи працюватимуть по цілях ворога. Масштабуємо рішення, які збільшують дальність і точність ураження та змінюють правила сучасної війни.

151НЦ. 12 калібр. ІМЗ. Протидія БПЛА. Вогнева підготовка. Приблизно пів року тому ми написали програму Базової Загально Військової Підготовки Сухопутних Військ.Чотири місяці інструктори з визначених НЦ проходять відбір, допідготовку та стажування в 151 НЦ для викладання БЗВП СВ.Зараз в шести НЦ програма БЗВП СВ працює в рамках пілотного проекту. Десь по одній, десь вже дві навчальні роти, десь по три. Не враховуючи сам 151. На початку квітня В одному з НЦ проходило вже друге КТЗ по новій програмі. Там навчальними відділами центрів де адаптується БЗВП СВ, були надані пропозиції по трьом вправам. Одна з яких "протидія БПЛА" з використанням рушниці 12 калібру.І хоча є думка, що треба формально вважати таку вправу основною (на папері, типу навчили стріляти по дронам з дробовика), для того щоб програма виглядала типу "сучасною", ми вважаємо цю вправу ознайомчою. Бо не можливо навчити людину яка не дуже впевнено стріляє з особистої зброї, навчити стріляти витративши аж 5 набоїв. Навіть 10. На моє глибоке переконання, такі навички повинні напрацьовуватись вже після БЗВП. В БЗВП просто не влазить. Бо термінам. Та і з набоями бідулька. Коли будуть сталі навички стрільби, можна розширяти номенклатуру. А до цього треба робити упор на особисту зброю. Дробовики, кулемети, гранатомети, це ознайомчі вправи які потребують окремого навчання. Коротшого, але окремого.Але зараз не про це. Менше ніж за місяць пропозиції були враховані, внесені зміни в програму, та проведені ІМЗ (інструкторсько-методичні збори) по роботі з цією зброєю. Це дуже важливо. Бо зазвичай зміни до програм носять формальний характер. Бо нема як набою списати, нема того, нема сього. А один з головних принципів 151НЦ, який ми намагаємось поширити - ІНСТРУКТОР ПОВИНЕН САМ ВМІТИ ТЕ, ЧОМУ НАВЧАЄ РЕКРУТА.Тому знову зробили "не по людськи" за версією ретроградів. На ці ІМЗ було відповідне розпорядження командувача СВ.Три тижні між озвученою пропозицією, внесенням змін в програму, затвердженням, проведенням ІМЗ і впровадженням в НЦ.До речі, всі вогневики які викладають на БЗВП СВ будуть отримувати набої щоб стріляти раз в тиждень і підтримувати свій рівень. Підстава списувати набої є. Бо всі навички (а особливо стрілецькі) треба постійно підтримувати.151НЦ. Ми випереджаємо стандарти НАТО.https://youtu.be/O9f1it2_c5I

Увага! Для тих кого тільки бусифікували і для їх родичів. А також для тих кого бусифікують завтра і післязавтра. І до кінця місяця. Для вас нова послуга - "дзвінок другу". Послуга вирішує певне коло ваших проблем. За умови відповідності до умов та сумління.Послуга абсолютно безкоштовна. На відміну від всяких рєшал і адвокатів стерв'ятників. При всій повазі до нормальних адвокатів.Послуга працює - Харківська, Полтавська, Дніпропетровська, Запорізька області.Виключно із осіб віком старше 50 років;придатні до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення охорони.Один з найкращих навчальних центрів. Служба в тилу. Роботи багато, але відношення людяне. Так, грошове забезпечення нижче ніж в штурмових військах. І навіть нижче ніж в механізованих. Але є нюанс. Думаєте не беруть обмежено придатних і 50+? Ми не рекрутуємо. Не вмовляємо. Це для тих хто вже в бусику, або для тих за ким вже виїхали.Ми не всиновлюємо, не кладемо на посади, не "рішаємо". Взаємо вигідне співробітництво. Від вас сумлінна праця і тверезий образ життя, від нас гідні умови служби і побуту.Ватсап, Сігнал+380 50 650 72 37+380 96 805 82 [email protected]

На фоні трагічних подій в Києві знову спалахнула дискусія про вільне володіння зброєю. Реакція влади в перші години була стандартна: «Зараз як почнем усіх їб@ть, ой, вибачте, перевірять»Причому, що характерно, наказувать влада зібралась не тих, хто нелегально володіє зброєю, а легальних власників. Ну, нічого іншого я і не очікував 😊Але наступного дня стало зрозуміло що дуже великий прошарок громадян проти таких заяв і навіть почали тикати нашу полісію мордою у власні факапи. І МВС дало задню.Пройшло пару днів і тема про «запрєщать, нє пущать» починає знову вспливати.От Данило Гетманцев видав таке, наприклад: «Переважна більшість громадян проти вільного носіння короткоствольної зброї цивільними особами в Україні. Переконаний, що в демократичній країні рішення має приймати більшість, а не меншість, навіть якщо вона агресивна.» Про «агресивну меншість» я згодом скажу пару слів 😊На додаток десь в коментах під одним з постів я побачив знайоме: «Хочеш зброю, іди в армію – там тобі дадуть». Що характерно, зазвичай такі слова кажуть ті, кого в армію хрєн затягнеш. З мого особистого досвіду, всі хто пішов захищати Батьківщину, взагалі не бачать проблеми у зброї на руках населення. Ми тут постійно живемо посеред награмождєнія різноманітних стволів навколо нас, і поки що не повбивали друг друга. І Боже мій, так, ця зброя не в сейфі, навіть не в кімнаті зберігання зброї (а де ви таку штуку бачили в прифронтових располагах?), вона навколо нас, під ліжком, в машині, на руках. Тут же споряджені магазини. І щось я не чув щоб пан участковий по місцю проживання військовослужбовців, наприклад, в Слов’янську, ходив по хатам, перевіряв сейфи і умови зберігання😊Взагалі вважаю, що якщо ти служиш в армії, або ти ветеран/ветеранка і у тебе в воєнніку записана зброя – то взагалі, цього достатньо щоб ти міг купити все, що тобі заманеться. І саме цей прошарок Громадян (так, саме з великої букви), що взяв на себе відповідальність за долю країни, заплатив за це роками свого життя, кар’єрою, сімейним щастям, здоров’ям – саме вони повинні вирішувати, чи маємо ми право на зброю чи ні. А не мамкині черешеньки, які сидять під спідницею у дружини. Оце вам відповідь про агресивну меншість, хоча реальні цифри я б і перевірив.І на останок про «в армії дадуть». Наш взвод снайперів був такий страшний, там служили такі звєрі що перші місяці три чи чотири нам взагалі зброю не давали, крім газонокосаркі :) І тоді ми з Кукушкою привезли свою особисту зброю, з якою тренувалися, поки бригада, в особі Фонду Маркуса не закупила для нас «профільні» гвинтівки.На фото одна з тих власних гвинтівок, з якими ми прийшли в армію.©Евген Шароваров

Сказати що у нашого взводного, Петра Георгійовича був неконтакт з комбрігом – це взагалі нічого не сказати. Георгійович був непоганий мужик як по мирним часам, проте як бойовий командир – щось йому не вистачало. Навіть тактична борода не допомагала. З нею він виглядав як мій сусід дядя Вова що місяць в запої і не бриється. Ну, і як дядя Вова, Георгійович полюбляв випити. Я ніколи не бачив його «в гівно», але регулярно він був «тепленький». Що в сукупності з повною дезорієнтацією в потоку ваєнних паперів (а за рік бойових Георгійович не списав жодного патрона) робили його «улюбленцем» комбріга. В якийсь момент Георгійович черговий раз накосячив і розлючений комбріг прямо на нараді відправив його на нуль. Ми знайшли Георгієвичу непогану позицію – на самому краю села, в залишках однієї з хат. Звідти можна було прикривати підхід до нашої передової позиції зі сторони асфальтової дороги. І по ворогу можна постріляти, і навряд чи плюха зразу прилетить саме туди.Зранку Георгійович з водієм, Толіком, вже був на позиції. Щось трохи прилітало, десь пострілювали, але плюс мінус все було нормально.І тут в село на повній швидкості по асфальту летить під@арський БТР з десантом на броні. По дорозі він зустрічає Бредлі, наша машинка кладе в бетер пару снарядів, потім вони розходяться (хтось мені казав пізніше, що у Бредлі заклинила гармата). Бредлі рванула вперед, до наших позицій за селом, а ворожий БТР залетів в село і викинув десант. І десяток орків розбігся по селу. Прямо через хату від Георгійовича. Вобщєм, наш лейтенант попав в оточення…День переставав бути нудним. Георгійович викликає КСП батальйону, черговий офіцер пропонує йому повзком через поле перебратися до нашої позиції попереду. Це смерть. Над полем висить ворожий мавік, і десь там лежать тіла наших поранених, що так намагалися вибратись з позиції до села. Ворожі FPV не залишили їм жодних шансів.Ще з того часу як в той район ходила моя група, навколо села були визначені точки евакуації. До найближчої треба було пройти десь кілометр – по берегу озера, проскочити через дамбу, яка проглядалася ворожим десантом, і вздовж дороги до хат на пагорбі.Георгійовичу було 54 роки, він важив кілограм 120 і ніколи не займався ніяким спортом. Обличчя було яскравого червоно-фіолетового кольору, що явно вказувало на нездоровий образ життя і проблеми і серцем. Була середина дня, спекотно. Але наш лейтенант дуже хотів жити. І вони з Толіком рванули через дамбу, туди, де біля хат окопалася наша піхота на 2й лінії. Вздовж дороги бігти було далеко, тому Георгійович рванув навпростець, через заболочену низинку.Ми з Рікардо підлетіли туди на Лендтреку нашого відділення. Ворожих FPV в небі не було, а арта не встигла на нас навестись. Георгійович вже був там. Не зважаючи на недалекі розриви він спокійно сьорбав борщ, яким його пригостила піхота і героїчно травив якісь байкі. Ледь його звідти витягнули :)На зворотньому шляху заїхали на КСП. Наш лейтенант розказав там що до чого, показав де під@ри окопалися в селі, як він виходив звідти. Один з офіцерів здивовано підняв брови- А як ти вийшов через низинку? Там же підари все мінами закидали?У лейтенанта трохи дьорнулась щока (бо про міни там він чи то забув чи то пройоб@в) але він знайшов що відповісти- Фарт і досвід друже, фарт і досвід…Але коли він виходив з КСП від усвідомлення наскільки усе висіло на волосинці його трохи трусило…Пізніше, в якихось суперечках у Георгійовича був «козирний» аргумент:- А ти в оточенні був? Ні? То і мовчи!..Незважаючи на всі косяки нашого лейтенанта, я згадую його з теплотою. Як казали в одному серіалі, «Живи довго і процвітай, пане лейтенант!»©Евген Шаровароа.

Якось відправили нас допомагати новоствореному стрілецькому батальйону. У них був крутий комбат, «Апостол» позивний. Задачу ставив на віртуальній карті, малюючи ножом план місцевості в повітрі. Благо що у мене був планшет і в кінці кінців ми розібралися, що від нас хочуть. Виходило двоє наших і десяток їхніх стрільців. «Апостол» своїх відправляв по класиці:- Ви там на добу, потім вас поміняє 2й мехбат. Нічого зайвого не беріть – пляшка води, пачка цигарок і шоколадка. Я в це зразу не повірив, тож наша пара йшла з нормальним запасом на декілька діб.Із приємного, «Апостол» своїм радєйки не перепрошив, тож прийшлось перед самим виходом їхати до зв’язківців і на цьому ми чуть не проїб@ли сіряк при заході на позиції. Звісно, через добу ніхто нікого не поміняв. Під кінець третьої доби організовую своїм «передачку». Вони кажуть:– Передайте усього з запасом, бо сусіди вже півтори доби сидять без їжи і цигарок. За водою до річки бігають, а під@ри по ним в цей момент мінометкою навалюють.Зв’язуюсь з батальйоном. Питаю чи вони своїм щось передавали? Кажуть, не було можливості. Ага, у мене, молодшого сержанта, є можливість попросить «Бредлі» на перехресті мішок припасів і пару паків води викинуть, а у комбата, цельного майора немає.Через деякий час наші групи нарешті міняють. Їду забирати своїх з «вокзалу», куди їх броня вивезе. По дорозі викликає наш лейтенант:- Джексон, можеш ще суміжників забрать? «Апостол» пише що у них машини немає.Занавєс. Щось таке від Апостола я і очікував...Через деякий час пересікаюсь на КСП з одним з офіцерів того батальйону. Питаю- Як ваш комбат зміг ВСЕ проїб@ть на першому ж виході? Планування, виїзд, зв’язок, забезпечення, транспорт – все пішло по пі3dі! Де ви такого талановитого офіцера знайшли?Той затягнувся цигаркою, посміхнувся.- Знаєш, є така посада - «друг комбріга» називається? От звідти його до нас і перевели 😊Всі позивні вигадані, всі співпадіння випадкові 😎©Евген Шароваров