​Шведи замовили в Арі Астера горор. Він зняв фільм про власне розставання

«Сонцестояння» легко уявити як фільм, що народився з одного химерного образу: біла ніч, квіти, ритуали, усміхнена Флоренс П'ю у вінку. Насправді все почалося з пропозиції роботи.

До Арі Астера звернулася шведська продакшн-компанія B-Reel. Вони прочитали сценарій «Спадковості», який він тоді ще навіть не зняв, і запропонували зробити горор, дія якого відбувається у Швеції. Для Астера це було вперше: «Я ніколи раніше не працював на замовлення».

Спочатку Астер сказав «ні»: у нього не було «ключа до цієї історії». Ще один фільм про американців, які приїжджають у чужу громаду й потрапляють у ритуальну пастку, його не чіпляв.

Ключ з'явився, коли Астер сам переживав важке розставання. Тоді він і вирішив, що зніме цей фільм. Вийшов, як він каже, «фільм про розставання, вдягнений в одяг фолк-горору».

Писати було боляче, але корисно. «Коли ти переживаєш розставання, ти все одно перебираєш руїни стосунків, пишеш ти чи ні», — пояснював Астер. А сценарій зробив цей процес «катартичним».

У центрі фільму — Дані. Її сім'я щойно загинула, а хлопець Крістіан давно хоче піти, але не наважується. Дані вибачається навіть за те, що їй потрібна підтримка.

У шведській громаді Гарґа з нею відбувається протилежне. Коли Дані плаче, жінки навколо плачуть разом із нею, повторюючи кожен її схлип. Її біль нарешті хтось чує. Саме тому жах тут працює не звично: громада небезпечна, але дає Дані те, чого їй не дав Крістіан.

Перед зйомками Астер із художником-постановником поїхав на північ Швеції. Вони вивчали ферми провінції Гельсінгланд і розписи в їхніх будинках. Звідти взялась архітектура села Гарґа. А руни придумали самі, на основі старшого футарку.

Знімали при цьому не у Швеції, а в Угорщині, під Будапештом. Одна з причин: у Швеції знімальний день обмежений вісьмома годинами.

А ще в Гарзі ніколи не темніє. У фільмі майже немає ночі, а отже, немає темряви, де можна сховатися від жаху. Усе страшне відбувається серед білого дня.

Розписи й гобелени на тлі деяких сцен заздалегідь показують, що станеться далі. Астер не боявся, що це видасть сюжет: «Мені подобаються речі, які заохочують глядача бути активнішим».

Для більшості персонажів «Сонцестояння» — чесний фолк-горор. Але для Дані, каже Астер, це інша історія: «Я бачу це передусім як казку, особливо через її шлях. Це збочена фантазія про здійснення бажань».

Зрештою він дійшов до того, що вже не може дивитися власний фільм інакше: «Я не можу більше дивитися його, не сприймаючи громаду як суто прояв волі Дані».

Тому фінал водночас лякає і приносить полегшення. Дані нарешті отримує родину, яка проживає емоції разом із нею. Ціну за це заплатить Крістіан.

📝Придбати ґайд «Сторітелери»

🎬Підпишись на game of stories