🔥Переплавлені вогнем🔥Секрет Полішенеля, що «Металіст 1925» у нинішньому вигляді доживає останні дні. А то і день, бо завтра відбудуться Загальні збори УПЛ, де зазвичай видають атестати, на якому, власне, і буде вказано: «Атестат для участі в сезоні 2026/27, виданий ФК «Харків». Так, абсолютно не таємниця, що клуб матиме назву та привʼязку до міста Харків. Абсолютно логічна історія, в принципі, як появи МХ1925, так і нинішньої його трансформації. В 2016 році Сергій Стороженко і група харківських футбольних людей намагалася врятувати залишки старого «Металіста». Тому і зʼявились 25-ті, які увібрали випускників академії канонічного клубу та обʼєднали легенд харківського футболу на кшталт Лінке, Ралюченка, Призетка і інших. З часом був прогрес клубу, але було і відновлення «Металіста» Ярославським. Вже тоді здавалося, що Містяни трохи випадають із канви, однак життя розпорядилось по-своєму. Ярославський наобіцяв три мішки, пограв мʼязами, потрапив у скандальне ДТП і накивав пʼятами у Лондон, на цьому і закінчилась історія «Металіста 2.0». А історія їх тезок, навпаки, лише набирала обертів. Тишком-нишком зʼявилась УПЛ і команда імені Валерія Кривенцова, був якийсь свій шарм і емоції. МХ1925 повернув до Харкова великий футбол, але з початком повномасштабного вторгнення їм теж було скрутно. В один момент стало настільки важко, що думалось, що це точно вже кінець. Прекрасно памʼятаю той серпневий день 2023 року, коли майже поховали клуб, якраз після прильоту по бізнес-обʼєкту попередніх інвесторів харківʼян і тодішній директор Андрій Нєдєлін обдзвонював та переконував людей, аби не дати проєкту вмерти. І один із них відгукнувся - так в клубі зʼявився Володимир Носов. З появою Носова почалася нова сторінка клубу. Спочатку хаотична: їх почали сприймати як нуворишів і, відповідно, качати на бабки. Сприйняття «криптовиків» давало наснагу всіляким дільцям від футбольного бізнесу. Тоді і зʼявлялись тренерські нюанси, і шалені контракти, і купу дивних персонажів в ростері. Носов давав яскраві, але далекі від реальності інтервʼю, і всі вони разом вчилися по ходу пʼєси. Довелося пройти очищення Першою лігою і змінити структуру: операційне управління отримав молодий Богдан Бойко, який, на відміну від старшого колеги, пройшов академію «Динамо» і розумівся на футболі. Нинішній МХ1925 - абсолютно інший. Це вже не ветерани Харкова, не уламки історичного «Металіста», не ті початкові «біткойн-олігархи», це молодий амбітний клуб, який прагне запрошувати фахівців масштабу Піолі, купувати сильних бразильців/аргентинців, підписувати збірників, конкурувати з «Шахтарем» за молодих талантів. Це вже щось геть інше, масштабний проєкт, якому тісно в старій сорочці видозміненого клону «Металіста». Тому і ребрендинг та перейменування виглядають цілком логічним та вчасним. І особливо, зараз, важливо привʼязати це до міста-героя Харкова. До людей, які живуть життя в нелюдських умовах, під ракетами та КАБами, під загрозами вторгнення чи комунальними катастрофами. Місто, яке до війни славилося своїми парками, скверами, затишними кафешками та яскравою молоддю. Місто, яке зараз стало символом боротьби, і події цієї ночі підкреслюють біль всієї ситуації - вічна памʼять 5 рятувальникам Харкова, які загинули після чергового підлого удару сатанистів. Дух Харкова, дух регіону - це саме те, що повинен прославляти новий етап історії клубу. Символічно, що вчора вони перемогли в Еліт лізі НЛМ - юнаками 2009 року народження. Клуб має сьогодення і має майбутнє, як і Харків та харківський футбол. Як весь схід України. Великі сподівання покладені на новий етап клубу. Але й велика відповідальність, бо минулий раз, коли в Харкові говорили про «обалденний» проєкт, закінчилося все сумно. А суму в нашому житті й так вистачає. PS: традиційна колонка, написана у тяжкий понеділок, якщо подобається проєкт і хочете підтримати у непростий час - https://send.monobank.ua/jar/6USVbrKqSE.
Take me to America. Сьогодні вночі дочекався дебюту збірної Бразилії на Чемпіонаті світу. І скажу, що всі побоювання перед стартом турніру були абсолютно виправдані. Наразі в першому турі 🇧🇷Селесао виглядають історично слабко та беззубо. Скажу більше, на своїй памʼяті не пригадаю більш слабкої збірної пентакампеонів, навіть з урахуванням «возілова» від німців 2014 року. Все ж тоді та команда доковиляла до півфіналу, дала пару непоганих матчів. Так, там трапилось 1:7, але то був десь нещасний випадок, бісове співпадіння негативних факторів. Зараз збірна Бразилії апріорі нікого не лякає. От взагалі нема пієтету у суперників. Так, Марокко - класна команда, де є купа талановитих футболістів. Однак як же заганяла з перших хвилин африканська команда легендарних Селесао. Мабуть, не пригадаю таку безпорадність у бразильців, настільки сильну розгубленість і страх. Ну їх хвилин 25-30 просто загнали в будку, вони не могли підняти голову. Чесно, очікував, що південноамериканці будуть страждати цього року, але щоби настільки…І окрема тема. Звісно, завжди були незрозумілі персонажі у складі Бразилії на кожному чемпіонаті. Лише за моїй памʼяті були такі дивні постаті як Сезар Сампайо, Роке Жуніор, Андерсон Полга, Жо, Бернард і тп. Але аби щоби одночасно пів команди були профнепридатні, це звісно щось унікальне. Особливо хочеться виділити це «чудо» із «зеніту», це заради такого «футболіста» Бразилія осоромилась фактом участю в старті гравця з чемпіонату країни-терориста? Хоча там є купа питань і до інших персонажів - Каземіро, ну камон, це рівень гри для такого досвідченого футболіста? А Ібаньєз - ну це просто жарт! Раніше на кожного Роке Жуніора була ціла скарбниця діамантів - Роналдо, Рональдіньйо, Кака, Рівалдо, Адріано і так далі. Зараз це печаль, особливо запас команди Анчелотті: виходить пенсіонер Фабіньйо, а сидять взагалі дідусі, які востаннє нормально грали 4-5 років тому, чи взагалі пасажири, які за інших умов раніше би не потрапили в збірну Бразилії. Звісно, є певні сподівання на татка Анчелотті, на його тренерську харизму. Вони навіть дотягнуть кудись, мабуть. Але для мене ця Бразилія - уособлення якоїсь тотальної кризи цієї збірної, при тому як їх країна все так само є головним експортером талантів для провідних клубів. І чому це так співпадає - відповіді у мене в рамках цього посту нема. ❌
Take me to America. Фото дня. Так, ви не помилилися, в кадрі головний тренер збірної Боснії та Герцоговини Сергей Барбарез. Унікальна особистість, як не крути. По-перше, уродженець Мостара побудував топову футбольну карʼєру в Німеччині, ставши, без перебільшення, іконою Бундесліги. А в історії «Гамбурга» взагалі включений до пантеону легенд. По-друге, Барбарез довгий час був обличчям збірної Боснії. Дуже симпатичної команди, з купою цікавих гравців - типу Баліча, Боліча і тп - але не дуже конкурентною на рівні топ-турнірів. По-третє, після закінчення карʼєри футболіста в 2008 році Сергей більше 10 років грав у покер, де теж став професіоналом. Різні сайти дають його статистику його виграшів, які становлять серйозні суми, наприклад на порталі Card Player у нього вказано 143 000 доларів виграшу. Ну і по-четверте, кілька років тому він досяг своєї давньої мрії - очолив національну збірну Батьківщини. Яка зробила неможливе і приїхала на Чемпіонат світу, вибивши в плей-офф відбору зарозумілих італійців. І вчора команда цього покериста майже покарала господарів Мундіалю - Канаду. Отакий харизматичний тренер збірної, яка й так покорила багато сердець своїм шляхом та нереальною атмосферою навколо.
Take me to America. Сьогодні стартує Чемпіонат світу з футболу, і хоч ми прийняли рішення не оглядати його детально, але звісно, якісь деталі будемо обговорювати в рамках блогу.Зізнаюсь, все нові та нові World Cups рідко дарують прилив емоцій, як оті дитячі спогади. Багато медійних людей ділилися своїми спогадами - для мене першим був Мундіаль в 1998 році, коли трохи плавав у командах та розкладах, але захоплювався Роналдо та Зіданом, а вже більш глибоко закарбувався турнір в Японії та Кореї, де знав буквально всіх класних футболістів з кожної команди. Ну і 2006 рік і прорив України - але це окрема історія.Зараз при всьому бажанні знати зірок дуже і дуже складно. Безліч команд, купа екзотики, роздуті заявки. Це майже якась добра тисяча футболістів, розібратися в цьому дуже і дуже непросто. Звісно, є якісь родзинки в появі тих чи інших команд, але, як на мене, Гаїті, Кюрасао, Йорданія і тп - це вже перебір. Раніше команді треба було якось проявити себе для кваліфікації на світовий форум, зараз квоти ростуть, ФІФА пірнули в глобальну політику, тому чекаємо нових та нових екзотичних місць. Ну але далі без України - до чого вже звикли. Не хочеться бути циніком - багато чого цікавого нас чекає, все одно хвилювання перед початком присутнє. Але буду відвертим - не знаю де знаходити час і мотивацію дивитися Гана-Панама чи Канада-Катар. При всій повазі, як то кажуть. Звісно, впливає на те і час матчів, хоча як старому прихильнику НХЛ тут якраз нічого нового. Про безсонні ночі, очевидно, мова не йде, але якщо будуть рані чи пізні матчі - то будемо щось чіпляти. З цікавого - цілий ряд оновлених правил, які точно виглядають цікаво. 1 хвилина на заміну, перегляд кутових чи других жовтих, лімітований час ауту і купа іншого - це точно повинно додати динаміки. Точно зрозуміло, що американці зроблять топ шоу і трансляції, які стануть зразком з точки технологій. Але в цілому нервує, що футбол на такому рівні стає все більш комерційним та дорогим. Ціни на квитки бʼють всі рекорди, а Інфантіно ніби став придворним блазнем Трампа і постійно підтакує про бізнес-жилку. Ну але такий зараз світ.Ну і про фаворитів. Точно вірю в Іспанію, можливо, Аргентину чи Францію, Англію, але з англійцями історія звична - купа очікувань і… Точно не вірю в Бразилію, та й в Португалію, хоча там непоганий підбір гравців, але є всім відоме але… З приємних сюрпризів - давайте виділимо Японію, Норвегію і, можливо, якусь Туреччину. Ну або Еквадор зі своїм бетонним захистом, але то не дуже вірогідно. При всьому скепсисі на минулому турнірі було класно, треба було трохи розкочегаритися. Віримо в краще, let’s play football not soccer.
Ще рік тому ця фотка виглядала би згенерованою ШІ. Сьогодні це трапилося: Караваєв - гравець донецького «Шахтаря». Олександр вже навіть трохи встиг привідкрити деталі переходу в інтервʼю, однак додамо трохи від себе. Ще зимою стало зрозуміло, що Ігор Костюк скептично ставиться до ветеранів команди. І першою жертвою пав саме Саша. Ставка робилась на юного Коробова, Тимчика, на кого завгодно, а не Караваєва. Тут дуже важливо дати правильний посил. За словами людей, наближених до гравця та ситуації, саме Костюк був ініціатором того, що новий контракт Караваєву не був запропонований. Тобто головний тренер чітко дав зрозуміти, що не розраховує на такого футболіста в новому сезоні. І саме це стало ефектом метелика для подальших подій. Звісно, для Караваєва вся ця ситуація стала гіркою, думаю, навіть в його коментарях відчутна певна образа. І тут варто віддати належне Гірникам, які дізнались про ситуацію і зробили хід конем - закрили проблемну українську позицію і боляче штрикнули конкурента. Зрозуміло, що в «Динамо» ніхто не очікував, що Кара може опиниться в таборі головного опонента: хай «Полісся» чи якийсь Казахстан чи середняк Туреччини, але такий перехід - удар нижче пояса. Зрозуміло, що вже по факту намагалися відкатити ситуацію, особливо коли Караваєв почав грати і досить непогано. Тому і були емоційні розмови Григорія Суркіса з Олександром, вони навіть на камеру потрапили. Але це вже було пізно, джина в пляшку не загнати. І тепер Караваєв у формі ШД, що не зрозуміло як вийде з точки зору спорту (хоч в УПЛ точно допоможе), але з точки зору піару та медіа боротьби - болючий удар по київському клубу.
LimitlessІнформація щодо зміни ліміту на користь іноземців підірвала інформаційний простір. Багато суперечливих думок ми чули і читали, багато дискусій викликано. Наш прогноз - питання однозначно буде вирішене, як не в цьому сезоні, так в наступному, все до того йде. А ми спробуємо пояснити чому це правильно. По-перше, давайте зробимо аналіз країн, де є подібні ліміти. Це деякі країни Азії, на кшталт Японії, Кореї, Китаю. Серед європейських країн статистика для нас невтішна. В розвинутих державах ЄС питання впирається в законодавство і статус громадян ЄС. Якщо правило дотримується, то особливих обмежень нема, що минулого сезону успішно довело «Комо» в Серії А. Були якісь спроби обмежень в Естонії, про що розповідали тамтешні колеги. Нічого хорошого це не дало. І по факту, класичний приклад ліміту - ненависний нам оркостан, де навіть зʼявилось слово «лімітчик», що передає всю природу цієї дурі: шалено дорогі багаті бездарні футболісти, які потім бухають водку з проститутками та ведмедями та бʼють морди - все в дусі цієї території. Тому по факту Україна зараз йде найбільш кривою із можливих доріг. Тема ліміту зʼявилась у нас 20 років тому. Наразі все це видається архаїчним та недоречним. Ліміт - це обмеження конкуренції, закриття входів на ринок та тепла ванна для українських гравців. Уявімо, що в багатоквартирному будинку кілька квартир обовʼязково обладнали вітчизняною технікою - думаю, мало хто на це пішов би. Бо кожна людина для себе хоче якнайкраще - німецьку машину, японську техніку, телефон з Каліфорнії. Але чомусь ми заставляємо когось обмежувати свою діяльність. Чому так - так захотілося колись комусь.Головний аргумент прихильників «за» - інтереси національної збірної. Але камон, наша збірна грала на ЧС 20 років тому, якраз до впровадження ліміту. Факт: ліміт жодним чином не допоміг нашим кудись там пройти. І навіть зараз кістяк збірної - легіонери, українці, що грають закордоном - і вони майже завжди мають перевагу над гравцями УПЛ.От на що впливає ліміт - на підвищені зарплати окремій категорії гравців, теплі ванни, які деколи заважають їм поїхати на Захід. Або не дозволяють їм прогресувати і дають нагоду безкінечно сидіти на лавках, про що ми писали нещодавно. Або не дають можливостям скромним клубам підписати нормального українця за адекватні гроші: про роздутий ринок в приватних бесідах мені говорили навіть представники топ-клубів України. Ну зате деякі гравці куплять собі ще один Каєн і злітають на Мальдіви - от десь така користь. Хтось скаже, ну ясно, продались «Шахтарю». Ну звісно, тільки Гірники і з лімітом роками домінують в Україні і мають безліч титулів за час ліміту. От в Європі їм це десь заважає, питань нема, а в рамках УПЛ для них це мало що змінює. Хіба той факт, що ряд «лімітованих» рано закінчували карʼєру чи просиділи все життя на лавках - бо їм комфортно було, а футбол то таке. Цікаве, що ініціатором змін виступив «Верес», і парадокс ситуації, що їм і подібним зниження ліміту ще більш вигідне ніж «Шахтарю». Бо так можна знаходити Стамуліса, Ціпота, Мендозу, Араухо, Оба - гравців такого рівня, що в Україні будуть просто недоступні. А ще їх можна продати - умовного Назара можна продати лише в УПЛ, але це не вільний ринок, а лише конʼюнктура. І саме головне: зміна правил ліміту не заважає клубам обирати свою філософію. От хотів «Рух»розвивати академію - так будь ласка. Хоче зараз так будувати склад «Динамо» - питань нема. Для них це теж нічого не змінює. Навпаки, в максимально конкурентному середовищу їх прогрес буде швидшим, спорт - максимально обʼєктивний показник. Ну а якщо вже УАФ хоче підтримати своїх - можна спрямовувати ініціативу та активність на розвиток тих самих академій та ДЮСШ, хоч якраз і самі клуби тут суттєво просунулись. І причина якраз не ліміт, а ситуація в країні - війна і так виступає своєрідним лімітом, тому клуби більше працюють зі своїми дітлахами. Тому не бачимо ніяких проблем від хоча би зниження ліміту та чекаємо рішучих кроків від наших функціонерів у цьому напрямку. PS: традиційна колонка, якщо подобається наш канал - підтримайте нас.
🇺🇦Нема більш довгої та разом з тим сумної саги як пошук центрального захисника «Динамо» Київ у міжсезоння. Уже кілька років всі люди, наближені до клубу, повторюють мантру: нам треба центральний бек, ми точно його будемо брати. Однак йдуть місяці, міняються пори року, проходять роки - а все те саме. Ніхто не прийшов. ❌Зрозуміло, що кадрового ресурсу, наявного зараз, не вистачає. Підсилення у своїй грядці теж нема: Захарченко сирий, Дячук в оренді, однак на нього особливо не розраховують, Тіаре вийшов із довіри. Попов останні роки не вилазить з лазарету, а якщо і зʼявляється - лише щоби когось поламати або наламати. Дров. Тому, хоч ми всі іронізуємо з Біловара - але по факту прямо зараз йому заміни нема. От така справжня іронія долі.💸А ще більш іронічно, що ніхто не приходить, хоча клуб в ряди-годи вийшов на ринок з скромним, але все ж не пустим гаманцем. За нашою інформацією кияни дійсно готові витратити в рамках 1-3 млн євро на оборонця, який підсилить склад тут і зараз. Однак все рівно не виходить - наші джерела кажуть, що кількість відмов зі сторони футболістів-кандидатів уже давно перевалив за десяток (!!), а скоріше наближається до двох десятків. Це якась неймовірна кількість відмов, не впевнені, що є аналоги.🩵Із останніх вже озвучених в ЗМІ кейсів - випадок Деллови. Який зідзвонився із Заберджою із «Металіста 1925», а той йому наговорив якісь жахи про життя в Україні, хоча сам наче непогано себе почуває в Києві. Ну там ще і травма додалася, тому це таке. Чи румун Богдан Раковіцан, до якого був попередній інтерес, але який одразу сказав чітке «ні», що, правда, не завадило агенту гравця злити все це в румунську пресу для підняття штучного ажіотажу і, відповідно, попиту. 👌Ось так і живуть кияни, щоби не робили - справи не йдуть. Деякі легіонери наче і не проти трансферу, але заявляють потенційну зарплату розміром від 1,5 млн в рік, не гривень, звісно. Столичний клуб таких грошей платити не готовий і це логічно, бо по-перше, їх особливо і нема, а по-друге це порушить атмосферу в команді, всі ми розуміємо, як це працює. А нові обстріли столиці України орками ще більш відлякують іноземців і піднімають ціни. Тому і така непосильна задача: за прикладом золотошукачів Каліфорнії сидіти з ситом і довго трусити пісок з надією побачити там золотий камінчик.
Десь очевидна і одночасно парадоксальна думка. Наскільки ж Андреа Мальдера на початках викликає людську симпатію! Його танець і емоції під старенький італійський хіт Sarà perché ti amo, який став гімном міланського стадіону, топить лід на серці навіть у циніків. Він якийсь щирий, відкритий, можливо, це хороший піар та робота на публіку - однак виглядає дуже натурально і, головне, своєчасно і важливо. Він якийсь такий свій: цим збором, відкритим тренуванням, візитом до госпіталю і цим танцем під Ricchi e Poveri. І навіть не знаючи як складеться далі - вже хочеться щиро побажати успіхів цьому професору футбольної науки. І як ще більш жалюгідно на цьому фоні виглядає епоха Реброва. Як же контрастує вічно набундючений хамовитий Ребров на фоні цього італійця. От просто в голові не вкладається, чому ж Сергій не міг бути таким відкритим та щирим? Навіщо бути таким, кхм, чудаком, що після твого відходу ніхто не пустив сльозинки, а лише видихнули, навіть по гравцях збірної це помітно. Ну якщо не брати Миколу Тищенко, звісно. Парадоксально і незрозуміло.
🗓Майже рік тому писали про ситуацію з відходом з «Металіста 1925» групи «ситих котів», для зручності залишимо вам посилання. І от, як виявилося, ніхто тоді нікуди не дівся. Бо вже зараз, на днях зʼявляється інформація про прощання МХ1925 із рядом футболістів, серед яких, сюрпрайз, Василь Кравець, а ще Євгеній Пасіч, Ігор Снурніцин і ще цілий ряд інших. Та це просто якесь дежавю, як казав Леонід Кучма: «це ж було вже!». 👆А, виявляється, не було і той же Кравець рік тренувався десь з юнаками і сидів на трибунах, але нікуди не йшов. Памʼятаємо тоді істеричні прокламації на Інстаграмі дружини Василя, що от ви нічого не розумієте, які вони там всі бідні та нещасні. Виявляється, бідні то якраз ми, бо Василь добрячий час просто сидів, як отой богатир на печі, і отримував за це дзвінку монету в кишеню. Навіщо якийсь футбол, навіщо мучитися? Можна ж просто отримувати «лавешку» і дурити футбол, а при цьому грати в падел (тут трохи вже референс до іншого імені зі списку, а саме Євгенія Пасіча, який зараз займається саме цим спортом) і займатися іншими своїми справами? ❌А ще десь у недрях є Владлен Юрченко, у нього вказано, що контракт діє до 31.12.26. І так розуміємо, ніхто нікуди не поспішатиме до того часу: так ми сумно спостерігаємо, як колишній талант «Баєра» обрав свій шлях додолу. Є такі імена і в інших клубах, в «Шахтарі», зокрема, ну Швед хоч в дальній обоймі, а де взагалі дівся Іван Петряк? Котрий мав купу опцій, в тому числі і «Кудрівку», але звісно обирав, як він сам казав, «годувати дітей».📌Ні, звісно, кожен сам коваль свого щастя і обирає свій шлях та свою долю. Хтось хоче зростати, прогресувати і здобувати емоції на футбольному полі, щоби з часом це ще більше монетизувати. Хтось йде шляхом найменшого спротиву і витискає максимум із свого хорошого контракту, мабуть, всередині розуміючи, що ці гроші, які зараз прописані в угоді, не зовсім заслужені до його рівня. Але тоді, будь ласка, не вимагайте наступний раз від вболівальників розуміння чи підтримки, не треба цих дешевих мелодрам і фарсу, особливо, коли ваші жінки чи подруги будуть когось там в чомусь звинувачувати - тихенько скажіть їм: не треба, ну куди, це зайве. Якщо ви не любите футбол і ставитесь до цього лише як до історії, завдяки якій вам приходить смска - то не чекайте любові від вболівальників, яким за це точно вже ніхто не платить жодних грошей.
🇺🇦Збірна Першої ліги ПФЛ України 2025/26 роківНа продовження теми збірних накидали свій варіант збірної, на цей раз другого за силою дивізіону України. Тут не вдалося дивитися всі матчі, тому ваші коментарі та версії дуже в тему. Ну і принцип, як завжди, що це має бути саме збірна, тобто кандидати з більшості клубів. Воротар - Ілля Ольховий 🇺🇦Багато конкурентів у Іллі, але хочеться зробити збірну максимально репрезентативною, а сам Ольховий давно заслужив визнання. Наче в це міжсезоння у нього високі шанси на підвищення у класі. Правий захисник - Іван Гаврюшко🇺🇦Надійний правий захисник, який грав стабільно на своєму рівні. «Агробізнес» - далеко не команда зірок, це скоріше команда таких собі пахарів. Тому і відзначимо Івана в рамках нашої збірної. Центральний захисник - Андрій Якимів 🇺🇦Добротний центральний захисник, і досвідчений, і ще не старий. Один із стовпів міцної оборони «Лівого Берега». Центральний захисник - Станіслав-Нурі Малиш🇺🇦Капітан, лідер оборони, ще й забивний для «Інгульця». Малиш - серце команди, оплот цієї нестабільної банди Василя Кобіна, хоча очевидно, сам не міг витягнути її в УПЛ. Тому і йде. Але звісно, для цієї команди він був ключовим виконавцем. Лівий захисник - Сідней🇺🇦Сідней - це самба та карнавал Першої ліги. Завжди усміхнений латераль з ухилом на атаку, один із лідерів команди, який, за чутками, вже на олівці солідних закордонних команд, хоча ще кілька років тому був нікому не потрібен. Опорний півзахисник - Микита Ситніков🇺🇦Безперечно, лідер ЮКСА, де заслужено забрав капітанську повʼязку. Боєць, але й на атаку дуже корисний - 4+3 цього сезону. Центральний півзахисник - Віталій Груша🇺🇦Уже досвідчений хавбек, який дуже до двору прийшовся в Чернівцях. У нього 6+8 результативних дій і всі 30 матчів в чемпіонаті. Просто машина. Атакуючий півзахисник - Владислав Герич🇺🇦Кудись треба було поставити цього героя Одеси. Орендований у «Динамо» атакуючий гравець забив купу важливих голів і просто був дуже корисним для «Чорноморця», через який пройшло добрих кілька десятків гравців. Це не його краща позиція, але він грав майже всюди. Правий вінгер - Євген Підлепенець🇺🇦Хоч в команді і була конкуренція, але клас Підлепенця на фоні Першої ліги був не оспорюваний. Лівий вінгер - Віталій Дахновський 🇺🇦Просто найкращий футболіст сезону з відривом. Браво, Даха! Нападник - Андрій Хома🇺🇦У суворій конкуренції з Войтіховським обрали Хому, бо у нього наче і партнери були трохи простіші, та й не хочеться брати весь склад «Буковини». Резерв: в Аніагбосо🇺🇦, з Зінь🇺🇦, з Француз🇺🇦, з Самар🇺🇦, з Карась🇺🇦, п Вітенчук🇺🇦, п Кучеров🇺🇦, п Шалфєєв 🇺🇦, п Воробчак🇺🇦, п Фаресєєнко🇺🇦, н Войтіховський🇺🇦
TGLIST.COM.UA
