Кирило Фесик

Вчора, в останній день року, ми знову були в жалобі – проводжали Героя на щиті.На жаль, попри свята, трагічні події в нашій країні не припиняються.Зеновський Михайло Вікторович проживав у Києві разом із родиною. Його життя було сповнене сімейного тепла та підтримки, водночас він відчував глибоке покликання до служби й захисту своєї країни. Коли Михайло отримав повістку, не було жодної хвилини вагання — він одразу вирушив на навчання, щоб здобути необхідні військові знання та навички. Для нього це було не просто обов’язком, а свідомим вибором і внутрішнім прагненням стати сильним та підготовленим Захисником.Особливою мрією Михайла було потрапити до 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Це була справа честі та гордості. І коли йому вдалося стати частиною цього підрозділу, він відчував справжню гордість за пройдений шлях. Для нього це було не лише професійним досягненням, а підтвердженням рішучості, відданості та сили духу.З листопада 2023 року Михайло вважався зниклим безвісти. Довгі місяці рідні та близькі жили між надією і болем, очікуючи на диво. Лише у 2025 році надійшло офіційне підтвердження його загибелі. Ця звістка стала важким ударом для всіх, хто знав і любив Михайла. Та пам’ять про нього — про його відвагу, щирість і незламний дух — назавжди залишиться в серцях рідних, друзів і побратимів.Зеновський Михайло Вікторович залишив по собі глибокий слід. Він був людиною, яка не боялася викликів, йшла до своєї мети з гідністю та світлом у серці. Його життя й служба стали прикладом честі, відданості та справжньої людяності.Я щиро вірю й бажаю, щоб у новому році прощань із Героями було значно менше, а ця частина нашої роботи зникла назавжди. Та, усвідомлюючи, що війна триває, ми робитимемо все можливе, аби гідно вшановувати пам’ять кожного полеглого воїна й берегти її з покоління в покоління.Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Вітаю всіх з Новим роком!Переконаний, що, як і для більшості українців, цей рік став одним із найважчих за всю історію незалежності нашої держави. У нашій свідомості було багато болю, сумних, а іноді й трагічних думок.Для столиці та нашого району випробувань також було чимало.Хочу щиро подякувати всім, завдяки кому ми вистояли, завдяки кому наша столиця залишається серцем незалежної та суверенної держави, яка страшною ціною виборола своє право на існування.Я особисто відчуваю велику відповідальність за долю нашого району, за долю нашої столиці й усієї країни. Відчуваю відповідальність за кожен прожитий день, адже бачу й усвідомлюю справжню ціну життя та свободи.2025 рік привів у моє життя багато нових друзів і однодумців. З багатьма з них нас об’єднали трагічні події. Це родини наших Героїв, неймовірні волонтери відбудови, наші Захисники та рятувальники та багато кого ще. Я щасливий, що ви з’явилися в моєму житті, впевнений що ви залишитесь в ньому ще не один рік.І, звісно, головна подія мого життя – прихід у нашу родину Софійки і те, що я вдруге став батьком. Вона наповнила життя особливими сенсами. Перші хвилини свого життя вона буквально зустріла в бомбосховищі під час чергового масованого обстрілу столиці.Хочу побажати нам усім, щоб 2026 рік приніс Україні мир. Я вірю, що нас чекає велике відродження.Також бажаю всім своїм друзям, однодумцям, усім патріотам Оболоні та України особистих перемог. У 2026 році ви можете розраховувати на мою підтримку в режимі 24/7, незалежно від того, куди мене приведе моя доля.Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Сьогодні Оболонь прощається з Героєм.Беньо Руслан Вячеславович народився 30 листопада 1974 року в Києві. З дитинства він обрав шлях сили, дисципліни й честі.З 10 років займався вільною боротьбою. Служив у навчальному центрі Оршанець, закінчив сержантську школу, мав звання старшини, був прикладом для побратимів і неодноразово здобував спортивні перемоги, зокрема чемпіонство Києва та Київської області з боксу. Працював тренером, виховував молодь у школі мужності.З початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Руслан добровольцем став на захист України. Проходив службу у військовій частині А4007, був заступником командира механізованого батальйону. 9 травня 2022 року поблизу Новоселівки Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання був захоплений у полон.Після майже трьох років неволі, у травні 2025 року, за результатами ДНК-експертизи Руслан повернувся додому на Щиті. Вважається померлим у полоні 14 січня 2025 року.Сьогодні провести Руслана в останню путь прийшло надзвичайно багато людей. З огляду на його видатну біографію, життєвий шлях і служіння, це цілком зрозуміло – він був частиною життя багатьох. Для когось він став наставником і тренером, для когось – побратимом, для когось – надійним другом і прикладом справжньої сили духу. Його життя торкнулося сотень сердець, і ця велика кількість людей на прощанні стала свідченням глибокої поваги та вдячності.У Героя залишилися дружина, дві доньки, мати, велика родина та багато друзів. Його пам’ятають як щиру, відважну, справедливу людину з великим серцем, люблячого чоловіка, турботливого батька і надійного друга, який понад усе цінував сім’ю і без вагань став на її захист.Світла і вічна пам’ять.Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Днями столиця зазнала значного удару, насамперед по об’єктах енергетичної інфраструктури Києва та області. Це, безумовно, спричинило суттєві труднощі в роботі енергетичної системи у столиці та зокрема в нашому районі.Усі відповідні служби працюють у режимі 24/7. Ми розуміємо, що станом на зараз частина квартир усе ще перебуває в ситуації, коли опалення не відновлено в необхідному обсязі.Кожне питання опрацьовується індивідуально. Ми намагаємося реагувати на всі звернення, які надходять у чат мого Telegram-каналу та в коментарях на Facebook.Загальна ситуація станом на вихідні: 606 будинків без електропостачання, 236 будинків з відключеним опаленням та гарячим водопостачанням.Станом на сьогодні відключення електроенергії стабілізуються та поступово переходять у режим графіків. Окремо хочу зазначити, що за рідкісними випадками, ми жодним чином не можемо вплинути на наявність чи відсутність світла.Теплопостачання відновлено, однак триває процес видалення повітря з системи, що подекуди може призводити до тимчасової відсутності тепла в окремих оселях. Ситуація контрольована, наразі робиться все можливе для стабілізації теплопостачання та гарячого водопостачання протягом найближчої доби.На сьогодні опрацьовано з усуненням наслідків понад 300 заяв та звернень.Прошу не сумніватися: всі служби, у тому числі районні, роблять максимум можливого для якнайшвидшої стабілізації ситуації. Водночас важливо розуміти, що місто Київ проходить надзвичайні випробування, пов’язані з війною, і ми працюємо в межах наявних ресурсів, зокрема й людських.Якщо у вас залишилися звернення, які ще не були опрацьовані, будь ласка, залишайте їх у коментарях із зазначенням контактного номера телефону.Окремо хочу подякувати всім енергетикам та комунальникам, які усувають наслідки обстрілів та вцілому працюють в зимовий період для організації стабільного його проходження!Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Сьогодні Оболонь попрощалася з Героєм Чуйком Ігорем Володимировичем, 04 листопада 1972 року народження.Ігор Володимирович народився у Херсонській області. У 2022 році, в перші дні повномасштабного вторгнення, його рідне місто було окуповане. Не зумівши змиритися з життям під окупацією, він разом із родиною виїхав до Києва. Переконавшись, що сім’я перебуває в безпеці, Ігор без вагань прийняв рішення добровільно стати на захист України.Свій бойовий шлях він розпочав у складі 401 окремого стрілецького батальйону. Разом із побратимами виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку, де у червні 2023 року отримав перше поранення. Після лікування повернувся у стрій і продовжив службу у складі 110 окремого механізованого батальйону, виконуючи завдання в районах Покровська та Мирнограда Донецької області, де зазнав другого поранення.З огляду на наслідки поранень, подальшу службу проходив у підрозділах, що спеціалізуються на безпілотних системах. У Києві Ігор пройшов навчання на оператора ударних та розвідувальних безпілотних літальних апаратів, після чого знову вирушив боронити державу на Запорізькому напрямку.За проявлені героїзм і мужність під час виконання бойових завдань у листопаді був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «Залізний Хрест».У грудні 2025 року Ігор Чуйко загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Придорожнє Запорізької області.Ми всі добре пам’ятаємо час створення київського 401 батальйону, який формувався здебільшого з добровольців-киянів. Цей підрозділ пройшов надзвичайно важкий і трагічний шлях.Світла пам’ять Герою. Щирі співчуття родині, близьким і побратимам. Вічна слава Захиснику України.Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Днями в межах конкурсу «Мій район – моя ініціатива» було представлено кілька десятків цікавих і соціально корисних проєктів.Усі учасники підійшли до підготовки з великою відповідальністю: хтось запропонував локальні ініціативи, що стосуються безпосередньо їхніх закладів, хтось – проєкти загальноміського рівня, а дехто виніс ідеї, реалізація яких взагалі не потребує фінансування.У межах конкурсу ми познайомилися з надзвичайно розумним та ініціативним учнем Ліцею №168 – Костянтином Романчуком, президентом учнівського самоврядування свого закладу.Його проєкт не увійшов до ТОП-10 ініціатив, що перейшли на етап народного голосування, однак особисто в мене він викликав щиру зацікавленість. Проєкт не потребує капіталовкладень, водночас може бути надзвичайно корисним для школярів наших закладів та має реальну цінність для молоді загалом.Суть ініціативи полягає в ознайомленні учнів з роботою основних органів державної влади. Як зазначає сам Костянтин: «Головний обов’язок держави – навчити нас жити». З презентацією проєкту можна ознайомитися за ПОСИЛАННЯМ .Тож хочемо анонімно запитати думку школярів: чи було б вам цікаво взяти участь у такому проєкті, ближче познайомитися з роботою різних державних органів та зрозуміти, з чого складається державне управління на рівні держави, міста й району?Голосуйте під цим дописом та за бажанням напишіть вашу думку в коментарях.Якщо за результатами опитування, більше 50% голосів буде «за», ми обов’язково його реалізуємо!Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Ви часто чуєте від мене думку, що в нашому районі створена і постійно розвивається унікальна інклюзивна екосистема, спрямована на взаємодію, підтримку та допомогу людям з особливими потребами, а також їхнім родинам. Хочу підкреслити: це не просто слова, а складова нашої стратегії розвитку Оболонського району.Це відображається і в розподілі бюджетів, і в пріоритетах нашої уваги, але найголовніше — у реальних результатах роботи педагогічних колективів та спільноти загалом.Вчора ми традиційно нагородили молодь і дорослих з особливими потребами, які стали переможцями в конкурсі «Повір в себе». Ми вручили нагороди, подяки, а також стипендії від наших друзів і партнерів як знак підтримки та визнання досягнень.Цього року Оболонський район отримав найбільшу кількість перемог у межах конкурсу «Повіримо в себе» — загалом 23 переможця. Це результат системної роботи наших закладів, педагогів, батьків та самих учасників.Переможцями фестивалю стали вихованці таких закладів:– Центр комплексної реабілітації дітей та молоді з інвалідністю Оболонського району м. Києва — сучасні технології фото, графіка, ліплення, літературна творчість (поезія);– Ліцей №168 — сценічне мистецтво (декламація);– Територіальний центр соціального обслуговування Оболонського району м. Києва — оригінальний та гумористичний жанр;– Спеціальна школа №25 Оболонського району м. Києва — вокально-хорове мистецтво, образотворче мистецтво (живопис);– Київський психоневрологічний інтернат — вокально-хорове мистецтво, ліплення, алмазна мозаїка;– Навчально-реабілітаційний центр №21 — образотворче мистецтво (живопис), змішані техніки, новаторська;– Київський міський комунальний центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень «Трамплін» — образотворче мистецтво (живопис), вироби з бісеру, робота з паперу, вишивка ниткою, змішані техніки, картини по номерах;– Центральна спеціалізована бібліотека УТОС — образотворче мистецтво (живопис);– Творче об’єднання ГО «ДІМФО» — публіцистика.Для мене особисто важливо бути безпосередньо залученим до цих процесів. Як батько дитини з особливими потребами, я добре розумію, наскільки непросто даються такі перемоги. За кожним дипломом стоїть титанічна праця дітей, батьків, педагогів. І надзвичайно важливо, щоб батьки бачили: їхні діти справді роблять крок уперед, а дорослі з такими досягненнями відчували, що суспільство це помічає й цінує.Щиро дякую всім, хто долучається до розвитку нашої інклюзивної екосистеми. Попереду — ще багато проєктів у наступному році. Продовжуємо робити Оболонь і столицю відкритими та доступними для людей з особливими потребами.Дякую кожному, хто поруч у цій справі!Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Сьогодні ми прощались із Героєм з Оболоні.З цією родиною я познайомився за трагічних обставин – у день, коли в їхній будинок було влучання ворожого шахеда, а квартира зазнала серйозних пошкоджень і стала непридатною для проживання. Уже тоді їхній чоловік і батько, з яким ми сьогодні попрощалися, вважався зниклим безвісти. Ще тоді під час знайомства я помітив, яка сила духу у цієї родин . Адже насправді важко уявити з якими випробуваннями вони зіткнулись через повномасштабне вторгнення. Вже наступного року їхню квартиру ми зможемо відбудувати та вони зможуть повернутись до своєї оселі. Карлін Олександр Вадимович народився 30 липня 1980 року в Києві і прожив тут усе своє життя. У столиці минули його дитинство, молодість і зрілі роки – саме тут формувався його характер, цінності, внутрішня сила та мужність. Він навчався і працював у Києві, був спеціалістом з ремонтних робіт житлових і промислових приміщень.З початку повномасштабного вторгнення Олександр не вагався – 10 березня 2022 року він вирушив до ТЦК з єдиною метою: не допустити ворога до столиці. Проходив службу у військовій частині Т0950.З весни 2024 року виконував обов’язки стрільця-снайпера у складі військової частини А1302, 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр», перебуваючи на Донеччині, зокрема в районі міста Бахмут.Влітку 2024 року під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області Олександр вважався зниклим безвісти.Після тривалих пошуків його тіло було репатрійовано 20 червня 2025 року до Хмельницької області. За результатами експертизи ДНК Олександр повернувся додому На Щиті.У нього залишилися дружина та дві доньки. Велика родина – двоюрідні брати, сестри, племінники – згадують Олександра як добру, врівноважену, щиру, відкриту і справедливу людину.Для багатьох втрата Олександра стала великою і болючою.Він назавжди залишиться в нашій пам’яті як Герой, який до останнього виконував свій обов’язок перед країною, родиною і своїм рідним Києвом.Вічна пам’ять і шана Герою.Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Сьогодні ми розпочали цикл привітань наших дітлахів.Цього року разом із різними категоріями дітей ми відвідаємо святкову локацію на території Blockbuster Mall — новорічну ковзанку, де разом з аніматорами та подарунками привітаємо малечу з прийдешніми святами.Серед дітей, яких ми вітаємо цього року, — дітки пільгових категорій, з багатодітних сімей, діти-сироти, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, і, звичайно ж, діти наших Захисників.Обов’язково вже наступного тижня ми відвідаємо ковзанку разом із дітьми наших двох батальйонів ТРО — 244 та 129.Сьогодні був перший день, і атмосфера була неймовірно теплою та по-справжньому святковою.Щиро дякую партнерам, які долучилися до ініціативи: Blockbuster Mall — за надану чудову локацію, нашим друзям з Консульського відділу та відділу у справах Полонії Посольства Республіки Польща в Україні, а також благодійному фонду «Українські сестри».Велика подяка нашій Службі у справах дітей та Відділу культури за якісну організацію заходу.Окремо дякуємо представникам українських пластунів, які навчаються в Ліцеї №216, за переданий Вифлеємський вогонь. Цей символ миру, надії та єдності даруватиме тепло, різдвяне світло й віру в найкраще нашій адміністрації та всьому Оболонському району.Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Вчора на будівлі Ліцею №16 ми відкрили ще одну меморіальну дошку в памʼять Героя з Оболоні, випускника цього закладу — Шматка Юрія Андрійовича, позивний «Маямі» (14.12.1974 – 26.08.2022).Юрій Андрійович Шматко народився 14 грудня 1974 року в Києві. Закінчив середню школу №16. Проходив службу в лавах Збройних Сил України, працював співробітником охорони УДО, був приватним підприємцем. З перших днів війни став на захист країни. Брав участь в АТО, а з початком повномасштабного вторгнення вдруге, не вагаючись, взяв до рук зброю.У житті Юрій був світлою, щирою людиною. Його доброта, щедрість, любов до ближнього та внутрішня сила притягували людей. Справжній воїн, відповідальний командир, надійний товариш і душа підрозділу. Усі труднощі зустрічав з гумором, надихав впевненістю та вірою, завжди був готовий допомогти, підтримати, захистити й навчити.26 серпня 2022 року його життя обірвалося. Юрій загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області. Похований на Берковецькому кладовищі.Юрій був людиною честі, мужнім і гідним, найкращим сином, братом, дядьком, надійним другом. Війна перервала життя, але не зможе знищити нашої пам’яті, поваги та вдячності. Юрій назавжди в нашому серці, душі й памʼяті!Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook