Всім доброго ранку! 27 грудня - День контррозвідки Служби безпеки України.Ця служба ніколи не працювала напоказ. Її результат - у зірваних планах ворога, у мовчазних провалах агентурних мереж, у тому, що щось так і не сталося.Контррозвідка СБУ бере початок з 27 грудня 1991 року.Сьогодні Департамент військової контррозвідки - це про системну, складну, часто невидиму роботу. Протидію шпигунству. Викриття агентів. Запобігання терактам. Роботу проти тих, хто намагається вдарити зсередини, нишком, у спину.За роки війни - десятки розкритих агентурних мереж, затримані шпигуни, зламані плани ворога, судові вироки за державну зраду. Але за кожною сухою фразою - ризик, напруга і рішення, прийняті без права на помилку.Сьогодні ми вітаємо тих, на кому лежить відповідальність протистояти ворожим спецслужбам, терористам і зрадникам, яких, на жаль, досі немало.Відзначаємо роботу людей, які щодня тримають країну зсередини.І схиляємо голови перед тими військовими контррозвідниками, хто загинув, виконуючи свій обов’язок. Їхній подвиг - частина нашої свободи.Честь і слава бойовим побратимам, які йдуть цим непростим шляхом далі. Виявляють, нейтралізують, знищують. Захищають Україну там, де ворог сподівається залишитися непоміченим.Слава Україні.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Багато всі чули про 20 пунктів які озвучив наш Президент щодо мирного плану. Впирається все зараз виключно в готовність росіян цю угоду прийняти. Якщо росіяни її приймають, тоді це означає припинення вогню, і це означає проведення референдуму з нашого боку про затвердження цієї угоди і проведення президентських виборів якомога швидше. Чи приймуть її росіяни? Я залишаю 2% імовірності на те, що так.2% імовірності на те, що Путін адекватно оцінює реальність і вважає, що кращого часу для укладення угоди в нього не буде. Тому що якщо він зараз її не укладе, то він отримує нову порцію санкцій, він отримує сприяння в знищенні Тіньового флоту, він отримує гірші умови наступного разу.Судячи по прямій лінії, сюжети якої я бачу в інтернеті- цей путін закінчився. Чувак в абсолютному просто астралі.Таке враження що він вивчає назви всіх селищ в Донецькій області. Руками крутить, виписує плани наступу, повний неадекват. У нього все прекрасно. Тому 98%, що путін від цього відмовиться, бо він вважає, що може воювати далі, має воювати далі і, головне, він не може зупинити війну. Бо війна вигідна зараз його режиму і йому самому.Якщо війна припиниться, то дуже велике питання, навіщо потрібен путін рашці.Але якщо Путін відмовляється, він далі отримує санкції - мінус у свою подушку фінансової стійкості. У нас гроші на 2026–2027 рік є. Війна, на жаль, далі продовжується.Але наступна угода, яку йому запропонують у моменті, коли він буде змушений йти на якесь замороження, не факт, що буде кращою за цю. Швидше за все буде гіршою. Тому ці 2% імовірності я залишу.Саме головне, що ця рамкова угода, якщо ми з нею погодились, Штати погодились і Європа погодилась, вона стане фундаментом для майбутнього завершення війни.Тож війна триває, але ми рухаємося до її завершення, хоча імовірність невелика.Як я постійно кажу, допомагаємо ЗСУ, робимо все, щоб підтримати наших захисників. Ви не уявляєте, наскільки піднімається бойовий настрій у наших військових, коли їхні збори закриваються.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Про 90 мільярдів євро на 2 роки для України.У європейців було два варіанти.Залізти в російську кишеню і взяти російські гроші - ті самі заморожені активи.Або залізти у власну кишеню і взяти гроші у вигляді кредиту, який Європейський Союз бере на міжнародному ринку.Здавалося б, відповідь очевидна.Навіщо витрачати своє, якщо є чуже - і ще й того, хто винен у всьому, що відбувається.Але ні. Наші європейські друзі не шукають легких шляхів.Вони, як у відомому анекдоті: їжаки кололися, плакали, але продовжували їсти кактус. Провели безсонну ніч, багато страждали, були на межі колапсу… але рішення ухвалили.І це рішення вигідне Україні в короткій перспективі.Що відбувається на практиці.Заморожені російські активи не чіпають. Бельгія, Італія та інші країни виступили проти.Натомість Європейський Союз бере кредит на зовнішньому ринку.А оскільки ЄС має один із найкращих кредитних рейтингів у світі, він бере ці гроші на дуже хороших умовах. І протягом двох років фінансує Україну.Угорщина, Чехія та Словаччина, які і очікувалося, в цій схемі участі не беруть - це була умова їхньої підтримки рішення.Чому ми дожили до того, що сусіди поводяться саме так - це окрема розмова.Що це означає для нас.У короткій перспективі, на два роки, гроші в України є. Умови хороші.Повертати їх доведеться лише в тому випадку, якщо рашка заплатить репарації. Тобто без грошей ми не залишаємося. Для України це перемога. Тут можна ставити крапку.Але проблема починається далі, у довгостроковій перспективі.Праві й ліві сили в Європі, які розхитують центристські уряди, що підтримують Україну, почнуть розігрувати простий аргумент:«Ми платимо шалені гроші зі своєї кишені за Україну».Виборцю скажуть: а ти знаєш, скільки твоїх грошей пішло на Україну?Дев’яносто мільярдів євро.Для звичайної людини це космічна сума. Вона просто не вкладається в голові.І саме на цьому будуть формувати негативне ставлення до України.Почнеться тиск на уряди, антиукраїнська риторика зростатиме, а підтримка України - падатиме.І в підсумку це може привести до влади тих, хто нас не підтримує. Це ризик, який потрібно прораховувати.Сьогодні голова не болить - гроші є, живемо далі.Але стратегічно треба думати, щоб у решті Європи не повторився сценарій Угорщини, Чехії та Словаччини, де до влади прийшли під… си , які цілують путлера в сраку і відверто не хочуть нас підтримувати.Саме тому правильніше було б одразу брати російські гроші.Але страх бельгійців та інших, страх викликати гнів у путлера - переміг. Нажаль вони не усвідомлюють одного: Путін не просто на них гнівається, він їх зневажає - усіх!!!!Факт залишається фактом.Гроші є. Повертати їх доведеться лише у випадку коли рашка заплатить репарації. Ми нічого не втрачаємо. Це рішення гарантує стабільність на наступні 2 роки - і це важливо!З точки зору стратегії хотілося б, щоб воно було ухвалене інакше, але маємо що маємо!Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Щодо військової загрози з Придністров’я для України - вона або відсутня, або мінімальна.Причина доволі прозаїчна. На цьому клаптику землі розташовано від півтори до двох тисяч російських військовослужбовців. Це оперативна група російських військ, так зване ОГРВ, як вони себе офіційно називають.Стоять там вони вже хрін знає скільки. Ротацію нормально не зробиш, підсилити - ніяк. Окрім цього контингенту, є ще п’ять - сім тисяч так званого місцевого ТРО. По факту - діди з автоматами. Без бойового досвіду, без реальної підготовки, без розуміння сучасної війни.На озброєнні - автомати й кулемети радянських часів. Щось із техніки ніби є, але в якому вона стані - питання відкрите. Що з цього взагалі може їхати, стріляти і виконувати бойові завдання - велика загадка.Окрема історія - напівміфічний склад боєприпасів у Колбасній. Кілька років тому про нього активно говорили, особливо в той момент, коли в Україні був серйозний дефіцит боєприпасів, а у росіян співвідношення артилерії доходило до 20 до 1. Тоді це виглядало як потенційний шанс. Майже як рятівний круг.Але є нюанси. По-перше, невідомо, з якого століття ці боєприпаси там лежать. У якому вони стані і чи не вибухнуть просто в стволі. По-друге, росіяни фізично не можуть їх звідти ні вивезти, ні використати, ні навіть нормально обслуговувати. Вони там просто лежать. І лежатимуть далі.Тому будь-які прояви агресії з боку Придністров’я закінчаться Тирасполем за кілька днів. Думаю, це можна говорити з майже повною впевненістю.Я переконаний, що десь у вищого військового керівництва України лежить план нейтралізації цього анклаву. І прогнози щодо строків, закладені в цьому плані, цілком реалістичні.Не хочу звучати як Сімоньян, але тут важлива саме суха оцінка.Об’єктивно у Придністров’я немає жодної спроможності відбивати атаку української армії. Просто немає. І, скоріш за все, не буде навіть морального ресурсу для такого сценарію.Це розуміють усі сторони. У Тирасполі. У Москві. У Києві. У Кишиневі. Саме тому Придністров’я так і не було задіяне в російсько-українській війні з 24 лютого 2022 року. Якщо не рахувати поодинокі, епізодичні дії ДРГ, які могли проникати на територію Одеської чи Вінницької областей.Цей контингент неможливо підтримати російською армією. Немає сухопутного коридору. Немає можливості організувати прорив на Одесу - ані з півдня, з тимчасово окупованої частини Херсонської області, ані з моря, ані з півночі самого Придністров’я.Така військова операція просто не складається. Немає сил на місці. Немає можливості прориву ззовні. Плюс сам анклав повністю залежний від позиції України та Молдови.Тому будь-який агресивний рух з боку Придністров’я закінчиться дуже швидко.І дуже плачевно.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Всім доброго недільного ранку.Як завжди - недільна притча.Що насправді сильнішеЗапитали якось у заліза:ти, мовляв, найсильніше у світі?А залізо відповіло: ні, вогонь. Кілька годин - і він перетворює мене на воду.Звернулися до вогню:ти найсильніший у світі?А вогонь каже: ні, вода. Крапне на мене - і я згасаю.Пішли до води, до дощу:ти найсильніший у світі?А вода відповідає: ні, сонце. Воно світить яскраво - і я випаровуюсь.Пішли до сонця:ти найсильніше у світі?А сонце каже: ні, хмара. Коли вона пролітає, вона мене закриває - і сонця більше не видно.Пішли до хмари:ти найсильніша у світі?А хмара відповідає: ні, висока гора. Вона стоїть - і може розрізати мене навпіл.Пішли до гори:ти найсильніша у світі?А гора каже: ні, людина. Вона може піднятися знизу доверху і з усім своїм знаряддям перетворити мене на пісок.Пішли до людини:ти найсильніша у світі?А людина відповіла: ні, смерть найсильніша.Звернулися до смерті:ти найсильніша?А смерть сказала: я забираю лише фізичне тіло.А все, що залишається після людини, - це його добрі справи, його добре ім’я і все хороше, що він зробив.Тож … сила вимірюється не тим, що руйнує, а тим, що створює.Найсильніше у світі - це добрі справи, добрі вчинки і добре ставлення до людей. Те, що ми робимо від щирого серця.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Завершив свою роботу у Києві. Був на запрошення командира полку спеціального призначення Головного Управління Національної Поліції.Познайомився з підрозділом, який виконує бойові завдання разом із ЗСУ та іншими силовими структурами на передовій.Зустріч була дуже цікавою як для мене так і для бійців.Навіть неозброєним оком видно: частина хлопців, які щойно повернулися з ротації, добре вміють працювати по FPV-дронах. У якийсь момент я навіть подумав, що з тренажером щось не так - кожен постріл, і ціль уражена. Таке трапляється нечасто.Але далі стало зрозуміло інше.Є й ті, хто не менш мотивований і підготовлений у своєму напрямку, але без навички знищення швидкісних маневрених повітряних цілей.Рівень підготовки різний. Це не оцінка і не докір. Це факт, який швидко можна покращити під час системного навчання на тренажері Чайка М (Мухобійка).Війна дуже швидко показує, де є навичка, а де її немає.FPV-дрон не зважає на відомство чи посаду.Саме тому такі заняття сьогодні дуже важливі для різних підрозділів що постійно стикаються з летючою загрозою. Бо здатність її знищувати - це не тільки спроможність виконувати бойові завдання, а і повернутися живими те неушкодженим до своєї сім’ї У бою вирішує не статус.Вирішує критично необхідна навичка…Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Не всі наші громадяни це знають.А іноді ще й лайкають дописи кремлівських ботів про те, що особовий склад Національної поліції нібито «сидить у тилу» і не боронить країну.Це неправда. І небезпечна неправда.На передньому краї оборони воюють не лише Збройні Сили.Є бригада «Лють».Є спеціальні бойові підрозділи КОРД, які підпорядковуються Національній поліції. Саме ті підрозділи, що поруч із ЗСУ, Нацгвардією, Державною прикордонною службою нищать ворога безпосередньо на передньому краї оборони.Про них говорять менше. Не знаю чому.Але це наші громадяни. Наші хлопці. Вони так само тримають позиції.Вони так само вразливі під рашистськими FPV-дронами.Так само ризикують.Так само платять технікою, нервами, а іноді й життям.Їм, як і всім нашим воїнам, потрібна увага.Підтримка.Навчання.Сьогодні мій виїзд саме до них.Бо протистояти навалі можна не лише відвагою.А головне - підготовкою. Навичкою, доведеною до рефлексу.Саме про це і буде моя робота сьогодні - показати й розповісти про електронні тренажери «Чайка-М» (Мухобійка).Бо на війні не працюють абстракції.Працює те, що перевірено руками, досвідом і часом.FPV-дрон не питає, хто ти і з якого відомства.Він просто летить убивати.І якщо в цей момент руки не тремтять, є розуміння, пройдений процес навчання, є впевненість у своїх діях - шанси вижити є.Саме тому сьогодні я там.Щоб показати, як треба готуватися до реального бою.На передньому краї всі рівні.І всі мають повернутися живими.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Я вважаю, що Путін зараз не прийме жодної домовленості, яка не виглядає як його перемога. Але важливо розуміти, що перемога в його уявленні - це нові території, ослаблена Україна, російська мова і церква як інструменти впливу. Все інше для нього - лише тимчасова пауза.До цього додається ще один фактор, про який часто забувають. Китай. Для Пекіна принципово, щоб ця війна закінчилась не просто зупинкою, а здобуттям Росією територій і закріпленням цього факту. Це створює історичний і політичний прецедент. А прецедент напряму працює на їхню головну стратегічну мету - Тайвань.Тому ця гра може тривати довго. Путін не відчуває поразки. Навпаки, він бачить сигнали, які підживлюють його впевненість. Навіть такі речі, як енергетична криза в Одесі та області, він читає як доказ ефективності свого терору. Як підтвердження того, що тиск працює.Формально всі впираються в питання територій. США пропонують військові гарантії в обмін на відмову від частини територій. Орки на таке погодяться лише за однієї умови - міжнародного юридичного визнання нових кордонів. На це США можуть відповісти зняттям санкцій і контролем ЗАЕС для нас.Але на цьому ланцюжок не зупиняється. Росія скаже «добре» і додасть ще одну умову - визнання російської мови і церкви. І кожен наступний крок лише фіксуватиме нашу слабкість, а не завершуватиме війну.Тому всі розмови про близьку мирну угоду станом на зараз мені видаються неперспективними. Є дві принципові речі, які роблять угоду неможливою:Путін не піде на домовленість, якщо вона не виглядає як перемога.І ми не можемо піти на домовленість, яка фіксує поразку.Тому, як я завжди пишу, шукайте спосіб підтримати Збройні Сили України. Інших коротких шляхів тут, на жаль, не бачу….Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
На якому етапі репарації?Учора, 16 грудня 2025 року, в Гаазі представники 35 сторін (Україна + 34 держави) підписали Конвенцію про створення Міжнародної комісії з розгляду заяв щодо збитків, завданих російською агресією. Це робиться під егідою Ради Європи. В інтернеті вже понеслося: мовляв, «питання, чи платитиме Росія, більше не стоїть». От тут я б пригальмував. Комісія - це про облік, перевірку, оцінку і визначення сум за заявами, які подаються через уже створений Реєстр збитків. Але сам механізм, як саме змусити РФ платити - це наступний і найболючіший рівень. Навіть у Reuters прямо звучить: комісія не гарантує, що компенсації будуть виплачені, її задача - верифікація та рішення по сумах. Що реально змінюється після підписання.По-перше, це перехід від емоційного «вони нам винні» до холодної процедури: хто постраждав, від чого саме, які докази, яка сума. Така річ повільна, інколи нудна, зате вона створює основу, яку важко змести з переговорного столу. По-друге, Конвенція ще має набути чинності: потрібна ратифікація щонайменше 25 сторонами і фінансування стартової роботи. Тобто це не «завтра почнуть платити», а «запустили юридичний двигун, який тепер треба розкрутити». По-третє, тема грошей нікуди не поділася. Серед ідей, які обговорюються публічно, - використання заморожених російських активів у Європі. Це політично й юридично складно, але сам факт, що паралельно будується механізм розгляду вимог, підсилює аргумент: активи не можуть «висіти вічно», або вони працюють на відновлення, або хтось має чесно пояснити, чому ні. І ще один момент, який мені здається ключовим. Комісія - це про справедливість у цифрах, але також про переговорний шантаж Кремля, який стає дорожчим. Бо будь-яка спроба «замирити» Росію зняттям санкцій і амністіями виглядатиме ще токсичніше на фоні механізму, де тисячі заяв уже зібрані, описані, і по них будуть рішення. Тож підсумок такий. Це сильний крок. Але це не чарівна кнопка «репарації увімкнено». Це рамка, яка фіксує: шкода буде порахована, рішення по сумах будуть ухвалені, і тема відповідальності РФ не зникне, навіть якщо комусь дуже хочеться «закрити питання швидко».Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Багато майданчиків в інтернеті зараз розганяють заголовки на кшталт “США повертають Росію в G20” - і виглядає це дуже ефектно, але якщо приглянутися уважніше, то сенс трохи інший. Так, справді: російська делегація очолювана шерпом Світланою Лукаш прибула до Вашингтона для участі у першому засіданні G20 sherpa під головуванням США - це заплановане на 15–16 грудня 2025 року обговорення порядку денного та робочих питань підготовки майбутніх зустрічей. І з цього роблять висновок, що “США повертають Росію до G20”. Але суттєво:• Росія формально не виключалася з групи G20 як член (G20 - це не союз, де є механізм виключення й повернення, а формат для діалогу 19 економік + ЄС). • Те, що Москву запросили на засідання шерпів - це поточна дипломатична участь у робочому процесі, а не формальне “повернення”.Це як зайти в кімнату, де інші домовляються про тему вечірки - і сидіти за столом із ними. Це вже не повністю ізольований статус, але це не означає, що Росію тепер “реінтегрували” за якусь нову угоду чи що всі країни раптом вирішили забути про війну та санкції.Плюс є критика з Європи - багато лідерів вважають, що передумов для повернення немає, поки триває повномасштабне вторгнення, а санкції й голоси проти участі Росії лишаються важливим інструментом тиску. І тут постає запитання, яке не розкручують так яскраво: хто посадить за стіл великих гравців (ще й спонсора тероризму) і навіщо це робити, поки йде повномасштабна війна?. Це не про нові формальні правила чи зміни у членстві - це про політичні сигнали, про баланс інтересів великих держав і про те, як вирішувати глобальні питання, не забуваючи про реальність, в якій триває агресія проти України.G20 - це не «клуб, куди повертають за гарну поведінку». І не майданчик для відбілювання репутацій. Це стіл, за який сідають ті, з ким можна домовлятися, а не ті, хто щодня запускає ракети по містах.Можна скільки завгодно гратися в формулювання, називати це «робочими зустрічами», «шерпами», «технічними процесами». Але суть проста.Спонсор тероризму не стає партнером автоматично.І якщо його тимчасово пускають у коридор - це ще не означає, що йому стелять скатертину за спільним столом.Реальне питання не в тому, «повертають чи ні».Реальне питання — чи готовий світ платити моральну ціну за ілюзію діалогу.І відповідь на нього ще попереду.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
TGLIST.COM.UA
