Despite all these risks, it would be a mistake to reject Friedrich Merz’s proposal sharply and categorically. It contains strong elements.First, Germany is demonstrating political will to move enlargement forward. This matters, because without Germany no major European process will have sufficient weight.Second, the idea of opening all negotiating clusters as soon as possible corresponds to Ukraine’s interests. This should be the centre of the discussion and of our efforts — not symbolic institutional fantasies or the drawing up of lists of future “voiceless” Members of the European Parliament.Third, the concept could become an “Association Agreement Plus”: deeper access to the single market, EU industrial chains, defence programmes, energy, transport, the digital space, financial and other practical instruments.Fourth, mechanisms to punish backsliding on reforms can be useful for Ukrainian civil society. Ukraine needs not only carrots, but also sticks against attempts by the authorities to stop or imitate reforms. But these conditions must work honestly: they should discipline and motivate the Ukrainian authorities, not give the EU an excuse to postpone membership indefinitely.Ukraine’s position should be simple: yes to everything that accelerates full membership; no to everything that substitutes for it or obstructs it.Ukraine can agree to interim benefits only under clear conditions: the status must be temporary; the final goal — full membership — must be explicitly fixed; all negotiating clusters must be opened without political delay; Ukraine must not be decoupled from Moldova and other countries — such an interim status should be available to every candidate country; people and businesses must receive concrete benefits; and reforms must be not a declaration, but a strict requirement for the Ukrainian authorities.Most importantly: no format without voting rights and real influence can be called a victory. It will be a victory when Ukraine becomes a full member of the EU and takes part in shaping the future of a united Europe itself.In its time, the Sarkozy initiative — thanks to the right policy by the Ukrainian side — ultimately accelerated the conclusion of the Association Agreement. The Merz initiative may either accelerate Ukraine’s path to membership or, conversely, freeze it in the status of an “eternal candidate”.
Перемирʼя за календарем Кремля?Днями відбулася телефонна розмова президента Трампа та путіна, з якої ми всі дізналися про нову ініціативу припинення вогню (під день победобесія в росії на 9 травня). І, судячи з усього, дізналися не лише ми, а й уся українська дипломатія, разом з всіма головними переговорниками. Якби це була перша подібна ініціатива, то її ще можна було б розглядати як потенційний крок до деескалації. Але це вже відбувається вдруге. Після так званого “пасхального перемир’я”. Отже складається враження, що Україні пропонують тепер і в подальшому підлаштовуватися під російські дати і “перемир’я під свята”. Це не має нічого спільного зі сталим та справедливим миром.Такі ініціативи виглядають більше як інформаційно-політичний хід, димова завіса та імітація, ніж реальний намір зупинити війну. Перемир’я не може бути прив’язаним до календаря країни агресорки. Якщо є справжня готовність до повного і безумовного припинення вогню, тоді ця готовність має бути постійною та системною, а не ситуативною і символічною. Таку логіку варто довести до наших партнерів.І головне. Де тут Україна? Де прямий контакт Вашингтона з Києвом? Якщо раніше можна було сумніватися, то зараз ми бачимо тривожну тенденцію: принцип “нічого про Україну без України” підміняється на “все про Україну без України”. І це вже питання не лише дипломатії і переговорів, а дещо більше.Проте, спосіб викрутити цю прикру ситуацію на українську користь завжди є…
На каналі «Говорить Великий Львів» говорили про глобальну безпеку, ризики ядерної ескалації на Близькому Сході та наслідки для України.Передумовою врегулювання будь-якого конфлікту є припинення вогню. Спроби домовлятися про «великий мир» без зупинки бойових дій - це хибна логіка, яка лише затягує конфлікт. Саме після припинення вогню починається найскладніше - робота над стійким рішенням.П’ять висновків із історії довкола американо-ізраїльської війни проти Ірану.1. Навіть маючи значний військовий потенціал, США продемонстрували готовність діяти в межах можливого і шукати політичне рішення. Йдеться про усвідомлення меж сили. Це ознака усвідомлення відповідальності за глобальну безпеку.2. Сучасні домовленості дедалі рідше є результатом прямих переговорів сторін. Йдеться більше про модель “розподіленої дипломатії”, де одні актори домовляються, інші - тиснуть, треті - створюють умови для рішення. Це треба належним чином враховувати. 3. Вікно можливостей завжди обмежене. Кожне перемир’я відкриває шанс для дипломатії, але цей шанс швидко зникає, якщо його не використати. Саме в цей момент формується майбутня архітектура безпеки. 4. Менше уваги до Ірану і Близького Сходу означає більше уваги до України. Той, хто втрачає увагу світу, втрачає і частину підтримки. Війна йде не лише на полі бою, а й за глобальний порядок денний. 5. Ситуація в регіоні залишається крихкою, і її розвиток може ще не раз здивувати. Навіть після досягнення домовленостей жодної стабільності не гарантовано. У таких умовах перемагає не той, хто лише реагує, а той, хто має чітку, скоординовану і довгострокову стратегію.Окрема тема - ядерний фактор. Навіть сама риторика про застосування ядерної зброї створює небезпечні прецеденти. Перетин цієї межі руйнує глобальні правила гри і відкриває шлях до неконтрольованої ескалації. Саме тому - це червона лінія, яку не можна переходити.І кілька важливих акцентів для України: ⁃ Росії потрібні не «кілька кілометрів». Росії потрібна вся Україна як елемент відновлення імперського впливу. Заяви окремих американських політиків лише підтверджують: з партнерами потрібно системно працювати і пояснювати реальну суть війни. Реакція України має залишатися професійною: спокійна, дипломатична, без емоцій, але з чітким захистом національних інтересів. ⁃ Вибори в Угорщині не змінять миттєво ситуацію в українсько-угорських відносинах. Потрібна довгострокова стратегія роботи навіть із складними партнерами. Українська дипломатія має навчитися працювати з «незручними» країнами. Сучасна війна - це не лише фронт. Світ дедалі більше переходить у фазу складної багаторівневої дипломатії. Це конкуренція стратегій, координації і витримки. І саме тут визначається кінцевий результат.Повну розмову дивіться за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=iRTzEE8FTSU
В ефірі Radio NV говорили про активізацію України на Близькому Сході, ризики нової геополітичної конфігурації та посилення тиску на Україну.Головне:- Візит Президента України до Саудівської Аравії - це не випадковість, а частина стратегії. Україна намагається закріпитися на ринку країн Перської затоки, передусім в оборонному секторі, та паралельно послабити російський вплив у регіоні. Це також про координацію дій проти Ірану як спільного ворога. Близький Схід - це не лише про безпеку, а й про економіку та майбутнє відновлення України. Саме тому потрібна системна державна політика і зокрема, призначення спеціального представника України в цьому регіоні. - Війна навколо Ірану створює нові ризики для України. Є небезпека, що США намагатимуться компенсувати свої невдачі на іранському треку шляхом посилення тиску на Україну прийняти невигідні умови миру, в тому числі погодитися на територіальні поступки. - Росія активно підтримує Іран. Зростання цін на енергоносії прямо підсилює її можливості фінансувати війну проти України. - Так званий «дух Анкориджа» продовжує впливати на переговорний процес. Територіальні поступки, відкладення питання членства України в НАТО та навіть перспектива послаблення антиросійських санкцій - усе це створює небезпечний фундамент для подальшого тиску на Україну. - Будь-які гарантії безпеки з боку США мають бути юридично зобов’язуючими. Мінімальний формат має бути подібним до гарантій США для Японії, тобто фактична дія принципу колективної оборони.- Україна має розширювати діапазон переговорного треку для посилення тиску на Росію і працювати не лише із США та ЄС, а й з Китаєм, Індією, Бразилією, ПАР.- G7 має залишатися сфокусованою на Україні. Ключове - не допустити зміщення уваги на інші конфлікти та забезпечити додаткову фінансову підтримку України на фоні зростаючого дефіциту бюджету. Світ входить у період турбулентності, де війни взаємопов’язані. У цих умовах Україні критично важливо діяти проактивно, розширювати дипломатичну географію та наполягати на сильних, а не декларативних гарантіях безпеки.Повну розмову дивіться за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=ObxdzzoecGY
На Radio NV говорили про війну на Близькому Сході, її вплив на глобальну безпеку та наслідки для України. Головне:• Ескалація на Близькому Сході безпосередньо впливає на війну росії проти України. Будь-яке загострення в цьому регіоні посилює глобальну нестабільність і створює нові можливості для російського агресора. • Сьогодні багато аналітиків сперечаються про мотиви ударів США по Ірану: чи йдеться про спробу зупинити ядерну та ракетні програми Ірану, чи про внутрішньополітичні фактори у США напередодні виборів. У будь-якому разі ця ситуація негативно впливає на демократичний світ і відкриває додаткові можливості для Москви. • Тривожним сигналом є фактична пауза в переговорному процесі щодо припинення війни росії проти України. Росія намагається використати цю паузу, щоб зміцнити свої переговорні позиції та добитися від Вашингтона помʼякшення (якщо не скасування) антиросійських санкцій.• Україні важливо не чекати завершення інших міжнародних криз, а активно навʼязувати власний порядок денний: посилювати контакти зі США, працювати з Конгресом і координувати позиції з європейськими партнерами.• Водночас український досвід протидії ракетно-дроновим атакам уже викликає інтерес партнерів. І цей досвід потрібно максимально використовувати як елемент міжнародної безпекової співпраці та посилення позицій в регіоні Близького Сходу.• Окремий виклик - напруженість у відносинах з Угорщиною. Україна має вже зараз готуватися до різних сценаріїв після парламентських виборів у Будапешті і шукати шляхи нейтралізації можливого блокування рішень ЄС щодо України. Не поділяю оптимізму, що парламентські вибори в Угорщині дозволять перегорнути цю провальну сторінку у двосторонніх відносинах, оскільки Віктор Орбан не втратить вплив на політику Угорщини щодо України. Бачу три головні сценарії: 1) незначна перемога Орбана за політичної підтримки Адміністрації Трампа, бо Орбан є особистим другом Трампа та є цінним для американської політики в Європі; 2) незначна перемога Мадяра, але велика складність із формуванням коаліції, і ймовірність врешті-решт дострокових виборів або формування коаліції Орбаном без Мадяра; 3) перемога Мадяра у парламентських виборах, але Орбана обирають наступним Президентом Угорщини з правом вето і фактично фільтром політики Мадяра на українському напрямку.Повну розмову дивіться за посиланням: https://youtu.be/o-ElwgYGmog?si=Zceld4uhiLQ1Wep0
Сьогодні в ефірі Radio NV говорили про результати Женевських зустрічей, «двосторонній трек» з Росією, ініціативу Трампа щодо так званої Ради миру.Головні тези: ⁃ Двостороння зустріч з російською делегацією в Женеві не могла бути «експромтом». Росія нічого не робить випадково. Для Кремля переговори - це інший спосіб ведення війни. Москва намагається отримати за столом те, чого не досягла на полі бою. Тому ключове питання - формат. Без участі США та європейських партнерів росія завжди залишає простір для маніпуляцій і нав’язування власної версії «домовленостей». Нам не потрібен черговий «дух Женеви». ⁃ Європа обов’язково має бути за столом переговорів. Сьогодні саме вона є потужним зовнішнім інструментом зміцнення стійкості України - політичним, фінансовим, санкційним. ⁃ Санкції США проти росії продовжені. Це рутинний, але важливий крок. Водночас очікуємо на справді потужні рішення від Вашингтона і від ЄС. 20-й пакет санкцій Європейського Союзу має стати сигналом, що тиск не послаблюється. Зволікання лише грає на користь Кремля. ⁃ Так звана Рада миру Дональда Трампа - це передусім політичне шоу. Але в нинішніх умовах Україна має використовувати будь-який майданчик для прямого контакту з американським керівництвом. Завершення війни значною мірою залежить від позиції США. Потрібна активна, гнучка і креативна дипломатія. Детальніше про ці питання у записі ефіру https://www.youtube.com/watch?v=BZPCkU2kMJQ
На Прямому говорили про підсумки Мюнхенської безпекової конференції та очікування від зустрічі в Женеві.Головне: ⁃ Світ входить у якісно нову еру міжнародних відносин. Вашингтон переглядає ієрархію своїх зовнішніх пріоритетів і Європа більше не є безумовним центром його уваги. Зараз акцент міжнародної співпраці робиться не на «спільних цінностях», а на спільних інтересах. - Європа має бути за столом мирних переговорів щодо України. Бо йдеться не лише про нашу державу, йдеться про безпеку всього континенту.- Важливим завданням української делегації на Женевських зустрічах було б зламати зрадницький «дух Анкориджа», на якому робить акцент агресор. ⁃ Тривожний сигнал - спроба США повернути росію у світову політику без чіткої відповіді на питання: на яких умовах завершиться війна. Для України принципово, щоб за столом переговорів росія не отримала більше, ніж здобула на полі бою. ⁃ Дипломатія для кремля – це продовження війни іншими методами. Тому сила санкцій, далекобійна зброя та трансатлантична єдність залишаються ключем, аби змусити рф завершити війну. ⁃ Членство України в ЄС розглядається як важлива гарантія безпеки, але дата набуття залежить від строків завершення війни, від успіху наших реформ та формування політичного консенсусу серед держав-членів ЄС. Повні реформи - повноцінне членство. Детальніше про ці питання у відео за посиланням https://youtu.be/KGGgPxtcq9g?si=9jkTnulNXg5gBiLa
На Espreso.TV говорили про те, де насправді ми перебуваємо зараз, між дипломатією, війною і євроінтеграцією.Те, що відбувається зараз, - це не переговори у класичному сенсі. Йдеться радше про консультації та спроби знайти мінімальний спільний знаменник для майбутніх рішень. До офіційних домовленостей ще далеко, а інформаційний шум часто випереджає реальний зміст. Будь-які розмови про «гарантії безпеки» не мають сенсу без чітких критеріїв. По-перше, вони повинні бути юридично зобов’язуючими і ратифікованими парламентами. По-друге, передбачати реальну готовність партнерів до військового протистояння у разі нової агресії РФ. По-третє, включати практичні речі, зокрема допомогу в захисті українського неба. Без цього всі «гарантії» залишаться паперовими. Найбільш зрозумілою та ефективною гарантією безпеки для України залишається членство в НАТО. Те, що цю тему передчасно прибрали зі столу, стратегічна помилка, яка не робить ситуацію безпечнішою. Вступ України до ЄС - це питання політичного консенсусу всередині самого Євросоюзу. На рівні інституцій у Брюсселі є готовність рухатися швидко, і навіть досить серйозно обговорюється 2027 рік як дата членства України в ЄС. Але без згоди держав-членів цього не станеться. Передусім, ключ лежить у виконанні Копенгагенських критеріїв: верховенство права, демократія, фундаментальні права і свободи, ефективна боротьба з корупцією. Компромісів тут не буде. ЄС готує потужний фінансово-безпековий пакет для України. Йдеться про позику у €90 млрд, з яких близько €60 млрд - на оборону, з гнучким механізмом підтримки українського ОПК, закупівель у Європі та, за потреби, у США.Повну розмову дивіться за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=W-VsPxK7LmA
На Radio NV прокоментував низку тривожних сигналів, від ініціатив Дональда Трампа до ризиків для України та трансатлантичної I єдності.Так звана «Рада миру» Трампа наразі виглядає не як альтернатива ООН, а як елемент глобального безладу. Принцип «права сили», повернення сфер впливу та участь у цій ініціативі росії та білорусі не можуть не насторожувати. Ситуація довкола Гренландії відволікає увагу від головної загрози світовій безпеці - російської агресії проти України. Саме Україна, а не Арктика, є реальною точкою докладання зусиль для захисту миру. Інтерес Трампа до Гренландії - це не лише безпека, а й доступ до рідкоземельних ресурсів та прагнення увійти в історію як «збирач земель». Водночас його позиція - це ще не позиція всіх Сполучених Штатів. Європа проходить серйозний тест на єдність і рішучість. Реакція на Гренландію показала, що діяти швидко ЄС може, але контраст із обережністю щодо України залишається показовим та тривожним. Сигнали про можливу анексію Гренландії є критично небезпечними: успіх такого сценарію фактично легалізував би практику захоплення територій і розвʼязав би руки агресорам у всьому світі.Трамп, ймовірно, робитиме ставку не на військову силу, а на економічний тиск. Торговельні війни між США та ЄС стають дедалі реальнішими і вигодонабувач у такому сценарії очевидний.Для України ключове - це зберегти стратегічне партнерство з США, не стати інструментом суперечок між Вашингтоном і Європою та водночас твердо відстоювати принципи суверенітет й територіальної цілісності. Українська дипломатія має працювати в режимі максимальної точності, балансу між принциповістю та прагматизмом, зосередження на зміцненні міжнародної підтримки нашої держави.Повне інтервʼю дивіться за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=DP2OY-WITWI
Сьогодні на Radio NV говорили про ілюзії «мирних декларацій», реальні гарантії безпеки та небезпечні сигнали з боку Заходу.Мої ключові тези розмови: ⁃ минулотижнева Паризька декларація «коаліції охочих» не принесла нічого принципово нового: багато правильних слів, але жодної конкретики. Особливо тривожить відсутність чіткої згадки про територіальну цілісність України в міжнародно визнаних кордонах та повне мовчання щодо Криму. ⁃ Захід дедалі частіше імітує пошук рішень через «інфляцію самітів», уникаючи чіткої стратегії примусу росії до миру. Питання «плану Б» у разі відмови Москви від переговорів фактично не артикулюється. ⁃ Запропоновані Україні гарантії безпеки з боку партнерів - це «більше, ніж нічого, але менше, ніж потрібно». Вони не відповідають стандартам безпеки самих країн НАТО та ЄС і не здатні надійно стримувати майбутню агресію. ⁃ Сценарії на кшталт «Гренландія в обмін на Україну» - інформаційні вкиди й перевірка громадської думки. ⁃ Санкційні заяви Вашингтона важливі, але вирішальне значення мають не слова, а реальні дії. На жаль, західні партнери відмовилися від нанесення стратегічної військової поразки росії. Тому це ускладнює позиціонування України.Повне інтервʼю дивіться за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=ICNcet5Ns-c
