Економіка з Матвійчук ⚡️

❗️Витратити 115 млрд, щоб отримати 40: порахували реальну ціну ПДВ для ФОПДрузі, це сюр. Пам’ятаєте, я казала, що ідея Мінфіну впаяти ПДВ для ФОПів (з оборотом від 1 млн) — це економічне самогубство?Вчора в Держрегуляторній службі пройшов розбір польотів. Цифри, які там озвучили, показують прірву між чиновником і реальністю.Слідкуйте за руками:1. Фантазія Мінфіну: Чиновники порахували, що ведення ПДВ забере у вас лише 56 годин на рік. Чому? Бо вони наївно думають, що ви просто подасте дві податкові накладні на місяць.2. Реальність: Експерти (CASE, Світовий банк) пояснили: ПДВ — це не просто папірець. Це повноцінний товарний та бухгалтерський облік. Це в середньому ще +1122 години роботи на рік!3. Ціна питання: Мінфін оцінює ваш час по «мінімалці». Але бізнесу доведеться наймати бухгалтера (ринкова зарплата — від 26 тис. грн), купувати софт і витрачати власний час.А тепер головна цифра, від якої холоне кров:Щоб держава зібрала 40 млрд грн податків, український бізнес змушений буде витратити на адміністрування (зарплати бухгалтерів, звітність, облік) до 115 млрд грн.Вдумайтеся! Щоб чиновник отримав 1 гривню в бюджет, економіка має викинути 3 гривні ресурсу. Це мінус 75 мільярдів з економіки країни, яка воює!Що робити?1. Негайно відкликати проєкт. Економічний ефект — від’ємний. Це диверсія.2. Скорочення видатків замість нових податків. Чому ми говоримо про те, як забрати гроші у бізнесу, а не про неефективність держпідприємств, видатків із держбюджету, пенсійного фонду?3. Мораторій на бюрократію. Під час війни кожна година має йти в дію, а не на папери.Як вам така "державна математика"?Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Урок Житомира: «хороший господарник» кращий за Кличка, але гірший за вільний ринокУ нас є два міста. Одне — з бюджетом у 90 мільярдів гривень. Інше — з ресурсами в ДВА ДЕСЯТКИ РАЗІВ меншими. Перше (Київ) каже клієнтам: "все погано, їдьте геть". Друге (Житомир) — мовчки ставить газопоршневі установки та сонячні панелі.В чому різниця? В підході. Але я піду далі й скажу те, що вам не скажуть у телемарафоні: проблема не лише в прізвищах мерів. Проблема в самій системі, яка називається "комунальний соціалізм".Кейс 1: Київський левіафанСтолиця сидить на радянській голці централізації. ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 — це гігантські мішені. Це як скласти всі яйця в один кошик і чекати, поки по ньому вдарять. У Києві понад 120 комунальних підприємств (КП). Це чорні діри. Коли система належить "усім" (читай — чиновникам), вона не належить нікому. Ніхто не дбає про ефективність, дбають про "потоки".Кейс 2: Житомирський прорив (шлях децентралізації)1. Поставили газові когенераційні установки (дають і тепло, і світло).2. Водоканал на 50% скоротив споживання завдяки LED та новим насосам.3. Сонячні панелі живлять насосні станції.4. Тріска та сміття (RDF-паливо) замінюють газ.Це круто. Це доводить, що муніципалітет може бути ефективним, якщо менше краде і більше думає.❗️Але... це все ще "ручне управління". Що робить систему вразливою? Централізація. Що робить систему невмирущою? Тисячі незалежних власників. Якби ринок тепла та енергії був таким же вільним, як ринок кави, у нас би в кожному кварталі стояла приватна міні-котельня.Ринок — це найкраще маскуванняНаші хлопці та дівчата з ППО роблять неможливе. Але ми на землі полегшуємо ворогу задачу, коли тримаємо все тепло в одній величезній будівлі ТЕЦ. Це як намалювати на місті велетенську мішень.Що пропонує вільна економіка? Зняти цю мішень. Уявіть, що замість однієї великої станції у нас у кожному кварталі стоїть своя міні-котельня чи генератор. Ворог не бачить однієї цілі. Їх тисячі:⚡️ Стріляти ракетою за $5 млн по генераторах — ворогу це стане ще більш невигідно (мусимо виснажити їх першими).⚡️ Живучість. Навіть якщо десь зникне світло, сусідній будинок працює. Місто живе.⚡️ Система стає як бджолиний рій: вбити одну бджолу можна, але рій продовжує жити.Так, спочатку ціна може бути вищою. Але конкуренція завжди — чуєте, завжди! — знижує ціну і підвищує якість. Ми маємо смачну каву і швидкий інтернет, бо там немає держави. Ми маємо холодні батареї, бо там держави забагато.Влада має не "закликати виїжджати", а сказати: "Ми прибираємо руки від ринку. Підприємці, рятуйте міста, заробляйте гроші, давайте тепло". І повірте, ми б впоралися швидше, ніж будь-яке КП. Що скажете? Чи готові ви платити чесну ціну приватному постачальнику, щоб гарантовано мати тепло, чи будемо далі вірити в "безкоштовне", якого немає?Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Варто розуміти одну річ: удари по Києву мають передусім на меті посіяти паніку й показати, що жодне місце в Україні не захищене від ворожих ударів.Ворог чітко й послідовно діє в цьому напрямку. Його мета - отримати невдоволення людей, яке має трансформуватися в кінетичні дії: мітинги, скарги в соцмережах і ще більший відтік населення.Завданням мінімум для міської влади в умовах того, що росія намагається звести тил з розуму, є правильна й адекватна комунікація.А взагалі, як правильно зауважив наш колега, саме міська влада винна в тому, що Київ досі сидить на двох радянських енергетичних мегавузлах ( Київська ТЕЦ-5Київська ТЕЦ-6) зручних для ураження. Тож на четвертий рік війни, незважаючи на складність цієї задачі, можна було б хоча б спробувати зробити рух у напрямку децентралізації енергетичної інфраструктури.Але що точно є абсолютним ред-флагом у цій ситуації це закликати людей виїжджати з міста.Тобто Віталій Кличко визнав, що «енергетичну війну» ми програли?А як до таких закликів поставляться люди з прифронтових регіонів, де бюджет набагато менший?Пересічна людина, яка глибоко не цікавиться новинами, подумає:«Якщо вже мер столиці говорить такі капітулянтські наративи, то значить варто здаватися і всім разом рвати в Польщу, шансів ніяких».Але ж це неправда. Приклад Житомира доводить, що навіть міста з меншими можливостями можуть пристосовуватися до війни.Мабуть, варто спрямовувати зусилля саме на такий результат, а не на ботоферми, які вигадують безкінечні відмазки для пана Кличка.

❗️Уряд визнав: половина країни "не працює" — що несе Новий Трудовий кодекс?У Мінекономіки днями озвучили: 46% українців працездатного віку не є учасниками ринку праці. Це мільйони людей. Влада бачить проблему в застарілому законодавстві (1971 року) і пропонує нові правила гри.Намір — правильний. Але діагноз, на мою думку, поставлено помилково.1. "Незручно" чи "Невигідно"?Реформатори вважають, що люди уникають офіційного працевлаштування через бюрократію та застарілі норми. Мовляв, зробимо все "в цифрі" — і всі вийдуть на світло.Це ілюзія. Підприємець наймає "в чорну" не тому, що його замахали папірці. Він це робить, бо ціна легальності надто висока. Новий Кодекс змінює форму відносин, але чи змінює він їхню економічну суть? Поки податковий тиск залишається незмінним, "тінь" буде вигіднішою за "світло", хоч би яким сучасним був закон.2. Соціалізм під маскою «турботи»Держава планує "активізувати" тих, хто зараз пасивний: пенсіонерів, жінок у декреті, людей з інвалідністю. Пропонуються гранти на перенавчання, ваучери, держпрограми. Це класичний підхід чиновника: "ми навчимо, ми розподілимо, ми направимо".Не треба нікого "активізувати" вручну. Створіть умови, де працювати вигідно, і люди самі знайдуть можливості. Намагання держави керувати людським ресурсом як фігурами на шахівниці завжди програє у перспективі ринку.3. Економіка — це живий організмМи не можемо "поремонтувати" ринок праці лише новим законом, як не можемо змусити траву рости швидше, просто потягнувши її вгору.Моя пропозиція проста і базується на довірі до українців:⚡️ Хочете, щоб 46% вийшли з тіні? Знизьте податкове навантаження на фонд оплати праці.⚡️ Хочете, щоб повернулися профі? Гарантуйте недоторканність приватної власності, а не субсидії.⚡️ Хочете росту? Приберіть регуляторів, які диктують, як нам працювати й забувають хто оплачує їхні крісла.⚡️ Хочете нових вакансій? Спростіть процедуру звільнення. Легкий вхід на ринок починається з легкого виходу. Бізнес не наймає, коли боїться «вічного» працівника.⚡️ Хочете гнучкості? Дайте повну свободу трудового договору. Дозвольте двом дорослим людям самим домовлятися про графік та умови без «наглядача» з міністерства.Новий Трудовий кодекс — це шанс нарешті попрощатися з "совком". Але якщо ми просто перепишемо правила, не давши економічної свободи, ми отримаємо євроремонт у будинку, фундамент якого тріщить.Друзі, а що б ви додали?👇Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Власне, з ПДВ у прифронтових регіонах усе доволі простоМалий бізнес там не є «економікою зростання». Це економіка присутності.Поки є магазини, СТО, аптеки, кав’ярні місто ще існує. Коли вони зникають, зникає й сенс залишатися.☝️У Запоріжжі життя тримається на великих промислових підприємствах, які продовжують працювати навіть під час війни. Навколо них живе дрібний бізнес - сервісний, з мінімальною маржею, без запасу міцності. ПДВ у такій моделі не «з’їдає прибуток». Він робить роботу безглуздою.📛На Сумщині бізнес працює з простоями. Сьогодні є оборот, завтра ні. Податкова система, яка вимагає регулярності, в таких умовах не працює в принципі. Тут не питання «хочуть чи не хочуть платити». Тут питання немає з чого.❗️Харківщина живе короткими циклами. Центр ще тримається, райони ні. Малий бізнес там це базові послуги біля дому. 🛑На Донеччині малий бізнес це забезпечення мінімальних потреб. ПДВ тут не стимулює нічого. Він просто знищує легальну діяльність.❗️І тут важливо почути просту річ.ПДВ це податок для економіки зі стабільним обігом і прогнозованим попитом. У прифронтових регіонах цього немає і найближчим часом не буде.Тому уніфікація податкових правил виглядає красиво на папері, але в реальності означає економічне згортання територій.Немає ідеальних рішень. Але є рішення, які залишають шанс.І є ті, які цей шанс забирають.

Київ відчує першим — що означає ПДВ для ФОП?❗️Малий бізнес на спрощеній системі в Україні створювався як інструмент виживання і розвитку. Він дозволяв людям відкривати кав’ярні, салони, СТО, курси, невеликі магазини без складної бухгалтерії і постійного страху перед контролем. Саме завдяки цьому міста, зокрема Київ, отримали щільну мережу сервісів «біля дому».🛑У Києві таких бізнесів орієнтовно 21 тисяча. У значної частини таких бізнесів оборот 1-3 млн грн, тобто з мінімальною маржею, високою орендою і нестабільним попитом. Для них ПДВ це не абстрактна «справедливість», а різка зміна правил гри.Фактично вибір простий:або піднімати ціни на 20%,або працювати в мінус,або закриватися Навіть без урахування ПДВ, малий бізнес у столиці вже балансує між виживанням і закриттям: війна, падіння доходів населення, дорога оренда, нестабільність. Додавання ПДВ означає ще бухгалтерію, звітність, ризики блокувань і штрафів — те, з чим великий бізнес справляється, а малий ні.❗️За реалістичними оцінками, у 2026 році 40–50% малого бізнесу в Києві можуть не витримати такого навантаження. Це 8–11 тисяч закладів, які або зникнуть, або підуть у тінь.Для міста це означає менше живих вулиць, менше локальних сервісів, дорожчі послуги і слабшу конкуренцію. Те, що роками формувало міський простір, може зникнути дуже швидко.Бо надмірний тиск на малий бізнес ніколи не робив економіку сильнішою. Він робив її біднішою і менш живою.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Черговий радник із Заходу: що відомо про Фріланд?Призначення Христі Фріланд радницею президента — блискучий дипломатичний хід. Вона етнічна українка, вона «своя» у Вашингтоні, вона вміє вибивати зброю.Але ми маємо дивитися не лише на вишиванку: економічна модель Фріланд — це «м'який соціалізм», який протипоказаний Україні.У президента (та і в попередніх теж) за ці роки була ціла колекція радників. Випускники Гарварду, Стенфорду, Кембриджу і тд. Але чи стало легше дихати бізнесу? Ні. Економіка продовжує жити в режимі "соціалізму з елементами рекету", попри всі "престижні поради".Трішки про звершення Фріланд на посаді мінфіна:📉 1. Життя в боргЗа її каденції дефіцит бюджету Канади на 2024 рік — $40 млрд. І якщо Канада може собі це дозволити (хоча й цей період закінчується), то Україна не могла і до війни.🚫 2. Полювання на успішних (Capital Gains Tax)У бюджеті-2024 вона підвищила податок на приріст капіталу з 50% до 66.7%. Логіка: «Багаті мають платити більше». Якщо таку «справедливість» запровадять у нас, жоден інвестор не прийде. Нам потрібен податковий рай, а не фіскальне пекло.🏭 3. Ручне керування економікоюЗамість ринку — роздача $30 млрд субсидій обраним гігантам (Volkswagen, Stellantis), поки малий бізнес гине в бюрократії. Ми це вже знаємо: коли чиновник вирішує, кому дати гроші, це закінчується корупцією, а не розвитком.Проблема не в тому, що у радників погані дипломи. Проблема в тому, що вони сповідують ідеї втручання держави.У своїх працях Фріланд робить класичну помилку — хоче лікувати симптоми, а не хворобу. Багато скаржиться на нечесних багатіїв. Але якщо багатії купують закони — проблема не в багатіях, а в тому, що у держави є право продавати ці закони.Замість того, щоб забрати у чиновників можливість роздавати преференції (дерегуляція), вона пропонує дати чиновникам ще більше влади, щоб вони «справедливо» ділили гроші.Якщо коротко. Ми не станемо багатою країною, якщо просто замінимо місцевих "міцних господарників" на західних лівих інтелектуалів. Результат буде той самий — бідність.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

🚂🚛 УЗ програє війну... фурам?Times of Ukraine та лобісти кричать: «Не піднімайте тарифи! Залізниця вже втратила 10% вантажів, усі тікають на автодороги! УЗ помре!»Стоп. Ви щойно фактично визнали, що величезна державна монополія програє конкуренцію приватним автоперевізникам.Чому бізнес обирає фури, навіть з розбитими дорогами?1. Приватник — це швидкість. Фура їде одразу.2. УЗ — це "совок". Вагон може тижнями стояти у відстійнику, поки хтось не дасть хабар за локомотив."Залиште низькі тарифи". Але проблема глибша: УЗ намагається перекрити збитки від дешевих пасажирських квитків за рахунок бізнесу. А бізнес просто йде.Ми все одно заплатимо за цей дешевий квиток. Тільки не в касі вокзалу, а через ПДВ у супермаркеті, купуючи продукти, в ціну яких закладена неефективність логістики.Що пропонує здоровий глузд?Якщо УЗ втрачає клієнтів — пустіть на рейки приватних перевізників! Дайте бізнесу право масово купувати свої локомотиви і везти свій вантаж.Поки УЗ залишається монополістом без конкуренції, вона завжди програватиме приватним фурам. І ніякі ігри з тарифами тут не допоможуть.Лікуйте причину (державну власність), а не симптоми (ціну).Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Санта, який приносить бідність 🎄✨Сьогодні багато українців святкують Різдво, збираються з сім'єю (якщо є змога), дарують подарунки. І це прекрасно! На тлі справжнього різдвяного дива, хочу згадати за одне псевдо «диво»: Санта-Клауса, який роками тримає нас у бідності.У бізнесі все просто: щоб я могла дати премії команді чи купити дрони для військових на фронті, я маю заробити. Створити продукт, який куплять, заплатити за оренду, світло та пройти через сито перевірок.Натомість нам обіцяють:❄️«Безплатні» ліки.❄️«Тисячу» допомоги.❄️«Регулювання» цін.Пам'ятайте: у держави немає власних грошей. Кожен такий «подарунок» — це гроші, які спочатку витягли з вашої кишені через податки, акцизи чи інфляцію. І поки вони йшли від вас до «мішка Санти» 🧦 (бюджету), половину з'їла бюрократична моль, а решту витратили на те, що вам часто і не потрібно.Два шляхи:«Ми розподілимо все порівну (і погано)» — Соціалізм ✋«Ми дамо вам свободу заробляти, обирати та володіти» — Капіталізм 🌪Справжнє різдвяне диво — це коли не заважають працювати. Коли податки низькі, а армія сильна, бо економіка дихає на повні груди, а не лежить під апаратом ШВЛ від держплану.Вільна людина сама знає, який подарунок їй потрібен. Держава-опікун лише обмежує наш вибір.Веселих свят! Будьмо вільними 🎄❄️🎄Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

150 днів уряду: Нові обличчя в старій «соціалістичній матриці»Ярослав Романчук для International Liberty Institute оглянув діяльність нового уряду. Важко не погодитися.4 факти, чому ця модель не працює:📃 Імітація замість РезультатуУряд написав 106 сторінок «Програми дій» та 229 у «Плані пріоритетів».У цих манускриптах — 129 операційних цілей. Тисячі слів, а немає головного: зобов'язань щодо росту ВВП чи рівня економічної свободи.Коли пріоритетом є все — пріоритетом не є нічого. 🗿 Держава-МонстрМи живемо в країні, де приватна ініціатива задушена державним гігантом.- Державні видатки: сягають ~70% ВВП.- Державна власність: держава контролює 55-60% активів країни.- Тіньова економіка: через тиск 35-40% бізнесу працює в тіні.Це не ринок, якщо чиновник контролює 2/3 економіки. ☠️ Фіскальний зашморг: До ми станом на 2025 рік?- Держборг: злетить до 108,6% ВВП.- Податкові доходи: зростуть до 37,3% ВВП (у 2021 було 33,5%).- Дефіцит бюджету: -22,1%.📉 «Стабільність»: 20 років тупцювання на місці- Поки Польща та країни Балтії летіли вперед, Україна «будувала державу».- Середній темп росту ВВП України за останні 20 років — жалюгідні 0,09%❗️- Ми посідаємо 143-тє місце в Індексі економічної свободи. Це сусіди країн третього світу, а не Європи. Що пропонуємо? (Конкретні KPI)Замість тисячі сторінок планів, уряду потрібні лише 4 цілі, які змінять систему:✅ ВВП: Ріст мінімум 5-7% на рік (замість нинішніх прогнозів у 2-3%).✅ Інфляція: Зниження до 2% (замість прогнозних 9%).✅ Держборг: Скорочення до 40% ВВП через продаж збиткових активів.✅ Свобода: Входження в Топ-50 Індексу економічної свободи (сьогодні ми 143 місце).Без зламу цієї матриці, де держава — це головний власник, розподільник і контролер, ми залишимося бідними. 150 днів показали: курс не змінено. Ми все ще рухаємося до соціалізму, просто з новими слайдами презентацій.❓ Як ви вважаєте, чи здатна держава ефективно розпоряджатися 70% наших грошей? Пишіть у коментарях! 👇Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ