Ехолалія

Тіки шо подивився «Backrooms: Залаштунки». Це liminal space горор від 20-річного Кейна Парсонса, якому A24 вкинули бабок на фільм замість його вебсеріалів (ще й з Ренате Реінсве з «Сентиментальної цінності»!)Не буду багато писати, бо в мене буквально пів тейка. Круто бути мужичком, який депресує, бухає і їздить на бмв 520i 87-го року. Але ще крутіше бути мужичком, який депресує, бухає і має хоч якісь риси характеру, але їздить на сузукі естім, як у Сола Ґудмана, що тільки поглиблює персонажа. Але ок, Парсонс вибрав машинку з кліпу колдплей на The Scientist – має правоЕстетика у Парсонса передусім, коротше. Від цього дивитися першу годину з чимось було прям нудно, не тривожно і не страшно. Не те щоб тут world building якийсь прям топ чи цікаві персонажі. Просто красіві футажі, гарно знято, зчитуються референси. В останні півгодини цяпочку цікавіше, бо почався екшн і спроби пофілософствувати. Як історія успіху – супер. Як кіно – я би вдруге не пішов, до big boys' league ше далеко. Але тіпу 20 років, тому все попередуЦікаво, чому AdAstra взяла в прокат саме це кіно, а не Obsession Каррі Баркера. Може, не вірили, шо воно так вистрілить? А може, шоб набити зал в гуллівері блогерами, які теж мріють зняти велике кіно, як Парсонс? Чи може, шоб вони вийшли з показу і сказали: «Так всьо замудрєно, жах!» (ні)Ну і канєшно у фільмі звучить Caretaker, куда без нього (слухати саме з цією обкладинкою!)

У 2010-х для журналу Vice Canada писав українець Ярослав Пастухов, але під псевдо Slava Pastuk. Він брав інтервʼю ще не в супер відомого тоді Childish Gambino і загалом норм крутився у музичній тусовці 🐑Але крім оглядів на свіжі релізи він також підторговував марихуаною через Grindr. Аж поки на нього не вийшов картель і не запропонував перевезти трошки кокаїну з Вегасу в Австралію. Він погодився і все зробив – ніби успішно. Далі ставки підняли. Він завербував ще пʼятьох колег із Vice, щоб ті тягали кокс замість нього, а коксу було дохуя – на 20 лямів доларів. Їх спіймали в Австралії поки Ярік керував цією операцією з офісу Vice. Його самого, звісно, звільнили з роботи і дали девʼять років – з 2022-го він уже не у в'язниці, а на умовно-достроковому 😠 Ось як Гантер Томпсон може впливати на нєокрєпшиє умиТак от, Метт Джонсон ("Nirvanna the Band the Show the Movie" і байопік «Тоні» про Бурдена) екранізує цю хуйню, а Фінн Вулфгард – він же Майк із Дивних див – зіграє журналіста-розслідувача, який допоміг спіймати Яріка. Дати, кадрів чи трейлера ще немає, але це розйоб – уявляю собі як епізод із Краще подзвоніть Солу.І класно, що Джонсон взяв у цей кайнда музичний проєкт саме Вулфгарда, в якого крім акторства і «Дивних див» непогана музична карʼєра. Вже 10 липня, до речі, вийде його другий альбом, кріплю перший сингл

🍞Хліб з маслом в «Ярославі» на Золотих – десь 5/10. Там смачні пиріжки і котлетки з пюрешкою, але хліб з маслом? Його навіть немає в меню. Після мого запиту жіночка сходила на кухню дізнатися, чи зможуть там утнути такий кулінарний протест. Повернулась вона переможеною, бо найкраще, що мені запропонували – хліб з маслом і салямі за 75 грн. Типу те саме, тільки ще й з ковбаскою – а значить навіть краще, ніж пісна хуйня на батоні. Мабуть, така була логіка. Окей, з салямі так з салямі – я просто відклав це все діло вбікІ ні, дивіться – я до всього звик і все розумію. Смаки – річ індивідуальна. Але молекули ковбаски залишили стійкий присмак на маслі (а воно і так не першої якості), і попсували умамі. Хліб – взагалі найдешевший дженерік батон з мінімаркету. І попри все, я отримав задоволення. Може, повпливали діди з коньяком за столиком поруч, не знаю. Але запамʼятайте таке золоте правило: найкращий хліб з маслом – той, якого немає в меню. 5/10#пірамідамаслоу тепер ще й у відеоформаті, так шо кидаю лінк у коменти 😮

Субота – час трошки прибрати срач у хаті. А якщо ви робите це не під Angine de Poitrine, то шо ви взагалі робити зі своїм життям?Я впевнений, що хтось із вас точно вже заїбався бачити їх у своїй стрічці (як і я), але не всі такі niche kings, правда?Це анонімний матрок дует з Квебека. Як написало одне медіа, «найкращий з часів Daft Punk». Тільки тепер геніальна жила вилізла у Канаді, а не в Парижі. Їхня назва – «ангіна» з французької. Воно й не дивно, бо звучать як гарячка з температурою 39+Барабанщик грає у костюмі носатого хрестоносця (якби під ним був Фред із Губки Боба), а гітарист косплеїть щось середнє між піноккіо, пірамідоголовим і живим уособленням середньовічного методу анального катування. І з космічною тематикою? Так. Angine de Poitrine кажуть, що вони «космічні мандрівники у часі». У гітариста двоголовий інструмент: зверху мікротональна гітара, а знизу – бас. Якщо це зовсім ніяк не натякає на саунд гурту, то базова точка відліку – щось із мікротонального періоду King Gizzard & The Lizard Wizard. Або щось із Battles, Бакетхеда, Заппи і Капітана БіфгартаЯк тільки люди не описують Анжін де пуатрін. Якби сир брі був гітарним рифом. Музика для мікроорганізмів. А ще хтось згадав feeling glonky мем ☺️Гурт вчасно «вибухнув», бо 3 квітня у них виходить другий альбом Vol. II. Перші два треки з лайву на KEXP – сингли з майбутнього релізу

🙀 Хліб з маслом у Slou – 8,5 із 10. Моя любіма бімба на палаці Україна вже не пацює, замість неї – кафе від власників «Франика», яке намагається бути мілк баромВеликий деревʼяний стіл перед вікном прибрали і поставили стільчики як у дешевих сай-фай екранізаціях від нетфлікса. На стінах – оптимістично міленіальські фрази а-ля «сповільнись». Може, це я дурень, але хіба це працює – продавати додану вартість у вигляді міфічного сповільнення замість того, щоб просто наливати єбєйшу каву і намазувати хліб з маслом? Вочевидь, так, бо там завжди ніде сістиХліб з маслом на палаці Україна не подають. А ще каву перестають наливати десь за годину до закриття??? Раз я вже прийшов, то зʼїв шоколадне печиво, підслухав розмову про секс із хлопцем, який вміє стояти на руках (це таки сповільнило роботу мого мозку), і пішов за обіцяним маслом на інший палац (спорту)Там два поверхи і дохуя хліба з маслом: як окрема позиція, а також у купі різних сніданків. Інтерʼєр там не такий фенсі, але людей ще більше. Флет-вайт в обох закладах гірший, ніж у Bimbo, але все ще окЗа 124 грн подають одну гігантську скибку гречаного хліба і два шматки масла. Вперше бачу, шоб масло було брендоване – з печаткою "Slou" прям по центру і з ребристими краями. На вигляд як мило, але на смак – бімба. Таке я би їв кожен ранок, тому 8,5/10. Бал зняв за сповільнення, але додав половинку за подачу – чашечки красіві, а контейнери для їжі супер зручні 🐻 P. S. Поки їв, на мене з вікна дивився ну дуже вже чонк дрізд#пірамідамаслоу

😮 Вау, «Малкольм у центрі уваги» повертається! Hulu таки спромоглися витягнути Френкі Муніза із крісла гоночної машинки NASCAR, щоб той зіграв у чотирьох серіях мінісеріалу. Там уже дорослий Малкольм, який роками ховався від своєї йобнутої сімейки, їде святкувати 40 років шлюбу батьківВи навіть не уявляєте, яка це була імба у дитинстві: втомлений, солоний й у піску з ніг до голови, повертаєшся під вечір з футболу і з порогу чуєш тему серіалу – Boss of Me від They Might be Giants. Піковий досвід у житті, як виявилось. Ось, власне, сам трейлер спінофу. У назві – шматочок тексту з пісні, фраза "Life's still unfair"Я як знав, бо перед Різдвом згадував про «Малкольма у центрі уваги» і Boss of Me – переслухав три альбоми They Might be Giants за поїздку в інтерсіті. Еталонний ґік-рок, який легко списати на хуйню через несерйозність подачі. Але там стільки класних пісень і текстів, дивакуватості, проникливості й метаіронічності яких позаздрив би будь-який сучасний претензійний інді-сонграйтерВони одночасно звучать як музика зі «Шрека» і якоїсь тупої бостонської комедії Марка Волберга (хоч гурт і з Нью-Йорка, втім має стронг бостон вайбс – не можу ніяк це пояснити). Найкраще це чути на найпопулярнішому альбомі Flood. Але мої улюблені – більш ранній Lincoln, а також екзистенційніший і «темніший» Apollo 18