Тіки шо подивився «Backrooms: Залаштунки». Це liminal space горор від 20-річного Кейна Парсонса, якому A24 вкинули бабок на фільм замість його вебсеріалів (ще й з Ренате Реінсве з «Сентиментальної цінності»!)Не буду багато писати, бо в мене буквально пів тейка. Круто бути мужичком, який депресує, бухає і їздить на бмв 520i 87-го року. Але ще крутіше бути мужичком, який депресує, бухає і має хоч якісь риси характеру, але їздить на сузукі естім, як у Сола Ґудмана, що тільки поглиблює персонажа. Але ок, Парсонс вибрав машинку з кліпу колдплей на The Scientist – має правоЕстетика у Парсонса передусім, коротше. Від цього дивитися першу годину з чимось було прям нудно, не тривожно і не страшно. Не те щоб тут world building якийсь прям топ чи цікаві персонажі. Просто красіві футажі, гарно знято, зчитуються референси. В останні півгодини цяпочку цікавіше, бо почався екшн і спроби пофілософствувати. Як історія успіху – супер. Як кіно – я би вдруге не пішов, до big boys' league ше далеко. Але тіпу 20 років, тому все попередуЦікаво, чому AdAstra взяла в прокат саме це кіно, а не Obsession Каррі Баркера. Може, не вірили, шо воно так вистрілить? А може, шоб набити зал в гуллівері блогерами, які теж мріють зняти велике кіно, як Парсонс? Чи може, шоб вони вийшли з показу і сказали: «Так всьо замудрєно, жах!» (ні)Ну і канєшно у фільмі звучить Caretaker, куда без нього (слухати саме з цією обкладинкою!)