Canal Духівник - @duhivnyk - №3143
З того дня кожен з нас — навіть не знаючи, кого шукає, — шукає саме такого обличчя. У дзеркалі. У коханому. У дитячих рисах. У старих фотографіях, де хтось чужий чомусь усміхається так, ніби побачив нас уперше і навіки. Ми всі мерзнемо за цим світлом, і не знаємо, чому мерзнемо.Один із апостолів колись сказав скромним жінкам у тісних квартирах першого віку: «Нехай красою вашою буде не зовнішнє заплітання волосся й оздоблення золотом, а потаємна людина серця, у нетлінні лагідного і мовчазного духа — це дорогоцінне перед Богом». Минуло дві тисячі років. Ця тиха порада досі звучить, як викрита таємниця: красиве в нас — не те, що видно одразу. Красиве — те, що проступає повільно, як проявляється плівка в темній кімнаті, коли туди увійшов Хтось більший за фотографа.«Світильник для тіла — це око, — казав Спаситель. — Як око твоє буде чисте, то й усе тіло твоє світле буде». Він не сказав «брови твої», «вуста твої», «лоб твій». Він сказав: «око». Тобто те, чим людина дивиться на світ. Бо красиве лице — це насамперед той погляд, яким воно дивиться. А погляд буває чистим тільки тоді, коли всередині — тихо, і коли у цій тиші вже не сама людина, а Хтось більший за неї.Ця новела — про одну дівчину, яка дозволила цьому Більшому увійти. І про те, що з нею після цього сталося — повільно, без блискавиць, без техніки, без салонів, без таємних практик Сходу, без жодної із тих гучних доріг, якими сьогодні ходять натовпи. Просто увійшов. І просто залишився.Читачу, якщо ти триматимеш цю історію в долонях, як тримають свічку від чужого вогню, — нехай і твоє обличчя тихо запалиться. Не для обкладинок. Не для тих, хто проходить повз. Для Того, у Чиїй присутності і ми, виявляється, можемо бути красивими.«Так нехай світло ваше світить перед людьми, — сказав Він, — щоб бачили ваші добрі діла та прославляли Отця вашого, що на небі».Не себе. Отця.У цьому — вся таємниця.Роман Лілея
562
26-05-19 11:47