Canal Духівник - @duhivnyk - №3086
Коли почала — переказувала те, чого книжки фантастів пишуть як забавку, а вона переживала як рану. Чоловік на Майдані. Запах ружі. Голос, що говорив до серця без вуст. Кришталева риба під чужим фіалковим небом. Обіцянка вищого розуму, древніших цивілізацій, миру без смерті — і м’яке, лагідне пояснення, що Христос наш «також з них», тільки ми, темні, цього не зрозуміли.Я дав їй ту просту пораду, яку давали в таких випадках ще афонські старці. Хрестик з мощами священномученика Кипріяна на шию. Сповідь. Чашу. І — піти знов на те саме місце, але вже з хрестом; і коли «брат по розуму» проситиме скинути «їхні забобони», не торкатися шнурка, а підняти руку до чола.Вона послухалась. І той гарний, інтелігентний, галантний чужинець, від якого пахло ружею, на її очах скривився, стиснувся і щез. На бруківці залишився слід, наче з пролитої олії, і сморід — гнилий, сірчаний, мертвечинний, від якого перехожі морщились і відверталися. Запах ружі був тільки запоною. За запоною стояло те, що й завжди стояло, — тільки в новій одежі, скроєній за модою нашого часу.Я записав її розповідь так, як умів. Імена змінив, місце змінив , бо місце в цьому ділі не важливе: золоті бані Михайла бачать сьогодні не лише голубів.Господь у Євангелії остеріг нас наперед: «Повстануть бо лжехристи й лжепророки, і дадуть знамення великі та чудеса, щоб спокусити, коли можна, навіть і вибраних» (Мф. 24, 24). І ще: «Будуть страхіття великі та з неба знамення великі» (Лк. 21, 11). Знаменням з неба — не всякому вірте.Не кожне світло, що сходить, — від Світла. Бо ще ясніше сказав апостол: «І не диво, бо сам сатана прибирає вигляд янгола світла» (2 Кор. 11, 14). Запам’ятай це слово, читачу: не диво. Не треба дивуватись, що він гарний. Не треба дивуватись, що пахне ружею.Один святий старець нашого часу, отець Серафим Роуз, у книзі своїй про релігію майбутнього написав те, чого довго не наважувались сказати вголос: усі ці «зустрічі третього ступеня», всі ці кораблі, всі ці «брати по розуму», що являються лагідні, мудрі, з обіцянкою вивести людство з темряви, — то є старі біси в новій одежі. Скроєна вона на смак сучасної людини, яка вже не вірить у пекло, але радо повірить у зорі; не вклониться рогатому, але охоче піде за тим, у кого добре обличчя і ласкавий голос «з вищої цивілізації». Те саме, не читавши Серафима Роуза, говорили в келіях своїх афонські старці, — бо духу істини не треба перекладача.Тож читай, друже, цю новелу не як вигадку про прибульця, а як свідчення про те, з чим ходить наш брат сьогодні поруч на Майдані, на Хрещатику, у вечірньому метро. І коли тобі прийде «гість з далекої країни, якої ти не знаєш», що пахнутиме ружею і говоритиме солодко про вищі світи, — не сперечайся з ним і не слухай його доказів. Підніми руку до чола. І подивись, чи витримає він те, чого не витримує жодний дух, який не від Бога.Решту вже прочитаєш із новели.Священник Роман Лілея
722
26-05-01 17:54