Духівник | Важлива передмова Коли фарисеї вимагали знамення, Спаситель сказав їм ...

Важлива передмова Коли фарисеї вимагали знамення, Спаситель сказав їм слово, повз яке часто проходять, не замислюючись: «Цариця Південна повстане на суд із родом цим і осудить його, бо вона прийшла з кінця землі послухати мудрість Соломонову, — а ось, тут більший за Соломона» (Мф. 12, 42). У цих словах — ключ до історії Македи з Аксума: вона йшла не до царя ізраїльського, а через нього — до Того, Хто стояв за Соломоновою мудрістю, як сонце стоїть за світанком.Святі Отці бачили в цариці Савській образ Церкви, що приходить «від країв землі» — з-поміж народів, з пустель, не з обраного дому. Оріген у тлумаченні «Пісні над Піснями» прикладав до неї слова Нареченої: «Чорна я, та гарна», — бо не плоть її була чорна, а земне життя; гарна ж була вона тим, що впізнала Жениха, Якого шукала, ще не знаючи Його імени. Преподобний Беда, святитель Григорій Великий і східна традиція слідом за ними читали її прихід як прообраз того, як народи від кінців землі підуть до Христа. І вона пішла, як написано, не з відповідями, а з тим, що «не лишилося в ній духу» (3 Цар. 10, 5), — бо є мудрість, яка не вкладається в розум, а тільки розчиняє його перед Лицем.У цій новелі цариця приходить до нас не з пустелі, а зі сну, що не закінчується тисячоліттями. Вона приходить тоді, коли над нашим містом виють сирени, і плаче за нами сльозами кольору міді — тим плачем, який преподобний Ісаак Сирин назвав милостивим серцем, що горить за всю тварину; тим самим, що його преподобний Силуан Афонський назвав молитвою за всього Адама. Бо в Господа немає мертвих відстаней. Від краю світу до краю світу всі плачуть один за одного — і цей плач нас тримає.Свідком тут — людина зі словом у руках і камінчиком у кишені: сценарист, що думав, ніби пише історію, а виявилося — історія писала його. І знайшлося на дні кишені те, що було покладено туди ще в Єрусалимі, у юності, тоді, коли він не знав, навіщо нагнувся. Так чинить Промисел: кладе нам у руки те, що знадобиться через двадцять років, у залі, до якої ми ще не зайшли.Хай не шукає читач тут ні екзотики, ні розгадки таємниць. Тут — про інше. Про те, що краса буває така, перед якою опускають погляд. Про те, що мудрість буває така, після якої не лишається в людині духу. І що десь, поза нашим часом, дійсно є ті, хто молиться за наше місто, — і Господь, дасть Бог, дасть йому стояти.свящ. Роман Лілеяhttps://youtu.be/lY28cd7hFpA?si=AgRlRmpm2611R04x