Dr. Gavrylin | Читаю зараз книгу одного буддійського ченця, який переїхав із Лондона ...

Читаю зараз книгу одного буддійського ченця, який переїхав із Лондона до тайських джунглів, мало не помер там від малярії, спав по 4 години, регулярно труївся об'їдками, які жертвували місцеві селяни (наприклад, супом із жаб – без солі та спецій), медитував серед отруйних змій, медитував у страшній спеці, медитував обліплений комарами.9 років життя в умовах, що сильно нагадують фільм жахів.Як можна піти на таке добровільно?Буддійське вчення заперечує богів, вражає проникливістю щодо людської психіки, за своєю раціональністю більше схоже на психотерапевтичну систему, ніж на релігію, – але попри це все, такі жертви неможливі без справжньої віри.У випадку нашого ченця – це віра в реінкарнацію і пекуче бажання зупинити це прокляте колесо. І таки зупинив. Наш ченець знайшов своє щастя, це видно неозброєним поглядом.Хоч трісни зі своєю раціональністю, але без віри досягти високих результатів технічно неможливо. Звісно, хтось скаже про серединний шлях, у якому ти можеш жити у миру й досягти просвітлення – так, а я можу стати олімпійським чемпіоном, заходячи до залу по дорозі в офіс 🙂Віра формує шлях, відсікає зайве і дає сили пережити всі жертви, що стоять на цьому шляху.І абсолютно неважливо – пов'язана ця віра з релігійними вченнями чи з вибором професії.Віра Квентіна Тарантіно в кінематограф призводить до не менш вражаючих результатів, ніж віра ченця в просвітлення.Хто з цих двох став щасливішим на своєму шляху, або подарував більше радості оточуючим – питання справедливі, але дискусійні.Головне тут те, що віра дає свої плоди.Залишилося тільки знайти свою.