Дозвольте доповісти

Рік тому російська федерація розпочала великий наступ на Донеччині, який продовжується й досі.Наступальні дії ворога розпочались під Авдіївкою. Через 5 місяців боїв росіянам вдалося захопити це місто, знищивши його майже в нуль.Після Авдіївки, майже без оперативної паузи, ворог розпочав рух на захід до адміністративних кордонів Донецької області.Протягом року росіянам вдалося просунутись на 30-35 км від Авдіївки. Наразі вони перебувають у 7-8 км від Покровська, неподалік від адміністративних кордонів Дніпропетровської області. Є невеликі просування на півночі Харківщини. ЗСУ відступили з Вугледару. На мапі, станом на 1.10.2024 року територіальні здобутки росіян виглядають саме таким чином (червоним колір - росіяни; синій - ЗСУ). Станом на 10 жовтня зміни не є значними.Крім того, за даними Генштабу ЗСУ щодо втрат ворога станом на 10 жовтня 2023 року та 10 жовтня 2024 року, ми можемо побачити, якою ціною далося росіянам це просування.Майже 400 тисяч особового складу, понад 4 тис. танків, понад 8,6 тис. одиниць бойових броньованих машин, понад 10 тис. артилерійських систем, понад 400 одиниць РСЗВ та засобів ППО.З усього цього можна було б сформувати та озброїти цілу армію. Такі шалені втрати у порівнянні з витраченим часом та територіальними здобутками (30-35 км просування) є яскравим символом усієї жахливої злочинності та безглуздості путінської війни.Для чого вона ведеться та заради чого гинуть люди? Задля захоплення Донецької області, бо на більше у росіян поки що не вистачає сил? Там де прокотилися бої, вже не залишилося жодної вцілілої будівлі. Навіть якщо ця територія й потрапить на якийсь час до зони окупації - ніхто не буде її відновлювати. Відповідь лише одна. Війна продовжується тому, що вона є запорукою політичного життя самого путіна. Він не може її виграти, але не може її і програти. Лише ліквідація самого путіна наблизить цю війну до її завершення.Підписатися на Дозвольте доповісти

Спостерігаються певні позитивні для нас процеси: наші сусіди поступово починають торгуватися з нами за членство в ЄС. Якщо у Польщі все вперлося в тему ексгумації жертв Волинської трагедії, то у Словаччини явно більш прагматичний підхід. Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо хоче переконувати Україну не припиняти транзит газу із завершенням 2024 року, коли спливає термін дії угоди України з "Газпромом" про транзит. Фіцо заявив, що не виключає проблем з поставками газу до Словаччини, який вона отримує транзитом через Україну, з початку 2025 року, та що на міжурядовій зустрічі 7 жовтня буде переконувати Київ зберегти транзит."Ми будемо переконувати українських партнерів використовувати їхню енергетичну інфраструктуру для імпорту газу та нафти до Європи… Якщо вона (Україна) хоче зберегти цю інфраструктуру, її потрібно використовувати", – сказав Фіцо. Він наголосив, що Словаччина підтримує євроінтеграцію України і розраховує на дружні кроки з боку України. "Від цього виграли би і Словаччина, і Україна, адже за транзит сплачується плата", – зазначив Роберт Фіцо. Фіцо чомусь забув сказати, скільки на цих поставках газу зароблятиме ерефія. Водночас уже зрозуміло, що саме транзит газу стане темою торгів зі Словаччиною щодо вступу України в ЄС. Інша справа, що Київ має можливість торгуватися в цьому питанні на власну користь. І з 2025 року все рівно відключити газовий транзит з рф.Підписатися на Дозвольте доповісти

Видання “Європейська правда” повідомляє, що на непублічному рівні у НАТО справді обговорюється питання вступу нашої країни в Альянс.Зміна настроїв, за даними видання, відбулася у президента США Джо Байдена, який наприкінці своєї каденції хотів би залишити після себе позитивний політичний спадок.Тому настав час і нам виконати свою обіцянку й написати про те, від чого насправді залежить вступ України до НАТО.У будь-якому разі це буде суто політичне рішення. Воно не залежатиме від невідповідності України стандартам НАТО (дуже розмита категорія). Воно не залежатиме від корупції, недосконалості вітчизняного законодавства, судової або правоохоронної системи чи інших внутрішньоукраїнських чинників. Якщо небажання брати Україну в НАТО пояснюють саме цими причинами - це лише ширма, якою прикривають відсутність саме політичного рішення. Ось кілька прикладів. Перший. У 2008 році на саміті НАТО у Бухаресті, коли Україна намагалася отримати ПДЧ, на заваді стали саме економічні та політичні чинники. Франція та Німеччина, попри активне проукраїнське лобі з боку США, виступили проти надання нашій країні ПДЧ. За лаштунками цього процесу стояла росія, котра пообіцяла Парижу та Берліну проєкти в енергетичній сфері.Але офіційно ніхто тоді не згадував саме про цю причину. Були інші поясненні. Зокрема зазначалося, що всередині України немає політичного консенсусу та широкої підтримки населення ідеї вступу до НАТО. На той час це була правда, але ці недоліки точно можна було усунути шляхом внутрішнього діалогу.До речі, “прічипом” до України тоді йшла Грузія. Їй також відмовили у ПДЧ, аби не створювати кризи у кавказькому регіоні. І буквально через 4 місяці сталася навіть не криза, а катастрофа у вигляді російсько-грузинської війни. Безперечно, наслідки тієї історичної відмови 2008 року обидві наші країни відчувають й досі. Другий. Чи можна було вважати Албанію країною, яка повністю відповідала стандартам НАТО? Звісно ні (хоча відповідна робота цією країною і велася). Але ця країна приєдналася до НАТО ще у 2009 році, бо Альянсу потрібен був контроль над Адріатичним морем.Третій приклад. Хіба Швеція була гірше готова до вступу в НАТО ніж Фінляндія? Обидві країни були зразковими кандидатами. Але Швеція мала проблеми з Туреччиною, а Фінляндія - ні. Тому Фінляндія приєдналася до Альянсу раніше ніж Швеція. Що ж не так з Україною? Безперечно, це наявність окупованих росією територій, які Україна абсолютно справедливо хоче повернути.Якщо брати Україну в НАТО разом із цими територіями, тоді Альянсу доведеться вимагати, щоб росія забралася звідти геть. Якщо росія не погодиться, доведеться запускати механізми колективної безпеки. І тоді виникає перспектива або глобальної війни з рф, або буде поставлена під сумнів сама дієвість Альянсу через відсутність бажання деяких його членів воювати з росією.Цього дуже не хочуть у Вашингтоні. Але якщо підконтрольна частина України погодиться стати таким собі ФРН, а окупована частина перейде в статус умовної НДР з перспективою об’єднання, як це сталося з Німеччиною - то чому б й не обговорити. Тим паче що Байден хоче увійти в історію, а Україна, має один великий актив - армію з передовим досвідом, яка здатна бити росіян.Ось так і сходяться політичні зірки. Зовсім не факт, що так воно і станеться. Але приблизно так воно й може бути.Підписатися на Дозвольте доповісти

Так, російська економіка, на жаль, тримається. Але ситуація погіршується. І головне - погіршується системно. Так, за підсумками 2023 року Газпром отримав рекордний чистий збиток у розмірі 6,1 млрд дол, про що повідомляє російський Forbes.Найбільша корпорація РФ ПАТ «Газпром» за 2023 рік вперше за 25 років отримала рекордний чистий збиток у розмірі 6,1 млрд дол і стала найзбитковішою компанією Росії. Видання зазначає, що у першому півріччі 2024 року «Газпром» вже вийшов на чистий прибуток у розмірі майже 12 млрд дол. Утім, раніше російське пропагандистське видання ТАСС писало, що за шість місяців 2024 року компанія отримала збиток на суму $5,56 млрд (480 млрд рублів). До того ж традиційно головні витрати у російського нафтогазового монстра відбуваються в другій половині календарного року.На другому місці антирейтингу російського Forbes – Амурський газохімічний комплекс – спільне підприємство російського "Сібур Холдинг" і китайського Sinopec. Старт виробництва на підприємстві перенесли на 2027 рік через введення західних санкцій на постачання обладнання.До пʼятірки найзбитковіших російських компаній також потрапили Ozon (450 млн дол чистих збитків), Об'єднана авіабудівна корпорація Ростеху (360 млн дол чистих збитків) та соціальна мережа VK (360 млн дол чистих збитків).В рейтинг збитковості російського Forbes також потрапила вугільна компанія "Мєждурєчьє" (340 млн дол чистих збитків), Московський метрополітен (320 млн дол чистих збитків), російське державне "Агентство зі страхування вкладів" ($310 млн чистих збитків) та пивоварна компанія "Балтика" (290 млн дол чистих збитків).Водночас, згідно з даними видання, група компаній "Русгаздобича" зменшила суму чистого збитку. У 2022 році цей показник становив 1,6 млрд дол, а у 2023 – 320 млн дол.Загалом, за підсумками 2023 року сумарний збиток російських компаній, що потрапили до рейтингу, перевищив 9,4 млрд дол.Підписатися на Дозвольте доповісти

Протягом 12 серпня у Києві перебувала двопартійна делегація із США, яку очолювали республіканець Ліндсі Грем та демократ Річард Блументаль.Це той самий Ліндсі Грем, який свого часу поспішав у різдвяну відпустку, коли Україна терміново потребувала ухвалення закону про фінансову допомогу, заради чого треба було задовольнити міграційні забаганки республіканців-трампістів.Але тепер Ліндсі Грем був у доброму гуморі. Він висловив своє захоплення Курською операцією, а також закликав "надерти путіну дупу". А після зустрічі з Володимиром Зеленським сенатори зробили низку цікавих заяв.Зокрема, Ліндсі Грем заявив, що Україна шукатиме відставних льотчиків у країнах НАТО, які зможуть пілотувати її F-16 доки вона готує своїх пілотів.Ліндсі Грем 15 серпня запропонує НАТО офіційно запросити Україну до організації. Він пообіцяв порушити це питання під час обіду з майбутнім генсеком Альянса Марком Рютте.Також сенатор пообіцяв попросити у Джо Байдена перед тим як він залишить посаду президента США, “переконатися, що Україна отримала це запрошення”.Крім того, Ліндсі Грем заявив, що у грудні у США можуть ухвалити новий бюджет для допомоги Україні, який матиме “військовоцентричний характер”. Допомогу Україні сенатори пропонують закріпити на законодавчому рівні, таким чином, щоби вона не залежала від рішень президента США. Це зазначив Річард Блументаль, пояснивши, що новий документ називатиметься “Допоможемо Україні”.Річард Блументаль також заявив, що США можливо купуватимуть в Україні БПЛА. Він зазначив, що делегація побувала на заводі, де виготовляють безпілотники.Також йшлося про те, що Україні треба надати всі дозволи для повного використання американської зброї.Ось що Курськ животворящий робить. Будемо сподіватись, що хоча б половина з цих заяв стане реальністю, а не як завжди.Підписатися на Дозвольте доповісти

Якщо F-16 вже у небі України та навіть почали виконувати бойові завдання, то настав час розповісти про їхніх суперників з боку росії.А вони, на жаль, є й причому доволі серйозні.Ми вважаємо, що F-16 нам необхідні, щоб боротися з ворожими носіями КАБів, зокрема з російськими винищувачами-бомбардувальниками Су-34.Дійсно, якщо "ефки" прибули з ракетами, принаймні з AIM-120 C5/C6 "повітря-повітря" з дальністю дії у 105 км, то ми зможемо збивати Су-34 аж до того, як вони зайдуть у зону скидів КАБів, яка складає 50-80 км.Але у росіян є літаки МіГ-31БМ та Су-35, які можуть нести ракету Р-37 класу "повітря-повітря". Вона має дальність дії 300+ км. Якщо МіГ-31 чи Су-35 з ракетами Р-37 будуть супроводжувати Су-34, то українські F-16 отримують смертельно небезпечного ворога. Навіть якщо вони будуть оснащені найбільш далекобійними ракетами AIM-120D з дальністю дії 180 км.Питання у тому, чи вдастся росіянам вчасно виявити українські F-16. Тож, схоже, настав час дізнатися, наскільки гарно ми попрацювали над знищенням ворожих радіолокаційних засобів.Так, це війна. F-16 - справді не панацея. Абсолютної зброї не існує.Підписатися на "Дозвольте доповісти"

Сьогодні Головком Олександр Сирський доповів про тотальний дефіцит зенітних ракет малої дальності.Це означає, що ера радянських ЗРК малої дальності, таких як "Оса", "Стріла" із радіусом дії у 10-15 км підходить до завершення.Ракет та комплектуючих для них майже немає, бо більшість вироблялася на території росії.Ми всі звикли мислити категоріями "великих" зенітно-ракетних систем - Patriot, SAMP/T, NASAMS, IRIS-T, які бережуть наші міста від балістичних та крилатих ракет.Але ЗРК малої дальності теж дуже важливі.На полі бою вони безпосередньо прикривають війська у захисті та під час наступу, знищують ворожу штурмову авіацію, ударні гелікоптери, а у наших реаліях - ще й збивають різноманітні дрони.Крім того, разом із системами великої та середньої дальності, вони створюють ту саму ешелонованість системи ППО. Вони здатні збивати навіть крилаті ракети, які пропустили "великі" ЗРК.І якщо ера радянських ЗРК малої дальності завершується, тоді залишається два варіанти. Або розраховувати на західну допомогу, яка надходить не дуже ритмічно.Або справді пристосовувати для потреб ППО дрони, створюючи зовсім новий підхід до організації ППО для прикриття військ на полі бою.