Ви ж знаєте, що я ніколи не коментую чужі управлінські рішення. Я відповідаю суто за самого себе. І ще за ту ділянку роботи, якою повинен опікуватися. …Сидимо. Вечеряємо. Пацани приїхали в гості з короткої відпустки.“Пацани”. Пацани, дідько, яким під “полтос” кожному:))Я кожного з цих «пацанів» знаю десь по 25 років. Мої найближчі друзяки. Зимою 2022-го ці «пацани» пішли воювати. А деякі навіть в 2015-му.І воюють дотепер.Просто воюють. Воюють не прохаючи друга-мера «посприяти», аби їм знайшли кращі посади. …Аж ось заговорили про останні рішення щодо «дітей 18-22»І «пацани» кажуть:«Та ой, бл@, ми й без них впораємся. От у мене є підлеглий із позивним «Галілей». Ну тобто в нього окуляри як телескоп!»А інший: «Та нє, нах@ра мені твій «Галілей»? У мене в підрозділі є позивний «Ламбада». У нього одна нога на пʼять сантиметрів коротша за іншу!»Сидять, регочуть. Через сльози.…Мої найближчі друзі«Пацани» під полтос+Зі хворими спинами, скаліченими колінами та артеріальним тиском.Котрі за три з половиною роки повномасштабної війни жодного разу не просили друга-мера відправити їх до тилової частини. …Іноді, коли хочеться ухвалити «правильне управлінське рішення», надто на перспективу ймовірних виборів, варто подумати про тих, хто тягне цю лямку з 24 лютого 2022 року. Чи з 2015-го.…Ніколи, ніколи, мені не буде соромно за своїх «пацанів».Пацанів 50+