Вчора почувалась дуже погано (як це завжди буває після візиту до ортодонтки), тому вирішила себе потішити якимось простим передбачуваним фільмом і літром дюшесу, бо ж їсти не можу. Словом, я пішла дивитись “Сутінки” і випадково подивилася дві частини))) Не кринжуйте, будь ласка, і не відписуйтесь. Я прочитала ці книжки ще до того, як вони стали мейнстрімом і кіно. Моя улюблена частина – де Белла переживає депресію, і мені це капець резонує. I feel your pain, girl.Кожного разу, коли я переглядаю цей фільм, складаю якесь нове враження. Зараз мене не лише бісить пасивність головної героїні і цей постійний лейтмотив, що її мають захищати, бо вона собі не може дати ради. Але цього разу мене найбільше вкурвило інше. Якого біса вона вибрала Едварда? Ну попри очевидні причини того, що він сексі, має сріблясте “вольво” і його життя просякнуте оцим небезпечно-звабливим флером? Але насправді ця людина завдала їй найбільше болю – пішовши, не попрощавшись. І до того він теж так нормально погрався з нею у гойдалки. Я не думаю, що “кохання” – це причина пробачати такий біль. Я не пробачила б – а послала б із свого життя назавжди.“Я вчинив так, бо тебе люблю”, “я тебе люблю, тому не дозволю тобі це зробити”, “я завдав тобі болю задля твого ж добра”. У фільмі це частина сценарію, але у реальності – контроль, виправдовування вчинків і емоційні гойдалки. Зараз я більше думаю, що кохання – це те, наскільки тобі добре з людиною, а не ефемерне святе відчуття, задля якого можна терпіти жахливі вчинки. Хоча з адекватним, теплим хлопцем ніколи не відчуєш цього магніту, яким тебе тягне до мудаків))Словом, сьогодні я на боці Джейкоба і я обрала б його. Бо він мілашка і турботливий, він повільно ступає і змушений вигрібати після мудака-колишнього. Він більш послідовний і з такою людиною життя буде теплішим. Хоча емоційних гойдалок і сріблястого “вольво” немає – що шкода, звісно)А на чиїй ви стороні? І кого обрали б собі у пару на місці героїні?