Духовний розвиток🙏 | Дитинство. Юність. Любов. Кар’єра. Машина. Квартира. З понеділка по п’...

Дитинство. Юність. Любов. Кар’єра. Машина. Квартира. З понеділка по п’ятницю з 8 до 17.00. У вихідні - встигнути напитися і протверезіти. Батьки могли б дати і більше. Чому я так мало маю? Я що, гірший за інших? Он ті тільки й подорожують. А ці тупі, все ніяк не підвищать вібрації. Боже, я що, багато прошу? Я взагалі можу не вірити в тебе, а навіщо? Раз ти не виконуєш моїх прохань. Ти взагалі існуєш? 40 років. Два вихідних. Уф. Вже 50? Пощастило. Виплатив іпотеку. 60. Я молодець. Відстоював цінності інших людей. А вони взагалі були моїми? Вихідний. 70....пощастило...80 років.... Помер.Я що, з порожніми кишенями? Де все те, що було моїм? А для чого це тоді я всі ці роки напружувався? І що це за світло...Уф, яке приємне світло...Боже...Боже...Боже!!!- Привіт, я Бог - він стояв, висів, був усюди і відчувалося, що він усміхається і дуже, дуже радий. - П-п-привіт - відповів заїкаючись я...Де це я?- Ти знаєш - відповів безкінечно добрий голос. - Правда? Тут так добре. Просто божественно. - Я радий і чекав на тебе. Як ти?- Я опустив очі...мій одяг був забльований...у лайні...у гнилі, у смітті...я весь був з голови до ніг у пилюці і брудних розводах. Який жах. Я раптом згадав, що вже стояв тут кілька хвилин тому. Як так? Кілька хвилин тому!? Але ж я прожив 80 років!Бог з любов’ю дивився на мене.Я відчув, що задихаюсь від сорому. Це все налипло на мене, і я стояв перед Богом увесь у бруді. Що це? Звідки? У пам’яті раптом спливли миті життя. Ось цей слиз - моя образа на маму. А ця блювота - образа на батька. А ці гидкі й смердючі патьоки чогось жовто-коричневого - моя заздрість, ненависть, злість, позиція жертви...Фу, який сором. Увесь цей бруд налип за все життя. І я сам робив усе, щоб він укрив мене повністю. - Проходь у ці двері - запросив Бог, і я відчув його безмежну щирість — це твій дімЗа дверима розкинулася безкрая зелень полів. На горизонті синіло море, і звідусіль було чути спів птахів. Усміхнені, привітні люди махали заклично руками, і на їхніх очах були сльози радості. - Я...я не можу, я не можу в цьому...туди...Боже, що мені робити, я готовий провалитися крізь...крізь усе...Позаду мене все ще були відчинені двері у світ, звідки я з’явився. - Боже, а можна мені повернутися і все виправити? Будь ласка, скажи, що можна! - Звичайно - відповів голос з любов’ю - але ти вже робиш це не перший раз, може досить? Я люблю тебе будь-яким! - Я не можу, Боже, я не маю права підвести тебе і твою любов! Будь ласка! Як я можу вичистити все це? - Обери собі долю, чим жорсткіша, тим швидше. Але це не обов’язково! - Не обов’язково? Боже, та я ж просто кончений!!! Прости мене, прости! Як я міг так забруднитися за 80 років...за кілька хвилин... Я обернувся назад і побачив усі лінії ймовірностей, які допоможуть очистити мене. Та-а-ак! Що обрати? Паралізацію? Інвалідність? Смерть близьких? Яке зі страждань допоможе спокутувати все те, що я зробив! Боже, яке? - Я б не хотів, щоб ти страждав - сумно сказав Бог. - Я хочу спокутувати свою провину! - твердо сказав я і сором’язливо опустив очі на свій одяг. - Не будь до себе таким строгим, візьми щось легше, прошу тебе! - Бог з любов’ю дивився на мене.Щоки палали від сорому. Дякую, Боже, ти дуже добрий до мене. Я оберу війну. Оберу несправедливість. Оберу країну, яка буде обмежувати мою свободу. Оберу періодично починати все з нуля. Я спробую, Боже, зберегти твою віру в мене. Я спробую пронести твою любов і постараюся передати її людям. - Ти молодець - сказав Бог - я чекаю тебе тут. Але я буду уважно придивлятися за тобою. Нічого не бійся. Я з тобою.Десь у пологовому будинку закричав новонароджений