Одного разу учень запитав вчителя: «Цей світ ворожий до людини чи він несе благо?».Вчитель відповів: «Послухай притчу. У давнину один могутній шейх наказав побудувати прекрасний палац. Серед інших чудес у цьому палаці була дзеркальна зала. Усі стіни, стеля, підлога, двері в ній були вкриті дзеркалами. Якось у цю залу забігла собака. Здивовано вона зупинилася в центрі зали: з усіх боків її оточувало безліч собак. Вона вишкірила пащу - собаки зробили те саме. Вона перелякалася і загавкала. Ехо підхопило її гавкіт. Собака гавкала все голосніше і голосніше. Ехо не відставало. Тварина почала метатися туди й сюди, кусаючи повітря. Її дзеркальні зображення теж носилися навколо, клацаючи зубами.На ранок слуги царя знайшли нещасну собаку мертвою в оточенні безлічі відзеркалень мертвих собак. У залі не було нікого, хто міг би завдати їй шкоди.Собака загинула, борючись зі своїми власними відображеннями...».«Бачиш, – сказав вчитель, – світ не несе ні добра, ні зла. Він нейтральний до людини. Все, що відбувається навколо - є лише відображенням наших власних думок, почуттів, бажань і вчинків. Світ – це велике дзеркало!». ✅ Саморозвиток з Dima Sadhu