#діалог_з_тренеромНе про бокс.Накину трохи роздумів на вентилятор.Вчора весь боксерський світ і навіть не боксерська частина України дивились бій Усика з Дюбуа.Усик переміг і…Чи дивився я цей бій? Так, дивився, навіть з сином (вперше).Чи радів перемозі українського боксера, звісно радів, як і отримав приємні враження від якості боксу, який був, бо ще маю залишки професійного погляду на подібні поєдинки.То до чого цей допис?До нього мене підштовхнула стрічка в любій соціальній мережі.Таке враження, що війна закінчилась, бо Усик переміг.Шановні, якби всі так репостили збори бойових підрозділів, як фото зі вчорашньої перемоги, ми б опинились в 2022 році, коли наша єдність вирішувала все, в тому числі на полі бою.Чи вважаю я, що не треба радіти успіхам наших спортсменів? Ні, я так не вважаю, бо такі події, напевно одні з найкращих ліків, для психіки (окрім спаленої ворожої техніки та статистики знищених ворогів.Але, давайте не забувати, що ворог не зупиняється під час боксерських поєдинків, а це означає, що згуртуватись нам потрібно так, як під час бою, будь він в ринзі, чи на фронті.Святкуєте? Зробіть святковий донат на збір, якому довіряєте.Фраза затаскана, але "Наша сила в ЄДНОСТІ!" Просто єднатись в горі ( ми це добре вміємо) складніше в радості ( ще не навчились),та надзвичайно важко в повсякденній боротьбі ( вміємо, але не практикуємо) Попереду ще дуже багато раундів та і “суперник” ще не видохся, а нам для нокаутуючого удару трохи не вистачає …