🐍"Батьковбивця" Олена Кузьміна, 🌟Ох, зізнаюсь: було трохи страшно братися за цю книгу. Як і завжди, коли беру книгу авторів/авторок, що знаю особисто і які сильно подобаються мені як люди. Є острах, що книга може не зайти, а брехати я не вмію, а людина ж точно спитає, і як тоді бути, образиться ж, а я хочу дружити... Ну, ви зрозуміли. Знаю що це дурня, бо сама б точно не образилась на подібне, але people pleaser в мені тривожиться. Слава книжковим богам, мої страхи не справдилися. Бо мені, трясця, сподобалось.Жителі Фрейри впевнені у власній цивілізаційній вищості в порівнянні із сусідами. Вони культурніші, розвиненіші, а головне – порядніші за тінерійців. Принаймні так думають Емріс та Маріт, принц і принцеса Фрейри, що виросли в бульбашці цих упереджень. Проте вервечка подій, що трапляться із ними, зіб'є з їх величностей рожеві окуляри та оголить болючу правду – не такі вже фрейрці й порядні, а світ – значно складніший, ніж їм здавалось. 🏰 СетингУнікальна мапа, кілька країн, кожна зі своїми економічно-культурними особливостями. Ба більше – вони знаходиться на різних щаблях технічного розвитку завдяки різним підходам до магії. Між країнами є дипломатичні відносини, є історичні обумовленності та взаємозв'язки. Світ виглядає цілісним і продуманим, жодного разу я не зачепилась і цілком побачила й зрозуміла його будову. А тепер увага – книжка тоненька і капець динамічна. Тут немає інфодампів, складних пояснень чи навіть довгої експозиції (які я, до речі, зазвичай люблю), а отже усе вищезазначене вплітається авторкою між рядків: у діалогах, думках, подіях та екшні. Це, скажу я вам, складно і потребує кропіткої роботи, яка тут виконана майстерно.👸🤴 ПерсонажіЕмріс та Маріт є головними героями історії, але взагалі не герої. Вони геть не пристосовані до подібного життя, місцями приторможені, десь істеричні та тривожні, постійно втрапляють у халепи та отримують по голові (чи іншим частинам тіла🤭). Джул прикольний, але поц. Моєю любов'ю стала Сааді, але і вона тю-тю. Ви зрозуміли – такі от герої. Проте я цілком їм повірила й місцями співпереживала. Окремим персонажем є Глуш – оце прям сильно зацікавило. Кажуть, треба дочекатися султана у другій частині. Ну що ж, дочекаємось☺️🤭 ГуморТут знайомство з авторкою зіграло мені на руку, бо я буквально ЧУЛА Оленку в репліках, жартах та каламбурах. Авторка попереджала, що гумор специфічний, але мені сильно зайшло, я гиготіла з недолугостей Емріса, наївності Маріт та матюкливості Джула шо дурна.🏃‍♀️ ТемпНесеться, і несеться з перших сторінок. Так несеться, що навіть після фіналу ніби продовжує нестись за інерцією. Ця частина дійсно сприймається як зачин, що має одразу ж перетікати у продовження. Деякі моменти були для мене "щооооооо?", особливо плоттвісти під кінець, але треба дивитися на загальну картину, тож чекаю на другу. Це не повільна меланхолійна історія, а пригодницьке фентезі, яке ізі екранізував би нетфлікс.🏳️‍🌈 РепрезентаціяОкремо хочеться зазначити вдалу репрезентацію бісексуальності, яка мало представлена на ринку. Любовний (чи любовний він?🤔) трикутник виглядає свіжо та цікаво, а шлях Емріса крізь упередження до власних істинних бажань прописаний реалістично. Знаю, що авторка навіть брала рідера чутливості, аби дійсно зробити все правильно.Загалом це класнючий представних сучукрліту, а саме пригодницько-політично-саркастичного фентезі, якось так я його визначила. Писала авторці в особисті, що, на мою думку, вона знайшла своє, тож треба не зупинятись. Радію тому, наскільки гомін про цю книгу несеться так само стрімко, як і події в ній, і чекаю на продовження цього прекрасного безуму💫#почитати