В післямові видавчині Дафа пише, що взяла чай і гріла його потім, бо зачиталась книгою. Я пила чай, каву, воду, їла сніданок, обід і вечерю. Скільки зусиль вклала в те, що відірвати себе від книги і приготувати це — описувати не буду 😆Я читала і думала як би було круто рости на таких історіях. Асоціювати себе з старанною, наполегливою героїнею, якій в житті "пощастило" один раз. А далі — багато зусиль, праці, спроб, щоденної роботи і розвитку того, що зараз не називають саморозвитком, але ним являється. Коли ти маєш щодня працювати. Над всим фактично. Я розумію, чому є суперечка: це фентезі чи фантастика. Так, погоджуюсь, це фантастика, тут ніякої магії. Але й розумію звідки думка про фентезі. В історії багато політики, академії, змагання і дорослішання. І все це написано так легко, ненапряжно, без зайвих деталей. В мене книга "летіла" і я навіть подумала її трохи розтягнути, десь на тиждень, але потім забила і гортала сторінки до останньої. Звісно, вже чекаю другу частину, бо я хочу знати, що буде далі негайно! Там жеж стільки питань ще залишилось і мені все оце ...чекати? 😄Дякую Алісі за крутезну книгу! Погоджуюсь з думкою з презентації — її мають перекласти і просунути на світовий ринок, бо це скарб!Дякую Дафі, що видала її, це щасливий збіг, як ви познайомились і удача для читачів. І я бажаю вам поскоріше все доробити по другій частині та нам вже скоріше її придбати 😆 Промені АласіАліса Корж#уроборос