З подачі Влади, як головного амбасадора Джея Крістоффа в моєму житті, почала слухати "Безніч".Поки що найбільше подобається світ, він прям об'ємний і повнотілий. Помітила класні прийоми, як автор розповідає про нього читачеві (окрім очевидного змальовування картинки), при цьому не впадаючи в інфодампи чи монологи.💜 Оповідач. В "Безночі" оповідач постійно вривається у власну ж оповідь зі своїми коментарями і поясненнями, іноді вкрай саркастичними і гострими, проте вони класно доповнюють картинку світу.💜 Через активну дію. Наприклад, на початку є сцена, де персонажка ніби вчиться читати по певній книзі. І через те, що вона читає, ми дізнаємось про якісь аспекти світу. Це геть не сприймається як шматок інформації, бо подане у вигляді діалогу і дії. Доволі забавної, мушу відзначити, бо виходить в неї не дуже. По ходу вона питає про якісь слова чи терміни й отримує пояснення. І читач також. Згадала, що щось подібне є й в мене в першій книзі - через навчання. Проте це було несвідомо зроблено, а зараз я така: "Аааааааа". Цікаво.