🎠"Пісня відкритого шляху" Артем Чех, Meridian Czernowitz🌟🌟🌟🌟 (4/5)Phew, ну і пригода! Книга мені сподобалась, в першу чергу, завдяки мові автора і відмінній редактурі. Я вже й забула, як це - не чіплятись за текст, а просто читати. Від цієї історії було дійсно складно відірватись.Гнат - український кріпак, якого доля через війну, полон і службу на човні закидує в Америку на порозі громадянської війни. Це такий собі вестерн в стилі Тарантіно чи Коенів, протягом якого герой долає майже всю Америку з однією ціллю - знайти краще життя, здійснити американську мрію. Звісно, цілі змінюються. Звісно, як в будь-якій road story, на його шляху трапляється все - друзі, вороги, хвороби, дивні компаньйони, зрада, скажене кохання. Від цієї історії місцями було дуже смішно, місцями - гидко і жасно, місцями хотілось помитись. Помитись хотілось, насправді, завжди, бо бруд, кров, піт й інші аспекти тогочасного життя переслідували героїв протягом усієї книги, і ти ніби й сам це все відчуваєш. Тут є війна в усій її огиді й безглуздості, проте через те, що це чужа війна, інша війна, далека, мене воно не так тригерило. Підіймаються багато складних питань, але без моралізаторства - свобода, самоідентичність, цінність людського життя.Ця книга точно сподобається тим, хто любить road stories (я!), вестерни і гру Red Dead Redemption, а також ностальгує за історичними романами про вайлд вайлд вест. Єдине, що мені суб'єктивно не дуже сподобалось (проте і не зіпсувало враження про книгу) - так це центричність й певна "особливість" головного героя. Тобто, він сіроморальний, але ніби єдиний все розуміє й адекватний/розумний/занадто ерудований, інші другорядні персонажі всі трохи "з приколами" і викривлені, злегка карикатурні. Щось схоже є у Павлюка в "Я бачу вас цікавить пітьма". Можливо, це спеціально так зроблено, але створювало для мене якийсь ефект місцями нереальності подій. Так само як і деякі діалоги, які не несли сенсу для історії, а просто були або для створення комічності, або для показання гостроязикості головного героя. Але вони мене смішили, тож тут не жаліюсь. Також відчувалось, що автор - чоловік. Це не погано і не добре, просто факт.Загалом, це класна книга. Не хочу і не маю наміру глибоко копати, точно було б цікаво її обговорити із кимось. Скоріше сприймаю це як жанрову забавку, ніж серйозний історичний роман, проте сам факт того, що книга могла не бути дописаною, бо Артем на фронті, додає гостроти її розумінню.Далі взялась за "Дослідження утоплення" Ави Рід. Обіцяють дарк академію, містику і фольклорність. Поки відчуваю, що оповідь хотілося б почати трохи раніше, бо є певна скомканість. Але подивимось🥀#почитати