Натрапив на лонгрід «Сором стратега» від Зої Скаман, колишньої директорки зі стратегії в Droga5. Не статтю навіть, а дуже протяжний крик душі людини, яка любить стратегію як дисципліну. І це, напевно, найчесніший текст про те, як стратегічне мислення може перетворитися на стратегічний спектакль навіть в топових агенціях якщо забути про те, навіщо ми тут всі насправді зібралися. Я сиджу на презентації Droga5. Одного з найвідоміших агентств у світі. У кімнаті - справді розумні люди. Бриф - від бренду, з яким щодня взаємодіють мільйони людей. Дослідження, представлені на стікерах - результат тижнів культурного аналізу, інтерв’ю з клієнтами та синтезу трендів. На папері це мало б відчуватися як щось важливе. Натомість виглядає як витончена гра в професійне «вдавання». Ми граємо в інсайти. Хореографуємо інтелект. Розігруємо ритуал стратегічного мислення, одночасно уникаючи справжньої роботи стратегічної думки.Але що робить це особливо підступним - так це те, що механіка цієї вистави справді витончена. Це не дилетантство. Стратегічні фреймворки, методики воркшопів, формати презентацій - усе досконало продумане, щоб створити враження глибокого аналітичного процесу. У кожного агентства - своя версія однієї й тієї ж вистави. «Драбини прориву» та «культурні коди», «людські істини» та «унікальні території». Інші слова - та сама хореографія: взяти складність, пропустити її через фреймворк, вийти з ясністю, яка виглядає як щось неминуче й ексклюзивне.Я памʼятаю сесію, де ми чотири години витратили на те, щоб нанести на карту «емоційні території» для бренду з фінансового сектору. Чотири години! Ми зʼясували, що люди тривожаться через гроші (революційно!), що вони хочуть безпеки, але й зростання (парадокс!), і що вони довіряють інституціям, які здаються людяними (хто б міг подумати?!). Наприкінці ми отримали красиву діаграму, яка ілюструє «напругу між безпекою і прагненням», а бренд був розміщений як «впевнений провідник».Клієнт був у захваті. Нарешті хтось зрозумів глибинні психологічні драйвери їхніх клієнтів. Креативна команда отримала «емоційний дозвіл» зробити щось цікавіше. Акаунт-директор уже бачив шлях до довгострокового контракту. Виграли всі. А я вийшла з тієї кімнати з розумінням, що ми щойно витратили чотири години на те, щоб виявити речі, які будь-який адекватний дорослий і так знає про людей і гроші - і просто запакували ці очевидні істини у мову, досить складну, щоб виправдати наші божевільні гонорари.Ось суть стратегічного перформансу: брати здоровий глузд і подавати його як спеціалізоване знання. Використовувати мову інсайту, щоб описати очевидне. Створювати фреймворки, складні настільки, щоб здаватися цінними, але водночас достатньо прості, щоб їх легко сприймали клієнти, яким банально ніколи глибоко думати. 🏴‍☠️ Нотатки креадира