Срав пес, гуділи бджоли 🇺🇦 | 32 роки з відновлення Незалежності. 32 роки тому ти написав листа, що ...

32 роки з відновлення Незалежності. 32 роки тому ти написав листа, що твої діти мають жити у вільній країні і ти готовий за це померти. Ти сподівався, що ми як не пробачимо, то зрозуміємо. І пішов виборювати Незалежність. 9 років. 9 років точиться війна.І ти про неї не знаєш всі ці роки. Я вмовляю себе, що я рада. Що твоє серце б краялось від того, скільки крові втрачає твоя країна. Наша. Наша країна. А війна з нас двох - моя. 9 років. Я сильна. І гідна. Ти б пишався. Моє життя не розбилось. Моє серце не валяється друзками по бетону. Мені просто несамовито не вистачає тебе. Твоїх слів. Твоєї мудрості. Запальності. Батько, я скучила. Мені бракує можливості сказати вам, що ягня з'їло вовка.Я скучила. https://youtu.be/CVSGbJUqilg?si=i5xhCXb7mexh-uFU9 років з дня, як помер мій батько, Деревицький Олександр Анатолійович. Геолог, бізнес-тренер, байкар, фотограф, батько, вчитель. Це була прикра випадковість, яку зазвичай записують як "не витримало серце". До причин так і не дошукались тоді, бо ну а сенс? Не витримало серце. Ви померли майже щасливчиком, батьку. Кохана дружина, любий пес, обидві доньки прилаштовані в житті, вільна Україна, яка тільки піднімала вогонь Революції Гідності, але не розбурхала ще війну. Нова квартира, вид аж ген на Андріївську церкву, друзі, пенсія і камерні лекції. І поставлена точка на подальшому здобуванні заради здобування. Мені здається часом, що ваше серце не витримало саме покою, і мені досі важко спинити себе після цього. Як би я хотіла познайомити вас з чоловіком...і прогулятись золотими манівцями Володимирської гірки...Зайдіть на ютубчик. Там старезні короткі повчальні побрехеньки під маскою комерції - врешті, комерція нашу родину годувала стільки років, воно й не дивно. І обніміть своїх старих.