Спільне | Commons

«Цей жах почався з точки великої надії і віри в революцію».У березні 2011 року на хвилі «Арабської весни» у різних містах Сирії почалися масштабні антирежимні протести, учасники й учасниці яких вимагали відставки президента Башара Асада, відміни чинного з 1962 року надзвичайного стану і проведення демократичних реформ. Вже влітку того ж року через агресивне придушення авторитарним режимом демократичного руху громадянське протистояння переросло у повномасштабний озброєний конфлікт, до участі в якому з часом підключились Росія, Іран, США, Туреччина та інші держави. Маючи спільний досвід і спільного ворога — РФ, ми вирішили поговорити про бачення перспектив солідарності між сирійцями та українцями з британсько-сирійською авторкою і активісткою Лейлою аль-Шамі.У інтервʼю із Лейлою ви також дізнаєтеся про:▪️ наявну ситуацію сирійського протистояння після 13 років війни;▪️ російську підтримку режиму Асада;▪️ роль лівих у сирійській революції;▪️ надію на прогресивні перетворення в регіоні. Читайте і не забувайте поширювати матеріал серед зацікавлених у темі глобальної солідарності друзів і подруг.

«Наскільки насправді відрізняється деколоніальність, зациклена на маніхейській ворожості до Заходу, від правого та авторитарного популізму, що нині піднімає свою голову по всій Європі…?»Раніше маловідомий термін академічного лексикону «деколоніальність» сьогодні перетворився на загальновживаний і догматичний означник всього, що позначає звільнення від «західного диктату» і західних «цивілізаційних універсалій». Ба більше, за словами автора нашої сьогоднішньої публікації, він фактично перетворився на бренд, під яким деколонізувати почали все: від територій і країн до гіпстерів та догляду за собою.❓Коли та за яких умов з'явилася та набула популярності теорія деколоніальності?❓Чому деколоніалізм вдається до радикального партикуляризму, відкидаючи будь-який універсалізм, тим самим потрапляючи в категоріальну пастку?❓ І чому жаргон деколоніальності може звести нанівець прагнення звільнитися від пригноблення і побудувати рівне та справедливе суспільство? Читайте в статті дослідника критичної теорії Ніла Ларсена, як під «деколоніальними неологізмами» ховаються методологічні категоріальні помилки, ігнорування історичного досвіду та підтримка сучасних авторитарних режимів.

«Як соціальний географ я вивчаю міжнародну систему, і я завжди вірив, що щось, настільки жахливе, як те, що відбулося в Тиграї, вимагало б термінової реакції з боку ООН. На жаль, цього не сталося».У червні цього року дослідницький інститут «New Lines Institute» опублікував звіт про військові злочини під час війни у ефіопському регіоні Тиграй. Зокрема, у ньому йшлося про те, що дії збройних сил Ефіопії і ахмарського ополчення можуть мати характер геноциду народу Тиграй. Військове протистояння між федеральною владою Ефіопії і народом автономного регіону Тиграй розпочалося 3 листопада 2020 року й тривало 2 роки. У ході конфлікту Тиграй було відрізано від комунікації — інформація про події не з'являлася ззовні.Події, що спричинили загибель близько мільйона людей, десятки тисяч біженців і біженок, спустошення цілих районів, були майже повністю проігноровані міжнародною спільнотою. ▪️ Що ж відбувалося під час війни у Тиграї?▪️ Як збройний конфлікт змінив життя тиграйців та екологію регіону?▪️ І які перешкоди постають перед дослідниками у висвітленні тих подій?Дізнавайтеся про це з інтерв'ю з Теклехайманотом Велдемайклом.

🧑‍⚕️ «Кинути відділення напризволяще, залишити без допомоги пацієнтів — мені тоді таке і на думку не спадало».Під час окупації Сумської області Тетяна Тарасенко, 60-річна молодша медсестра, вирішила залишитися на робочому місці в лікарні міста Тростянець. Тоді на лікуванні перебували 10 пацієнтів, 6 з яких — лежачі. Під обстрілами, без опалення, зв'язку і без достатньої кількості ліків Тетяна продовжувала виконувати свої звичні обов'язки: перевдягала пацієнтів, протирала їх гігієнічними серветками, укутувала ковдрами від холоду. Їй доводилося шукати харчі й готувати на імпровізованій грубці просто в лікарні, аби прогодувати своїх підопічних. 27 березня російські війська відступили з міста, пацієнтів вивезли в безпечне місце волонтери, будівлю лікарні відновили. Тетяні ж дали орден княгині Ольги ІІІ ступеня — проте її місячна зарплата після відрахувань залишилася у розмірі 5,7 тис. грн. Історія Тетяни лише один з багатьох прикладів відданості медпрацівників своїй справі і готовності допомагати людям. Саме таким історіям ми присвятили сьогоднішній матеріал. У ньому ви також прочитаєте про сімейного лікаря Олександра, який їздив на виклики під обстрілами, та старшу медсестру Надію і організований нею домашній госпіталь. А ще про те, наскільки низьку зарплату отримують усі ці люди за свою важку й важливу працю.

«Необхідно, щоб ЛГБТ були визнані перед законом у світлі їхніх прав та свобод. Ми вважаємо негуманним, що вони час від часу піддаються певному відношенню на телебаченні». ☝️ Не повірите, але це цитата з виступу на телебаченні Реджепа Ердогана у 2002 році. «Захист сім’ї означає захист... майбутнього всього людства. Я закликаю всіх наших друзів проявити чуйність у захисті сімейного інституту».А це хто? 👆 Це також Ердоган, але вже 21 рік потому. Ставлення до прав ЛГБТ+ спільноти — далеко не все, що змінилося у політичному курсі Туреччини за 20 років президентства Ердогана. Побіжно тут можна згадати ще: зміни конституції і практику «обнулення», запровадження ісламізму й експасіоніських амбіцій, окупацію Сирійського Курдистану, арешти опозиції, один з найвищих показників фемініциду, прихисток для лідерів ХАМАСу. Як же сталося, що Турецька республіка звернула з європейського курсу та перетворилася на близьку до фашизму автократію з агресивною зовнішньою політикою. І що станеться з країною, якщо Ердоган залишиться при владі до 2033 року?Читайте в статті Олександра Буліна.

​Як працювати, коли на нас напали? 🤕Поки країна перебуває у стані війни, влада запевняє, що трудові права «не на часі». Тож замість того, аби боротися за соціальні гарантії, справедливу економіку чи гідні умови праці, найбільш мобільні верстви населення, зокрема молодь, схильні «голосувати ногами» проти урядових реформ. Так сталося в Україні, Вірменії, Грузії, Молдові та інших країнах, звідки люди масово поїхали працювати за кордон. Тож на четверту панель ми запросили активісток й активістів із цих країн, яким є що розповісти про трудові права. Зокрема, вони поділяться досвідом і роздумами про:• становище працівників в умовах неоліберальних реформ і скорочення соціальних видатків;• вплив та дієвість профспілок;• важливість боротьби за гідні умови праці навіть під час війни;• перспективи й стратегії цієї боротьби під час повоєнної трансформації.Запрошуємо до обговорення і вас!📆 Подія транслюватиметься 5 листопада о 12:00 (за Києвом) на FB та в YouTube. ❗️ За умови попередньої реєстрації ви отримаєте доступ до трансляції в Zoom і синхронний переклад українською та англійською мовами. ✅ Деталі дискусії в івенті на Facebook. Підписуйтеся, щоб не пропустити!

Для більшості українців Палестина є надто далекою, щоб розумітися на її історії та політичних процесах. Проте фото та відео зі вщент зруйнованими від обстрілів вулицями сектора Гази свідчать, що їхні та наші досвіди однаково трагічні.На тлі масштабних руйнувань Ізраїлем цивільної інфраструктури сектора Гази, тисяч цивільних жертв та повної блокади, український політикум обрав тактику відмовчування. Хоча до 7 жовтня, коли Хамас заявив про проведення операції «Повінь Аль-Акса», офіційна позиція України схилялася в бік Палестини. Про що свідчила, зокрема, підтримка численних резолюцій ООН проти незаконної окупації палестинських земель. Така нерішучість української влади сьогодні викликає запитання:❓ Що стало причиною зміни риторики українських політиків і дипломатів щодо системного порушення Ізраїлем міжнародного права? ❓ І чому українське суспільство, яке так само страждає від колоніального насильства, тяжіє до виправдань, а подекуди — до активної підтримки обстрілів Палестини? Своїми міркуваннями у колонці для нашого видання поділилася Дарія Сабурова.

​😏 Ми рішуче налаштовані вкрасти ваші вихідні! А точніше, запросити 4-5 листопада на щорічну конференцію «Спільного», яка цього разу присвячена діалогу та обміну досвідом між периферійними країнами. Спецпроєкт «Діалоги периферій» ми розпочали цієї весни. І відтоді опублікували чимало матеріалів, у яких звучать голоси активісток й активістів із різних регіонів — від Латинської Америки до Східної Азії. Нині ж ми збираємо всіх на спільне обговорення таких питань:❗️ клімат, голод, гарантії світової безпеки, стратегії протистояння авторитаризму, становище жінок, біженців і працівниць в умовах війни❗️🗣 Дискусії відбуватимуться онлайн під час 6 окремих подій.👌За умови попередньої реєстрації, ви зможете взяти участь у дискусіях та отримати синхронний переклад українською і англійською мовами. 🗒 Деталі про кожну панель та посилання на реєстрацію шукайте на нашому сайті.Тож відмічайте дати в календарі, знайомтеся з публікаціями спецпроєкту і готуйтеся до продуктивного й корисного вікенду разом зі «Спільним». Всіх дуже чекаємо 💛🖤

⏰ 26 липня ранок у Нігері розпочався із затримання президента Мохамеда Базума, закриття кордонів, оголошення комендантської години і захоплення влади воєнною хунтою на чолі з командиром Абдурагманом Тчіані. Не те, щоб такі ранки були вкрай незвичними для країни, в якій після проголошення незалежності від Франції у 1960 році відбулося вже п'ять військових переворотів. Проте саме події 26 липня призвели до масштабної міжнародної кризи. Адже Нігер вже кілька років тяжіє до мирної та демократичної зміни влади.▪️ Чому ж у країні, де більше 65% населення вважають демократію кращою формою правління, військові перевороти стають альтернативою виборам?▪️ Якою є справжня причина заколоту: офіційно проголошений захист національної безпеки чи все-таки боротьба за контроль над корупційними схемами? ▪️ Які інтереси переслідують імперіалістичні країни в Африці, зокрема в Сахелі?▪️ І чому на демонстраціях прибічників перевороту майоріли російські прапори? Розібратися в цьому всьому і краще зрозуміти африканський контекст допоможе стаття французького дослідника Поля Марсіяля.

📝 Ділимося із вами публікацією з фото листа відомого українського дослідника Романа Роздольського до Карла Каутського (8.1.1929). У ньому йдеться про дослідження вченим українського марксизму і прохання Роздольського до Каутського поділитися спогадами про одного з перших українських марксистів Сергія Подолинського (1850-1891).Популяризацією доробку Романа Роздольського «Спільне» займається багато років. Тож на нашому сайті ви можете дізнатися більше про його дослідження і ідеї 👇 ▪️ Переклад вступу Івана-Павла Химки до англомовного видання однієї з головних його праць вченого: «Енгельс та “неісторичні” народи».▪️ Стаття Івана-Павла Химки про іншу важливу працю Роздольського «Створення “Капіталу” Маркса».▪️ І переклад статті Ернеста Манделя «Роман Роздольський – справжній марксистський науковець». Знайомтеся з нашими матеріалами. І всім, хто цікавиться марксистськими підходами до історії, розвитком лівої думки та історією «соцтабору», також радимо підписатися на канал "Marxism and history".