Після ознайомлення з книгою виникло багато питань. Коли я задумувалася над тим, що оприлюднили автори, я зрозуміла основні, на мій погляд, проблеми, які слід обговорити, визначитись зі шляхами їх вирішення і запропонувати концептуальні засади, без яких, знов-таки, як на мене, така робота, як рекодифікація, приречена на негативний результат. Окреслю 5 з них.1. Має бути визначена структура ЦК: які книги, де що має бути розташовано і чому. Для цього має бути відповідна аргументація – не те, що так було і залишимо, а те, чому саме. До прикладу: якщо є речеве право, зобов’язальне, спадкове і т.п., то чому немає корпоративного? Це хіба менший комплекс норм? Чи там немає специфіки, яка тягне на книгу, чи немає критерію виокремити це регулювання? Ще раз підкреслю – це для прикладу, бо саме ця тема мені ближче, але можна наводити й інші приклади.2. Ступінь деталізації регулювання в нормах ЦК за наявності інших законів (як прийнято говорити – спеціальних). Тобто наскільки ЦК має: (а) містити відсилочних норм (бо перебільшення приведе до сприйняття ЦК як того ж Господарського кодексу, який містив багато норм, без яких цілком можна обійтись за наявності законів); (б) повторів з нормами інших законів; (в) і навпаки – вбирати в себе норми, що містилися в інших законах.3. Які акценти слід розставляти при регулюванні на рівні кодексу, тобто на що робити акцент? – на визначення, ознаки, якісь інші важливі характеристики тих чи інших відносин або їх елементів і чому саме так? Саме це і має бути пов’язане з відповіддю на друге питання.4. Чи варто в кодексі залишати такі матеріали, які по суті можуть бути віднесені до рівня навчання (рівня підручника) або до рівня судової доктрини. В першому випадку це різні класифікації, види тощо – все це, як думається, не рівень закону і кодексу (наприклад, класифікація речей на споживчі на неспоживчі, головну річ та її приналежність тощо). В другому випадку – це те, чи мають розробники ЦК намір врегулювати детально все (типу – закон-інструкція як це останнім часом робиться з різними законами, які регулюють, наприклад фінансові інструменти, акціонерні товариства та ін.), чи слід розуміти неможливість цього і завідомо залишати норми в такому стані, що судова доктрина все розставить по своїх полицях (на кшалт законодавства не лише в британських традиціях, а й у багатьох інших). Інакше відчувається істотний перекос – де густо, а де пусто.5. Чи залишається намір зберігати підхід, який проголошено було при розробці чинного ЦК як «кодексу приватного права», чи робити орієнтир на те, що ЦК має увібрати норми, дотичні до цивільних відносин задля збереження цілісності регулювання. Тим більш в середовищі, коли ГК скасований, а те, чи буде взамін якийсь інший кодекс (Торговий чи Комерційний) або закон, що регулював би комерційні відносини публічно-правовими нормами – не ясно зовсім.Як мені видається, без принципового вирішення цих питань робота на більш низькому рівні, тобто опрацювання тих важливих аспектів, про які йдеться в книзі за ред. проф. Майданика, просто неможливо.А якщо мати намір обговорити детальніше той матеріал, який запропоновано групою авторів цієї книги, то, звичайно, на нашому каналі це зробити неможливо. Саме тому ми й обговорювали все це на засіданні Клубу ЦП.Надійшла пропозиція провести серію заходів для обговорення цих питань – ми про це подумаємо.