Доброго суботнього ранку. Якщо у вас виникне бажання переглянути щось на медичну тематику, тримайте мою маленьку підбірку."Асфальтові джунглі" - драма, яка розповідає про спільну роботу досвідченого парамедика і нового працівника екстреної допомоги. Дуже гідна картина, в якій гарно витраманий баланс між клінічними випадками та особистими переживаннями героїв. Кіно важке, оскільки дуже реалістично демонструє кризу людей, які працюють в службі порятунку. Мені зайшло, особливо враховуючи те, що я багато від нього не чекав. "Код 3" - історія про парамедика, який вирішив піти зі швидкої і відпрацьовує останню зміну. З одного боку гарно розказана і показана історія профдеформації, а з іншого склалось враження, що автор не зрозумів, що він хоче на виході: комедію чи трагедію. Формат подачі інформації іноді такий, що враження від сцени залишаються змішані. Фільм це поганим не робить, але ставити багато на нього не треба. Подивитись варто, оскільки фільм доволі легкий до сприйняття, але особисто я нічого в плані основ драматургії чи клінічних випадків для себе не відкрив. Але, повторюсь, кіно непогане. Серіал "Пітт". Це випадок, коли шукав вугілля, а знайшов золото. Настільки багато задоволення від перегляду я не отримував з моменту, як в 11 років відкрив для себе порнографію. Весь серіал - це одна зміна в приймальному відділенні невідкладної допомоги. 1 серія - 1 реальна година роботи. Слідкувати за сюжетом легко. Персонажів небагато, випадки цікаві, грим неймовірний. Жодного соплежуйства та меланхолії. Немає історій про любовну любов, де лікарня - це тільки фон. Тут є історії особистої боротьби та драматичні моменти; є криза персонажів; є моменти за які переживаєш. Але це настільки тонко та грамотно вплетено в повіствування, що тільки доповнює загальну історію.Слідкувати за розвитком подій цікаво, а ловити себе на думці. що серіал не тільки перевіряє твої знання, а й може чомусь навчити (не ваш ванючий дохтор хавус) - надзвичайно круто. 10\10. Однозначно дивитись. Шкода, що не відкрив для себе раніше. А от другий сезон мені не сподобався. Тут автори відійшли від робочої схеми і вирішили додати персонажів, а відповідно і пацієнтів. Десь на половині сезону ти розумієш що остаточно заплутався в подіях і просто дивишся, аби завершити. Клінічних випадків не так багато, вони менше пов'язані з травмами і серіал вже сприймається як типовий середньостатистичний проєкт, де сюжетні арки не закрили чи закрили невнятно, а до деяких персонажів вирішили повернутись, бо вони фігурували в першій серії і хтось зі сценаристів згадав про це в останній момент. Перший сесон для мене це як дивитись на злагоджену роботу прифронтового стабіку. Сочно. Цікаво. Повчально.Другий - наче прийти в поліклініку за довідкою. Нудно. Іноді відбувається щось достойне, але в основному спостерігаєш за піздостраданієм окремих персонажів. Не дуже круто. Можна дивитись тільки перший сезон і на цьому все.Але, це суто моя думка і враження. І взагалі я нічого не тямлю в основах драматургії.Зараз буду дивитись "Лікарня Нікербокер" говорять шо воно бридке і огидне. Пощупаєм, побачим. Короче отака хвилинка кінопросвітлення. Зрозуміло, що медичного кіна я дивився багато, але поки це останні три. Писати про "конструктор червоного кольору" сенсу не бачу, воно вам навряд треба. Хоча може комусь зайде подивитись, як пришивають пальці ніг до рук і закачують в живих людей кров трупаків.
Я мобілізуюсь до війська. Це моє власне рішення, прийняте з урахуванням багатьох факторів, одним з головних яких є те, що мої знання і навички наразі більш потрібні на фронті, ніж у цивільному житті. За чотири роки, які я обіймав свою посаду була зроблена колосальна робота. Фактично з нуля створений підрозділ, який ефективно виконував завдання по всій території України. Реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру; транспортування людей з лікарень та реабілітаційних центрів; проведення тренінгів та організація командно-штабних навчань; пошукові роботи та відновлювальні програми; евакуаційні місії та багато-багато іншого. Десятки тисяч годин роботи, сотні тисяч кілометрів і надлюдські зусилля - все заради порятунку та допомоги тим, хто цього потребує. Моя мобілізація жодним чином не має вплинути на діяльність загону. Команда залишається працювати в штатному режимі. Всі процеси налагоджені та автоматизовані, а мої напрацювання залишаються для подальшого розвитку. Ресурс для роботи залишається колосальний і я сподіваюсь, що за допомогою нього під новим керівником здобутки команди вдасться примножити. Я радий, що за всі роки наша діяльність залишилась осторонь від політики та інтриг і завдяки цьому ми змогли зосередитись на роботі. Сподіваюсь, що так буде і надалі. Я залишаю сильних людей, які готові робити великі справи. Я дякую всім своїм колегам по роботі; хлопцям та дівчатам з екстрених служб, спільно з якими ми пліч-о-пліч працювали в надважких умовах; органам місцевого самоврядування, друзям та знайомим волонтерам, а також просто небайдужим громадянам, які підтримували нашу діяльність всі ці роки. І звичайно я дякую тобі, моя королево за твою любов і пораду. Без тебе я б давно зламався, але кожного разу ти надихала мене на нові звершення.Я залишаю справу, якій я віддав частину свого життя, зі словами безмежно вдячності за можливість професійного та особистого розвитку, а також за унікальний досвід. Також заздалегідь дякую всім за теплі слова та підтримку. Я обов'язково все прочитаю, але зроблю це не скоро, оскільки завтра вранці вже буду в іншому місці. Я їду робити те, що вмію найкраще - навчати та рятувати; організовувати процеси та розв'язувати проблеми.Але я маю дещо запропонувати вам у якості останнього дарунка. В наступному повідомленні та в закріплених ви знайдете збірку оповідань, яку я написав впродовж цих чотирьох років. Там будуть як знайомі історії, так і нові, раніше не опубліковані розповіді. Сподіваюсь книжка принесе вам задоволення та нові емоції. Якщо у вас буде бажання - там же я залишу посилання на банку для тих, хто захоче підтримати мене в моєму новому шляху. Вважайте. що ваш донат рівноцінний тому, що ви придбали мою книгу. Канал продовжує функціонувати, але знайте, що від завтра я вже сержант НЕ цивільної медицини.З безмежною повагою. Честь маю.
Продовжуючи тему "з підручних засобів".Іноді я чую про те. що рукавички можна замінити кульочками чи файликами. Ну це сюр взагалі. Рукавички коштують три копійки і не займають місця від слова "зовсім". Тому пояснити це "імпортозамєщєніє" я не можу ніяк. Використання ковдр для фіксації шиї для мене теж загадка. Бо є така штука - як мануальна фіксація. Руками. Що буде менш травматично і більш якісно. А перекладання на щит, коли постраждалого підіймають і під нього засовують спинальну дошку - це взагалі конкурси села "Тарасівка". Ви спробуйте підняти людину в 120 кг таким прийомом. А ще на нерівній поверхні чи зимою. Для цього вже давно придумали метод Логрол. Почитайте наскільки він легший і зручніший. Відсутність презентацій. У багатьох інструкторів ЖОДНОГО візуалу. Як воно виглядає, як може проявлятись, фото. відео - абсолютно НУЛЬ. Фліпчарт і коряві букви. Ну це ж абсолютно не сприймається. Показування на пальцях не дає ніякого ефекту, бо коли я вам скажу "колота рана" ви собі уявите одне, а я геть інше. Ба, більше. деякі люди замість тренажерів вчать курссантів качати підлогу чи тампонувати кулачок. Матеріальна база - запорука гарного заняття.Компетенція.Невідкладна допомога постійно розвивається. Прекардіальний удар не використовують вже давно. бо доведений ризик травмування, якщо його роблять необразовані люди. Шийні коміри бувають різні і демонструвати комір післяопераційний. називаючи його коміром для фіксації для ДТП - дивно. Як і покрутити щось в руках і сказати: "це тазовий бандаж і ним фіксують жьопу". Ну ок, фіксують. А як? Показати - не дорівнює навчити. Деякі стани взагалі я вважаю не треба людям давати через те, що вони їх навряд застануть. Більше того. це стосується і спорядження. Вузловий турнікет - явно не для цивільних мам, які ніколи в рамках ЦИВІЛЬНОГО життя не будуть його використовувати. Чи кисневі концентратори за 800 тисяч. Звідки вони будуть у цивільних? Якщо щось пояснювати і вчити чимось користуватись - то тільки при чіткому розумінні де і як твої курсанти можуть з таким працювати. А оце "жив, чув, бачив" і "навчу на тому, що мені задонатили" - ну стид. ГАНЬБА.Інструктором треба вміти бути. Треба бути і психологом і тамадою і начитаною абізяною. Треба знати вміти і практикувати. Наводити приклади з життя. А коли людина, яка в житті нікого не качала і зупиняла хіба що кров з пальця починає вести тренінг і горланити на діючих військових "БИСТРЄЄ, ВАС СІЧАС УБЬЙОТ" - це сюр. Круче цього тільки якщо людина пройшла кілька занять, з перепуганими очима когось замотала бандажем на прильоті і вирішила. що це дає їй право вчити оточуючих. Вона відкриває ГО "такмед фор цівіліанс груп форева" і веде заняття методом "що згадав, то і викладаю". Для підстраховки особа бере собі діючого СЗЧшніка після учебки і вони вдвох методом "пук, среньк" викладають основи накладання турнікета в диму і без світла 60 річним вчителям.
Що треба для проведення тренінгу з медицини для працівників ДСНС в прифронтових містах:1. Порізане простирадло або пачка косинок 2. Щось зі спорядження, можна не комплектом. 3. Веселий настрій і позитив. Сука, як гидко на це дивитись. Інструктори, у вас є повага до людей, яким ви викладаєте? Я не говорю про ваш особистий досвід, але чому люди які знаходяться під постійною загрозою вчаться надавати допомогу підручними засобами? Ви думаєте, в них немає укладок в автомобілях? А звідки тоді спинальна дошка? Чому вона є, а ременів для фіксації немає?Чи це ваша дошка? Якщо і так, то чому постраждалого несуть головою вперед?Чому купа нарізаної тканини є, а бинтів немає? Чи це нарізали по місцю пригоди? Тоді чому є ножиці, але немає всього іншого? Але ж є турнікети. Чому тоді один з них накладений на плечовий суглоб? А де рукавички? І що це за кокошнік на голові з ковдри? Це типу фіксація шиї? Майте повагу до людей, які потім опиняються під обстрілами і залиште цю клоунаду для тилових регіонів.
Трошки про військово-патріотичну гру "Сокіл-Джура"Вже 4 роки мене просять підготувати дітей 7-11 класів до здачі тактичної медицини в рамках конкурсу. Всі чотири роки ми агітуємо вчителів та дітей проходити повноцінний курс. Поступово, по одній темі за раз. Щоб вони готувались не до конкурсу, а до реального життя. Бо навички невідкладної допомоги - це вам не марширувати під пісню "Червона калина". Але вчителям це не цікаво. Кожен рік за 10 днів до конкурсу починаються дзвінки з проханнями накшталт: "Проведіть повний курс такмеду за 2 уроки". Мало того, що діти нічому не навчаться, так і дорослі подають все це як клоунаду. Мов, "дивіться зараз до вас люди в формі червоній прийдуть і будуть влаштовувати шоу". Дітям по цимбалах на те, що їх вчиш, бо їм та невідкладна допомога потрібна рівно як і "джура". Дорослим по цимбалах, бо їм важливий не результат навчання дітей та рівень їх знань а перше місце в конкурсі. Особливо це видно, коли вчителі приїздять з дітьми на навчання і при цьому постійно поправляють інструктора, показуючи, що їх знання про те, як різануть горлянку пляшкою і туди запхати трубку актуальні і правильні. А потім ми маємо мертвих дітей на уроках, мертвих дітей на вулиці, мертвих дітей вдома. Бо єдиний, хто задається питанням, як навчити навичкам порятунку - це інструктор, якому як раз навичок вистачає.
На тлі постійних обстрілів хотілось би провести роз'яснювальну роботу з приводу роботи служб для розуміння того, що вони роблять і чого вони точно НЕ РОБЛЯТЬ. Тексту буде багато, але впевнений, що він може дати відповідь людям на багато питань. Джерела інформації: алгоритм дій у разі виникнення НС воєнного характеру, пов'язаного з пошкодженням\руйнуванням житлових будинків унаслідок ворожих обстрілів. Кодекс цивільного захисту України, Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 р. № 11,та Положення про штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації і Видів оперативно‑технічної та звітної документації штабу, затверджених наказом МВС України від 26.12.2014 № 1406. Цей і наступні дописи будуть посилатись на зазначені документи. Сьогодні будемо говорити про гостру фазу реагування і першочергові дії. Перші підрозділи оперативних служб реагування, що прибувають на місце події, проводять візуальну оцінку: встановлюють точну адресу, характер та масштаби руйнувань, наявність осередків пожежі, загрозу подальшого обвалу конструкцій, можливу наявність нездетонованих боєприпасів, загрозу викиду небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин. Визначаються орієнтовні межі небезпечної зони та організовується її оточення стрічками та силами поліції (Національної гвардії) для недопущення доступу сторонніх осіб. Первинна інформація терміново передається до оперативно-координаційного центру ДСНС, відповідного ситуаційного центру Національної поліції, іншим суб’єктам згідно з інструкцією взаємодії.Керівник гасіння пожежі (або старший представник ДСНС на місці) через диспетчерські служби дає команду на негайне відключення газо-, електро-, водопостачання та (за наявності) теплопостачання до пошкодженого будинку та прилеглих до нього ділянок. Паралельно проводиться розвідка на наявність витоку газу, пошкодження електромереж та інших факторів, що можуть спричинити вибухи, пожежі або ураження електричним струмом.Перші прибулі підрозділи ДСНС, поліції та екстреної медичної допомоги розпочинають швидкий збір інформації: кількість загиблих і поранених, їхній стан, орієнтовна кількість людей під завалами, наявність і стан найближчих укриттів. Одночасно визначають і позначають маршрути до найближчих безпечних укриттів на випадок повторного обстрілу та забезпечують наочні схеми і маршрути до них, інформують про них персонал, який працює на місці, та вцілілих мешканців.Все перераховані вище інструкції мають дати вам картину того, чим саме ви можете допомогти, а точніше яку інформацію надати, якщо вона у вас є.
Цим ранковим зверненням я хочу звернутись до людей, з якими я працюю в одній організації, та з подачі яких на мене свого часу майже відкрили внутрішнє розслідування. Мені дуже шкода, що ви не вмієте розділяти і свої особисті образи переводите в робочі конфлікти. У вас є мій номер і будь-яке питання можна було обговорити вже купу разів, замість того, щоб сидіти і думати, як мені спаскудити життя.Мені шкода. що ви відверто вважаєте, що дана група створена виключно для дескредитації вас або вашого відділу. Бо її задум був з самого початку зовсім інший, да і мова про вас йшла всього кілька разів і то, досить завуальовано. Шкода, що ви сприймате критику та зауваження, як особисті образи, а не як те, що ваші дії дійсно неправильні\застарілі\недоцільні. Більше того було досить дивно та забавно почути, що канал на тисячу підписників може якось сильно вплинути на вашу репутацію. Повірте, є набагато страшніші речі, які дійсно можуть і піднімаються абсолютно сторонніми людьми. Та і краще за своїми співробітниками слідкуйте, бо вони без вашого відома іноді роблять якісь речі, які потім можуть вплинути на вас не кращим чином.Не пишу особисто, бо ви мнені особисо теж не написали, а чекали слушного моменту, щоб вплинути на мене руками інших людей. Дивно, бо наче всі дорослі люди. Але най буде. Приймається. Але на майбутнє: якщо ви підозрюєте людину в тому, що вона створила якийсь канал - якщо перейти за особистим профілем цієї людини в телеграмі, то можна ПОБАЧИТИ ПОСИЛАННЯ НА КАНАЛ, ЯКИЙ ВОНА АДМІНІСТРУЄ. Не треба було чекати 8 місяців, поки я виставлю збір, щоб зрозуміти хто цей невідомець. Можна все було при першій підозрі зробити в два кліки.Ви можете відписатись з мого каналу і більше сюди не повертатись. Якщо ви далі будете чекати, що тут з'явиться контент, який дескредетує вас чи ваш департамент, через що мене можна буде звільнити - не чекайте. В світі ціла купа інструкторів. служб, організацій, фірм, людей та випадків які можна розбирати. Це все не для вас створювалось і ваша увага мені хоч і лестить, але з урахуванням переходу особистих образ в робоче русло - вже починає дратувати. Все, гарного та продуктивного вам дня. P.S. Якщо канал адмініструє одна людина, це не означає, що віна веде його в одне обличчя.
Інструкція для людей. які нам дзвонять:1. Медичні каталки, кардіокрісла і пневматичні ноші потребують певних навичок у використанні. Не треба їх хапати, коли вас про це не просять;2. Лежача людина у 80 кілограм - це не "легко". Носити лежачих пацієнтів по поверхам дуже важко;3. Якщо вашого родича п'ять місяців тому привезла швидка в лежачому стані, а зараз він ходить - то це не лежачий пацієнт;4. Пацієнт, який може сидіти і трошки ходить - не лежачий;5. Ні, ми не можемо взяти в одну машину двох лежачих пацієнтів;6. Немає виписки - немає перевезення;7. Немає направлення - немає госпіталізації;8. Чіткі дані про людину та місце призначення - запорука конструктивного діалогу та швидкого приймання заявки;9. Ніхто не бронює авто на цілий день, якщо ви не можете домовитись за конкретний час обстеження;10. Ургентна і планова госпіталізація - різні речі;11. "Йому погано" - дуже суб'єктивна оцінка;12. Вантажний ліфт, в який не влазить медична каталка - не вантажний ліфт;13. Ні, заїхати на заправку за кавою не можна;14. Ні, катетер ми можемо зняти без присутності хірурга;15. Водій їде по навігатору і не знає де у вас в селі магазин "Ляшка-Пляшка";16. Нас не цікавить чи кусається пес, який бігає по двору неприв'язаний;17. Ми не можемо приїхати швидше, бо ви готові нам віддячити;18. На дорогах є затори, які від нас не залежать;19. Лежачі поліцейські встановлювали не ми;20. Спочатку робимо всі маніпуляції з пацієнтом і тільки потім ви його накриваєте ковдрою і стелите під голову подушку;21. Підтягнутись однією рукою за пластикову ручку ніяк не допоможе закатити систему в авто;22. Коли пацієнта несуть на ношах - хапатись за поручні не треба, оскільки так більша вірогідність впасти;23. Везти ногами вперед - це вимога правил безпеки, а не погана прикмета;24. Так, планування квартир та меблі дуже заважають заносити та виносити пацієнта;25. Авто не стоїть під лікарнею в очікуванні, коли ви його замовите.
TGLIST.COM.UA
