Estadísticas de telegram channel - @churcher_info

УПЦ МП всьо? ДЕСС 27.08.2025 ухвалила рішення про визнання КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 21510633) афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій».Такому рішенню передувало здійснення дослідження щодо наявності ознак афілійованості КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (далі ‒ КМ УПЦ) з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена.Дослідження виявило ознаки афіліації КМ УПЦ з РПЦ, що є порушенням Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі ‒ Закон). Відповідно ДЕСС направила КМ УПЦ припис про усунення порушення Закону.У своєму листі Предстоятель УПЦ митрополит Онуфрій заявив про відмову виконувати вказаний припис.Таким чином, у зв’язку з відсутністю підстав для висновку про усунення порушень або помилковості винесеного припису відповідно до частини п’ятнадцятої статті 16 Закону або відкликання припису відповідно до частини сімнадцятої статті 16 Закону, ДЕСС визнала КИЇВСЬКУ МИТРОПОЛІЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій».Ознайомитись з відповідним наказом можна за посиланням.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Яка самозакоханість, яка нахабність. По обличчях дітей в принципі все зрозуміло. В принципі нічого іншого від клірика, який вимагав від своєї аудиторії поваги і донатів, обґрунтовуючи свої вимоги дияконським саном, ми й не очікували....тим більше, що його єпархіальний архієрей, колишній вірний корєш кирила, взагалі закуповував рекламу про те, як він особисто зупинив морську навалу на Одесу....В принципі, подібні персонажі як Пальчук - це теж результат війни і політизації релігійного простору в Україні. Так само як і Грищук. Вони хоча й відрізняються ідеологічно, але не відрізняються по суті - кожен тягне з цієї війни все що може: піар, гроші, реалізує власне "я". Один піариться на хресній ході МПшників, грає в "правильного проукраїнського попа", маючи на меті боротися за "образ незалежної УПЦ", аби зберегти для Агафангела та інших прихильників необхідну кількість електорату, який має забезпечити їм "лагідний перехід до незалежної структури". Інший піариться на штучних конфліктах, демонструючи радикальну нетерпимість до усього, що його сільський мозок вмістити не може, ще й підключає свого солоденького блакитного синка, який нічим не відрізняється від татуся - тотальна безграмотність, клоунада і лицемірство. Ось і зустрілися вони у стрічці - Пальчук ці прапори зі Спасом піарить, не хвилюючись тим, що поруч з ними його любі віруючі МП тягнуть ікони з царською родиною і Миколою ІІ, а Грищук цей Спас називає "днрівськими прапорами", не розуміючи, що в таких моментах треба або детальніше писати, що ти маєш на увазі, або краще взагалі стулити пельку і не показувати свій двозначний IQ. Так само як стрес і травматичні події провокують у хворої людини загострення психічних захворювань, так і війна в нашому багатостраждальному суспільстві активізує таких ось дуже активних, але шкідливих персонажів. Незрозуміло тільки, де шукати порозуміння, якщо МП поділилися на тих, хто хоче перейти під омофор Фанару, зберігаючи гроші і структуру (Пальчук-Пінчук, частково члени клубу 33, той же Агафангел), на тих, хто намагається зберегти єдність з мацквою (Феодосій, Антоній Паканич (?)...) і тих, хто в цілому не проти об'єднатися (тут персоналії не коментуємо). З іншого боку в нас ПЦУ, де між собою борються групи ієрархів типу "атнять і падєліть" - предстоятель, Євстратій та інш., групи прихильників спільного шляху типу Драбинки, Симеона, вл. Михаїла Зінкевича і групи тих, кому начхати на МП, бо треба свої проблеми вирішити - той же архієп. Афанасій Шкурупій. А ще є всілякі Грищуки, які робитимуть все що завгодно, у тому числі розпалення ворожнечі, аби тільки отримати частку піару. Де ж те порозуміння, яке ми всі хочемо побачити?І найголовніше. А хтось взагалі знає, де його ТОЧНО можна знайти? CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

"Патріархат для УГКЦ — це не інституційність, а зрілість. Ми не можемо відмовитися від ідеї Патріархату, бо для нас це означає перестати жити. Це — питання не юрисдикційної, а зрілості нашої Церкви у сопричасті зі Вселенською Церквою". Про це сказав Глава УГКЦ Блаженніший Святослав 18 серпня, звертаючись до учасників круглого столу на тему «Один Божий народ…» з нагоди ювілеїв Київської митрополії та повернення осідку Предстоятелів УГКЦ.Захід відбувся в Києві у Патріаршому соборі Воскресіння Христового, у день святкування 12-ї річниці його освячення. Круглий стіл організував Український католицький університет у співпраці з Київською архиєпархією УГКЦ. Модератором став Олег Турій, директор Інституту історії Церкви, проректор УКУ.З доповідями виступили о. Мирон Бендик, ректор Дрогобицької духовної семінарії, і Мирослав Маринович, президент Інституту релігії та суспільства, радник ректора УКУ. З коментарями долучилися: Віктор Єленський, о. Петро Балог, о. Георгій Коваленко, Володимир Бурега, пастор Василь Острий, о. Ігор Шабан. Підсумував дискусію Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.«Ми сьогодні маємо цю конференцію як вінець тридення, під час якого відзначали 30 років відродження Київської митрополії та 20 років повернення нашої Церкви до Києва, — наголосив Глава Церкви. — Ми б зрадили істину, якби ці події залишилися лише внутрішньоконфесійною справою. Адже слово Блаженнішого Любомира завжди було універсальним — зверненим до всіх».

Дозволимо собі прокоментувати допис шановного НТПДійсно, війна між юрисдикціями і суперечки через непотрібні реформи перетворили церковне життя в повний хаос. Можна звісно зачинитися у своєму приході і не виглядати на вулицю, але, якщо мова йде про навернення людей до Христа або про воцерковлення, то ця справа зараз стала просто неможливою. Чому московська церква? Чому московський календар? Чому календар не московський, а Пасха московська? Чому московська мова? Чому московська вимова? Чому вимова українська, а текст написаний в москві? Чому церква і мова українська, але московські традиційні цінності? І так далі.Тут цитата веселого попа, яку НТП додали в якості аргументації👇🏻Під час прогулянок по селу, вийшов до мене один чоловік. Він питає якого патріархату наша Церква. Я відповідаю що УПЦ, ну і далі розмова про ПЦУ, патріарха і т.д. Бачу, що його ця тема напрягає, але і розібратися хоче. Я потрохи перейшов все-ж до розмови про Бога і якось стало світліше. І він дружелюбно посміхався і в мене знаходились якісь слова. Після розмови зробив черговий висновок про те, як міжцерковні розборки віддаляють від Бога, і як розмова саме про духовне приносить просвітлення. Але, нажаль, войовнича пропаганда призвела до того, що люди майже не здатні говорити про духовне, бо усе заповнено релігійною війною. Ось відвертаються люди від Церкви.Популізм як він є. Це все звичайно добре, навіть можемо погодитися, що ці суперечки мабуть і віддаляють нас від Бога, але є одне але. Що робити з тим фактом, що УПЦ МП - це реально інструмент політичного впливу на українське суспільство, яке цього впливу зазнавало роками? Ось пишете ви про те, що за боротьбою за українську ідентичність ховається розбрат, який сіється завдяки упоротим активістам, які шукають зраду там, де її немає (навішують ярлики на календар наприклад). Але невже ви будете заперечувати, що якраз таки через цю "спільні віру/пам'ять/свята" якраз таки й впроваджується тезис про "адиннарод"? Роблячи заяви про те, що "війна між юрисдикціями і суперечки через непотрібні реформи перетворили церковне життя в повний хаос", ви, звичайно маєте рацію, але потім завдяки вашій мішанині тексту, де ви не тільки розкритикували реформи і упоротих зрадошукачів, а ще й додали чудову розповідь дуже сумнівного каналу, метою якого є збереження місця під сонцем для УПЦ, становиться вже незрозуміло - а що треба робити? Брататися з росіянами? Відпустити усіх зрадників попів з МП? Відкотити календар? Об'єднати церкви? Мабуть ліквідувати ПЦУ і перейти в МП?Дуже зручна позиція, захистили МП назвавши усіх, хто виступає проти цієї організації людьми, які сіють розбрат і віддаляють народ від Бога, додали красиву притчу, змішали прояви неадекватного радикалізму з боку певних борців з МП з абсолютно прозорим меседжем про те, які хороші попи в МП, дискусії ведуть і про Бога пам'ятають, на відміну від...Навіщо? CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Ось, поки шукали та перевіряли інформацію для посту, знайшли статистику релігійних громад за 1992-2015 рр., а також громад і культових споруд станом на 1997 р. 👆🏻На жаль, кількість храмів за 1992 і 1995 роки довелось у першому наближенні вираховувати шляхом екстраполяції зі врахуванням змін у кількості парафій (тобто ресурсів) різних церков та їхньої умовної "продуктивності" в плані будівництва - як відношення числа споруд, що будуються, до числа існуючих громад.Ось які висновки зробили (треба, звичайно, також враховувати складні відносини між УАПЦ і УПЦ КП та можливі неточності в офіційних даних, котрі могли мати місце через упередженість держорганів у різні часи на користь одній або іншій структурі).Додамо лише, що УАПЦ майже зрівняла кількість зареєстрованих громад і храмів вже до 1995 року, тоді як УГКЦ тільки станом на 1997 рік наблизилась до цього, і те лише на 85%.І хто тут мав мотиви захоплювати чужі культові споруди для реальних громад, а хто тільки збільшував кількість громад, багато з котрих при цьому виявлялися такими, що не в змозі побудувати собі храм?CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Керівництво ПЦУ знов збирається до Лондону за обміном нетрадиційного досвіду? Джерела в митрополіі грецької ПЦУ розповідають, що руда балаболка Євстратій Зоря вже готує Епіфанію Думенку поїзду до Лондона для зустрічі із цією «архієпископинею» Черрі Ванн. Вона відкрита лесбійка – єпископка. Це буде подано, як визнання ПЦУ збоку християнського світу…Черрі Ванн є патронкою мережі Open Table, яка підтримує ЛГБТІК+-християн та їхніх союзників. У біографії вказано, що вона живе з цивільною партнеркою та двома собаками. У Церкві Уельсу одностатеві шлюби не дозволені, однак священникам можна перебувати в цивільних партнерствах. Із 2021 року діє дозвіл на благословення таких союзів – найближчим часом його мають переглянути або продовжити.Нагадаємо, що Епіфаній Думенко та Євстратій Зоря вже зустрічалися в Британіі з архієпископом Англіканської церкви, який підтримує одностатеві шлюби та представників ЛГБТ.Що й казати, солодка парочка Твікс: Епіфаній і Євстратій у випадку чергової поїздки до керівництва Англіканської церкви, може запозичити багато нового та нетрадиційного. Чого б не поїхали в таку «паломницьку» подорож - віряни заплатять!

​​Знов про румунів... (продовження)Частина друга (див. початок)#пцу #церковнаборотьба #вартопрочитати Втім, навіть у такому разі, відмовляти в реєстрації православних громад інших юрисдикцій все одне не зможемо. Навіть у тій самій Греції конкурент державної ЕПЦ – старостильний Хризостомовський синод (Церква істино-православних христиан Греції), - таки був зареєстрований) у 2004 році (хоча й в формі некомерційної асоціації).Крім того, попри те, що зараз більшість вірників належать саме до ПЦУ, законодавче закріплення державницького значення за нею (або прямо за православ’ям як конфесією в її особі) колись може стати перешкодою на шляху об'єднання Київського християнства, омріяного не менш за об'єднання православних. Якщо ж обмежитись закріпленням Помісного статусу та лише ексклюзивним визнанням православної інституціональності ПЦУ – можуть постати питання про втручання у внутрішні канонічні питання Церкви. Це також відімкне скриньку Пандори, бо, наприклад, мусульманська спільнота в нас теж не має єдиного організаційного втілення та поділена між кількома Духовними управліннями.Разом із тим, маємо уважно стежити за розвитком подій навколо судових тяжб щодо реєстрації старостильної православної церкви в Болгарії. Там, попри секулярний за основним законом характер держави, влада, переживши власний церковний розкол в 1990-х рр., зараз намагається підтримувати монополію Болгарського патріархату, що перебуває у євхаристичному спілкуванні з Константинополем та більшістю автокефальних церков, на право юридично називати себе православною церквою.Також маємо приклад "єпархій Нових земель", котрі, залишаючись у юрисдикції Вселенського патріархату, зокрема беручи участь у Синодах, були передані ним у тимчасове підпорядкування ЕПЦ якраз з огляду на державне законодавство Грецької Республіки (включно з отриманням фінансування з бюджету країни на поточну статутну діяльність). Тобто РумПЦ могла б створити власну церковну структуру, але передати її до складу ПЦУ. Однак це знов таки вимагає визнання ПЦУ та встановлення офіційних контактів між церквами. Ну й все ж таки, беручи до уваги національний аспект, не виключає збереження сепаратистських настроїв та етнофілетизму.Є також досвід Естонії, де фінансування релігійних організації здійснюється з держбюджету через Раду церков. При цьому розподіл коштів визначає цей орган, але в діалозі та з врахуванням побажань уряду, тобто в держави залишається певний важіль впливу. На приклад, церкву мп позбавили фінансування, бо домовились із Радою церков, просто поставивши це умовою для виділення бюджетного фінансування Раді взагалі.Така собі сіра, але працююча схема: якщо релігійна громадськість, всі церкви-члени Ради погоджуються, те й гаразд. Чи в нас не так із забороною рпцву, коли ВРЦіРО легітимізує ухвалений закон про захист Конституційного ладу в суспільстві та перед міжнародними партнерами? Ось на кшталт цього, тільки відповідальність розподілена більш формалізовано.Так чи інакше, впевнені, що це питання може мати кардинальне рішення, і його варто шукати, аби свого часу знайти.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Предстоятель ПЦУ зустрівся з Послом України в ПольщіБлаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній 22 липня 2025 року провів у своїй резиденції зустріч з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Польща Василем Боднаром.Під час розмови сторони обговорили суспільно‑політичну ситуацію в Україні та світі, міжнародну адвокацію задля посилення підтримки нашої держави в умовах російської агресії, а також підтримку за кордоном українських вимушених переселенців й інші актуальні питання, що становлять взаємний інтерес.Окрім того, на знак визнання дипломатичної діяльності Предстоятель Православної Церкви України відзначив Василя Боднара орденом святого великомученика Юрія Переможця.___________Дозволимо собі трішки похвалити митрополита Епіфанія, особливо враховуючи той факт, що в останні часи в ПЦУ активізувалися підкилимні рухи, які хочуть його скинути. Ми в них нікого не підтримуємо, просто констатуємо їхню наявність.До початку каденції новообраного президента Польщі Кароля Навроцького залишилося два тижні (6.08). Враховуючи його неприкриту українофобію, а також провокації польських ЗМІ, які влаштовувалися на тлі нібито поганого виступу українського посла Боднара на заходах, присвячених "волинської трагедії", опікуватися вірними в Польщі буде якщо не трудніше, але напевно точно не легше. Тому в принципі мета зустрічі владики Епіфанія з послом зрозуміла. До влади в країні, де станом на зараз живе майже мільйон українців (і це тільки тих, які виїхали з 22 року), приходить відкритий ксенофоб, який іменує себе консерватором і теоретично може впливати на служіння Капеланської Місії ПЦУ, яка частково користується храмами РКЦ. Сподіваємось, що митрополит Епіфаній про щось там домовився. Та й на пана Боднара розраховуємо, - якщо втратити вплив на біженців, частина з них просто відвернеться від церкви, а інша піде шукати Господа в інших конфесіях. І якщо це буде УГКЦ - це ок. А якщо РКЦ і тим більше ППЦ(МП)? Тим більше, що й у Вселенського Патріарха допомоги не попросиш, там на служіння ПЦУ за кордоном звичайно вимушені дивитися скрізь пальці, але все ж таки Томос то це порушує (ми таку позицію не підтримуємо і виступаємо за перегляд Томосу). І противників таких ось "вільностей" там не бракує. Тримайте стрій. Питання архіважливе. CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Пару цікавих моментів з інтерв'ю Тараса Антошевського з д-ром Геннадієм Целковським ...Для ПЦУ, яка не може переконати румуномовні парафії переходити в її вікаріат, спеціально для них створений, погодитися на існування структури РумПЦ, за умови визнання з боку Бухареста, буде “меншим злом”, ніж впиратися. Але з іншого боку, це піти на “втрату” канонічної території, навіть якщо громади ПЦУ будуть існувати в перемішку з румунськими громадами. І не факт, що перейдуть лише румуномовні громади, бо на Закарпатті місцеві лідери сепаратизму погрожували вже, що швидше перейдуть до когось іншого, ніж до ПЦУ.Отже, що тоді робити? Які кроки, на Вашу думку, є оптимальними для держави і ПЦУ?Гадаю, що ПЦУ та Вселенський Патріарх ще не вичерпали всі аргументи для РумПЦ щодо визнання ПЦУ та згоди румун на те, що румунський вікаріат в ПЦУ є достатня структура для румуномовних громад. Але не забуваємо, що ці 130 громад в УПЦ, тому згода РумПЦ ще не призведе автоматично до їх переходу до вікаріату всередині ПЦУ. Відповідно, держава має натиснути на УПЦ в той момент, коли з'явиться передумови реалізації ідеї румунського вікаріату ПЦУ через домовленість з РумПЦ (залишу за дужками світоглядне питання, чи потрібно тиснути державі на УПЦ).Відповідно, ідея повернення історичних земель присутня імпліцитно в румунському суспільстві та політиці. Тому РумПЦ не вигадує нічого нового, вона просто реалізує цю “реконкісту” в Україні, Молдові, Сербії. Перед Румунською Патріархією стоять цікавіше завдання — переглянути рейтинг потужностей (не канон) диптиху. Для неї Україна з Росією — це епізод боротьби за вплив в православному світі, аніж в Румунії. Зв'язуватися з правими політиками Патріархії в цілому не з руки, а ось давати “пограти” в праву політику архиєпископу Томіському та консервативному крилу можна. Тому для Патріархії в цілому український трек боротьби за 130 громад та РумПЦвУ це частина перевлаштування православного світу в контексті незавершеності Кіпрських інтенцій. Україні потрібно збільшувати в рази наукові, гуманітарні, освітні зв'язки українців з румунами, переходити на середню ланку взаємодії. Я оцінюю РумПЦвУ як складову іредентизму: "раптом Україна посиплеться, міжнародна спільнота погодиться з розчленуванням України та дасть дозвіл Угорщині та Румунії зайняти відповідні землі” — сидить глибоко думка в голові будь-якого, не тільки правого, політика.Аргументи РумПЦ щодо невизнання ПЦУ: в Україні дві Церкви; ПЦУ створена як політичний проект; Ми не хочемо дуже сваритися з Москвою; ПЦУ створена на основі неканонічної Церкви; Патріарх Варфоломій діяв одноосібно, не соборно.Претензії Румунії до влади України: українська влада не реєструє релігійну організації РумПЦвУ; румунські парафії примушують переходити в ПЦУ; захоплення представниками ПЦУ храмів, де служать румунською мовою; в ПЦУ створено фіктивний румунський вікаріат, до якого ніхто не увійшов; українська влада упереджено ставиться до румунської меншини, не враховує їх освітні, культурні та релігійні потреби тощо.Цікаво. Ми справді можемо розраховувати, що при такому важкому становищу відносин у церковному, а виходить що не тільки церковному, а ще й в міждержавному сенсі, усі проблеми можна буде розв'язати за допомогу Константинополю, бо Патріарх має таємні механізми впливу на РумПЦ, як стверджує пан Целковський? Почитайте інтерв'ю повністю, ми мабуть не так дивилися, але щось нам здається, що якщо РумПЦ зараз так зручно для себе інтегрувалася в політичні процеси, які відповідають інтересам як правих так і лівих(центристів), то рецепт із тиском Фанару водночас із налагодженням співпраці в гуманітарних ініціативах, враховуючи таку величезну купу претензій як до ПЦУ, так і до влади....ну то таке. Тим адекватніше виглядає ідея не віддавати Буковину Румунії, а тримати її для ПЦУ.Спостерігаємо, що тут сказати.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Румунське питання і ПЦУ#церковнаборотьба Що ми писали наприкінці 2024 року: Румунське питання - ну супер важливе для розвитку ПЦУ і у будь якому разі треба брати належне. Або не пускати румунів на територію Буковини і домовлятися з ними про те, що румунські громади ніхто не образить, пообіцяти (а ми вже про це писали) їм надати можливість молитися румунською і пошукати для цього отців. Або... ну офіційне і повноцінне визнання ПЦУ з усіма належними елементами - в ідеалі спіслужінні Предстоятелів Церков і щоб на службі цій були ті, хто відповідає за опіку над меншинами - владика Феогност і якийсь румунський владика, який відповідає за окормлення українськиїх парафій. Що у своїй доповіді заявив митрополит Епіфаній учора:Серед низки інших викликів сказане дотепер, зокрема, стосується намагань утворити в Україні румунську церковну юрисдикцію без згоди Православної Церкви України, що є прямим порушенням канонічних засад та підпадає під осудження етнофілетизму Великим Константинопольським Собором 1872 року. Ми ще раз підкреслюємо ті принципи, які були не раз засвідчені в наших попередніх рішеннях: Православна Церква України готова і бажає надати для етнічних румун в Україні в рамках своєї юрисдикції такі ж права церковного самоуправління, які українці мають в Румунській Православній Церкві. Спроби утворити якусь юрисдикцію без урахування канонічних правил та норм Томосу про автокефалію принесуть не благо для українських румун, але лише поглиблять проблеми та розділення. Якщо навіть на території Молдови, де немає мовного та етнічного поділу, попри всі здійснені за останні понад три десятиліття зусилля Румунського Патріархату продовжує існувати глибокий церковний поділ, то тим більше цей виклик є актуальним для України.Ми як Церква не раз офіційно письмово засвідчили представникам Румунського Патріархату свою позицію. Тому очікуємо на конструктивні кроки з їхнього боку для налагодження діалогу і вироблення прийнятної для обох Помісних Церков та канонічно правильної моделі духовного піклування потребами румун в Україні.На що треба подивитися в цьому контексті:У вересні 2025 року Патріарх Варфоломій збирається відвідати США, 18 жовтня архонти Вселенського Патріархату вручають нагороду комраду України і ПЦУ Майку Помпео, а 26 жовтня Вселенський Патріарх планує відвідати Бухарест. Останні пару місяців панувала атмосфера потенційних перемовин з РумПЦ щодо визнання ПЦУ. При чому атмосфера ця була якась дивна - паралельно зі спробами домовитися, виникали проблеми, пов'язані з питанням Буковини. Відтепер це питання класифікується предстоятелем ПЦУ в офіційній доповіді майже як зовнішня загроза - згадка про РумПЦ знаходиться в тому ж розділі, де описується боротьба проти російської агресії і руського миру.Виходить, що обрали перший сценарій - захищати Буковину до кінця? Цікаво. Якщо так, то треба тримати стрій і бути послідовними. Перевзування зазвичай не шанується.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв