Estadísticas de telegram channel - @churcher_info

Ммм екуменізм.... Ми отак-то не проти, але, відповідаючи, що прагнете об'єднання усіх церков, ви (67%) точно хочете об'єднатися з такими ось пастиркинями/єпископинями/єпископесами чи як їх там назвати...? Мабуть нам спочатку подумати про єднання в рамках Київського Хрещення? Владику Епіфанія щось понесло...Міжнародні зустрічі, це, звичайно добре, але таке міцне бажання поспілкуватися з содомітами... Попереджали ще у 2023 році, коли він збирався у ФінляндіюМи не проти додати прогресу до нашої церкви, ми в цілому не проти тенденцій, які спрямовані на об’єднання як українських церков, так і в цілому нашого багатостраждального народу. Але. Ми не можемо зрозуміти, що незважаючи на зростання правих рухів і тенденцій у світі (а за лівацтвом завше приходить правизна, як показало нам 20 сторіччя), Церква в Україні, як і суспільство, активно рухається в лівацькому напрямкуЩо тут поробиш, мабуть і гей-отця (?) Заторського побачимо в ПЦУ. Шура Драбинко запросить наприклад.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Про Київське Хрещення і ідею об'єднання українських церков#вартопрочитати #угкц #пцуУ Свято Покрова і в день Захисників України хочеться звернути увагу на одну річ, яка нас об'єднує в сенсі культурному і має об'єднати в сенсі релігійному. Це Київське Хрещення, якому в УГКЦ зараз приділяють багато уваги.Як заявив Глава УГКЦ Блаженнійший Святослав Шевчук 29 вересня на Всецерковному форумі богословів УГКЦ: "Наша УКГЦ, як співспадкоємиця Київського християнства, є помісною Церквою. Саме тому вона є Церквою глобальною, зі своєю богословською, канонічною, літургійною традицією та власним способом християнського благочестя."Для тих хто не знав, 15 жовтня у м. Дніпро ІЕС Українського католицького університету організовує конференцію «Володимирове хрещення і українські Церкви: на шляху до переосмислення спільної спадщини». Метою конференції є сприяння переосмисленню спадщини Володимирового Хрещення як джерела духовної єдності українських Церков, відкриваючи шлях до глибшого діалогу та практичної співпраці в служінні суспільству. Анонсується, що там звучатимуть тези, що Хрещення Володимира є основою для розуміння спільної християнської ідентичності українців, а спільні літургійні, соціальні та освітні ініціативи Церков - це шлях до сучасного розвитку спадщини.На нашу думку дуже цікаво. УГКЦ впевнено, якщо не перехопивши пальму першості, то намагаючись це зробити, крокує по країні з ідеєю, якщо дозволите, зайняття лідерських позицій у сучасному релігійному полю. Це зрозуміло і абсолютно адекватно корелює з тим, який вплив на українців (тут ми розглядаємо релігійно-політичний контекст), має той же митрополит Епіфаній і який Глава УГКЦ Блаженнійший Святослав. Як ми вже писали, УГКЦ перемагає, подобається це комусь або не подобається. Це й неважливо. УГКЦ просувається на Схід, закріплюється там, де раніше традиційно домінували інші. Конференція, яку організує, у тому числі Донецький екзархат УГКЦ, - це чергове підтвердження цих слів. Питання тут в тому, чи готові наше суспільство та релігійна спільнота до домінації греко-католиків? Рупор московського православ'я - СПЖ, вже брикається, пише, що "УКГЦ - не Київська церква і Главі УГКЦ вірити не варто", в ПЦУ, за нашою інформацією, теж не в захваті від таких ініціатив, що виходять з Микільсько-Слобідської. Про УПЦ КП, напевно, згадувати сенсу немає, там з часом все вирішиться і без зовнішнього втручання. Плюс напевно треба запитати - чи сприятимуть єдності ці конференції і активна кампанія УГКЦ з популяризації ідеї спільної спадщини Київського Хрещення? Судячи з нашої інформації, в керівництві греко-католиків налаштовані максимально серйозно і готові йти на таран, попри всі труднощі - там де можна, навіть перехоплюючи ініціативу у ПЦУ. А що у відповідь? Чи не спровокує це православних братів, які й про спільний Почаїв не дуже хотіли чути (і не дуже хочуть зараз)? Бажаємо Главі УГКЦ мудрості, яка допоможе зрозуміти, коли треба газувати, а коли можна їхати, тримаючи ногу на гальмі. Представників православних церков у свою чергу просимо не сприймати ці дії УГКЦ яко втручання. Це природний процес - місце займає сильніший. Найліпше рішення - відреагувати на простягнуту долоню міцним рукостисканням. Все ж таки рухаємось до Єдиної Церкви. А якщо так, невже важливо, хто її очолить?Мир усім.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Авгієві стайні УГКЦ#вартопрочитати Після публікації на нашому каналі про труднощі переходів в УГКЦ дійшли чутки, що багато хто побоюється продовження історій. Ми почали отримувати від доброзичливців погрози, завуальовані і не дуже обіцянки зламати життя....Але що поробиш. Така виходить наша доля, адмінувати і не розкривати джерел, які певні особи так смішно і капарно вимагають від нас здати.Водночас з тим, є й ті, хто дуже зручно прилаштувався і жодні публікації їх взагалі нібито не чіпають. Та й життя їхнє кардинально відрізняється від тих отців, які змушені вести його буквально біблійно 'покинувши дім, батьків, братів, сестер', і в результаті виживати на подачках. Прості священики змушені зібрати громаду, подбати про місце проживання та служіння, які часто виявляються 2 в 1, ще й про своїх рідних якось подбати...УГКЦ (як в принципі і МП з ПЦУ) вже давно дивним чином розділилися на тих, хто чесно тягне священницьке життя, тих, хто заробляє, але їм це робити не можна (їх час від часу карають) і тих, хто заробляє і їм це не просто можна, а ще й треба, аби підтримувати свій статус наближених до перших осіб.Прикладів багато. Племінники одного з греко-католицьких єпископів непогано почуваються: один в Італії, а інший в США. Заради одного з них навіть одного з кандидатів "притримали", поки місце не зайняв потрібний кандидат-племінник. Крім того, теж племінник, але вже іншого єпископа, емерита, має собі тепле "місце" в Польщі, куди отці без рекомендацій потрапити не можуть. Згадуючи Польщу, до речі, не можна не помітити, що одна з єпархій нещодавно отримала єпископа-помічника. І знову якось так вийшло, що "місцевого". Що непрямо, але все ж таки свідчить, що "чужі" (тобто українські отці) залишаються в УГКЦ (а закордонні єпархії - це ж те ж повнота УГКЦ) чужими. Тре з тим щось таки робити, любі наші Отці і Владики. Люди втомилися.P.S. Закликаємо різноманітних любителів скористатися безкоштовним зворотним зв'язком з нашим каналом, не витрачати свій час на погрози та жалюгідні спроби нас зачепити, а зайнятися наприклад вичищенням своїх авгієвих стаєнь. Або хоча б помолитися. Погрози нас не заткнуть, а молитва...молитва ніколи не буде зайвою.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Лівизна не відступає, вона мімікрує Не стверджуємо, що це якийсь інсайд, але вирішили написати. Неодноразово писали про правий реакт, який намагаючись протидіяти лівим рухам, запускає процеси в суспільстві, у тому числі й церковних колах. Але. Ліві ідеї живуть і на жаль не вмирають, тим більше, що правизна тільки набирає обертів і не факт, що зможе закріпитися - ліві ідеї насаджували десятиліттями, вони укорінилися в усіх верствах суспільства і захопили Церков, а у правих якось не є багато часу, аби зміцнитися настільки, щоб протистояти тиску блакитно-палестинських прихильників. Можемо тільки вірити в те, що все вдасться.Ось вам черговий приклад, як це все відбувається на рівні української науки. Здавалося б, непоганий університет, організує міністерство освіти і науки України...і все одно запхали туди інклюзивні практики та їхню інтеграцію в церковне життя, ще й будуть обговорювати, як за допомогою медіа впроваджувати ці інклюзивні зміни. Це жах. І ми в цьому живемо.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

нешановні московські канали розганяють наративи про те, що віце-президент Дж. Д. Венс на зустрічі в США, де Патріарха Варфоломія зустрічав Дональд Трамп, нібито обвинуватив Фанар в ситуації з церковними розколами і взагалі "Патріарх Варфоломій разом з Майком Помпео будували автокефалію, невідомо за які гроші". Ще й показують кишенькового "політолога Бондаренко", який відпрацьовує ті тези, які треба, розповідаючи, що в "Києві паніка".Хотіли спитати, а де Бондаренко сидів в Овальному, що все так добре чув? Чи він перебував під час передачі грошей Константинопольському патріарху Майком Помпео? Те, що американський уряд підтримував заснування незалежної помісної церкви не свідчить про те то, що цю церкву засновували за гроші. Вже було багато розмов на цю тему, різноманітні "джерела" з ЦРУ та інших структур відмовилися від своїх заяв і тема нібито заспокоїлася. І тут знову її дістали. Цирк.Водночас з тим пишуть, що глава Болгарської церкви, проросійський патріарх Даниїл заявив, що існує проблема із визнанням ПЦУ, мов 11 церков ПЦУ не визнають, а "церковне питання" пов'язане із геополітичними процесами. Крім того Болгарський патріарх Даниїл заявив, що планує й далі дотримуватися позиції діалогу з Константинополем і москвою, мов це посприяє діалогу і допоможе знайти компроміс. Ось тут в нас вже питання до керівництва ПЦУ. Непогано було давати оцінку подібним заявам і дотримуватися принципів нашого президента, який всюди нагадує, що жодних перемовин на тему України без України. Треба нарощувати свою медіа-присутність і не боятися звертатися до подібних спікерів, не важливо якого рівня вони є. Зрозуміло, що це не стосується очільника рпz, але той же Болгарський патріарх - він нібито демонструє свою "нейтральність", наполягаючи на тому, що не розриває спілкування з Константинополем аби бути мостом між рпz і Фанаром. Так раз демонструє нейтральність, най і дасть відповідь на коментар Предстоятеля митр. Епіфанія. З РумПЦ не побоялися адже - назвали їхні зазіхання зовнішньою загрозою. Ну і ось і тут можна щось видавити. Пропонуючи налагодити механізм відповідей і оперативного реагування також хочеться спитати, а що там з нормальним офіційним телеграм-каналом ПЦУ? Зовсім не потрібен?До речі, ці фрази про міст між Фанаром і москвою нам нагадують слова Людмили Филипович. Вона теж говорила, що релігійне протистояння в Україні західними дослідниками сприймається яко глобальний конфлікт Константинополя з москвою. Цікаво - патріарх Болгарський хоче діалогу між двома патріархатами, Софійське братство разом з Филипович хочуть діалогу між ПЦУ і УПЦ МП. Один отримує гроші з москви, братство і Л. Филипович...(хочеться згадати католицький фонд Реновабіс, але образяться знову братчики, та й пані Людмила...). Цікавий договорняк в нас тут готується.Спостерігаємо. CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

У Польщі зрізали хрест з української церкви, посольство України вимагає дійУ польській Легниці невідомі особи пошкодили дах та зрізали хрест із головного купола Української Греко-Католицької церкви Успіння Пресвятої Богородиці.Про це на своїй сторінці у Facebook, написав посол України в Польщі Василь Боднар, передає "Європейська правда"."Хочу висловити своє занепокоєння та обурення української громади у Польщі", – написав він.Що хочемо додати. В Польщі взагалі зараз склалася непроста ситуація. І впливає вона не тільки не розвиток капеланської місії ПЦУ, за яку ми багато разів писали, а ще й на життя-буття парафій і духовенства УГКЦ. На жаль зростає рівень українофобії...До речі, з цієї парафії походить єпарх Вроцлавсько-Кошалінський, член Синоду УГКЦ владика Володимир Ющак, якого свого часу на священника висвячував скандально відомий кардинал-збоченець, сексуальний ґвалтівник Генрик Гульбінович, якого пізніше Ватикан позбавив регалій єпископа, заборонив йому відправляти богослужіння і позбавив прав бути відспіваним і похованим у соборі.Сподіваємось, що до священницького життя владику Ющака Гульбінович привів гідно, без будь-якого примусу...Ми рішуче засуджуємо будь-які незаконні дії щодо храмів, бо це у першу чергу Дім Божий. Але, якщо закордонні парафії УГКЦ знову опинилися в фокусі, хочемо сказати, що є над чим працювати тамтешнім владикам. Як і з колишнім кардиналом Гульбіновичем, як і з гей-лобі РКЦ, яке приховувалося роками, ситуація з розвитком парафій і поганим відношенням до власного священства всередині УГКЦ теж тліє і приховується роками. Багато хто вже втомився. Настав час діяти і щось робити. А ми в цьому допоможемо. Для тих, хто хоче поділитися цікавою інформацією, оприлюднення якої посприяє вичищенню бруду з Церкви - пишіть нам, користуючись зворотним зв'язком або поштою [email protected] 2.0 - резерв

​​Про труднощі переходу священиків УГКЦ на служіння в закордонні єпархії/екзархатиДізналися пару моментів, які знову змушують нас писати незручні для керівництва УГКЦ речі. Справа в тому, що ієрархи УГКЦ чомусь вирішили, що перешкоди при переходах отців з однієї єпархії до іншої — це правильна тактика, яка дозволить розвивати УГКЦ. Якщо отець виїхав як біженець, його просто морозять — один ієрарх йому нібито виїзд погоджує, але жодного документу не дає, все залишається “на словах”, інший отця не приймає — або спосилається на відсутність документів, або на відсутність домовленостей з “відпускаючим” єпископом. Переводять стрілки один на одного, змушуючи отців шукати собі місця десь поза Церквою. Хочеш, працюй в Lidl, хочеш йди в РКЦ, хочеш йди пляшки збирай.Як зазначає наш співрозмовник — це своєрідне рабство ХХІ століття, коли без особистих зв’язків ти можеш просто опинитися на вулиці. Існує також, принаймні усна заборона на співслужіння без бодай усного дозволу, а також на служіння треб з дозволу місцевих священиків. Заборонили служити без благословення навіть священикам-студентам. І нібито все правильно, якщо б ці благословення можна було б отримати...Конкретно, в одному з екзархатів що найдинамічніше розвивається (наші читачі напевно здогадалися про що йдеться) прийом нових кандидатів відбувається виключно якщо за тебе є кому замовити слово.На ділі ситуація виглядає так, що якщо твій єпископ за тебе не замовить слово, то ти ніхто. При чому є владики, хто прямо відмовляє в допомозі.Натомість самі створюють видимість своєї надважливості, водночас перебуваючи на повному утриманні римо-католицьких дієцезій Європи.Також самі єпископі визнають, що чимало священиків стикаються з труднощами виїзду закордон з огляду на відсутність бронювання. Тобто 'вільні' кандидати на перехід є, наприклад ті що вже опинилися в Європі, але якщо за тебе не попросили, то “ти ніхто, без огляду на вік, статус, регалії”.І це вже не згадуємо про те, що аби стати священиком, треба 6-7 років платної освіти, за яку здебільшого платять самі майбутні священики.Водночас з тим, брати з РКЦ ситуацію бачать і розуміють, що з цим робити. Римо-католицькі ієрархи і священики не проти приймати греко-католицьких священиків на служіння, зокрема в штат на зарплату, якщо є така фінансова можливість. При цьому фінансують мовні курси, житло, постійно переглядаючи умови, зазвичай в кращу сторону. І це не залежить від того, чи має священик сім'ю чи ні. Ба навпаки - більше дітей навіть краще, бо держава також доплачує на дітей. Нещодавно також стало відомо що перехід одного з отців повністю на служіння в РКЦ. Цікава тенденція, правда? І гроші тут не головний мотиватор. Головним критеріям є морально-душевний спокій.Тут виникає просте запитання: чим загрожує така тенденція? Куди підуть отці? Думайте.P.S. Картинка - це просто картинка. Ні на що не натякує...CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Глава УГКЦ привітав владику Венедикта Алексійчука з ювілеєм хіротонії: «Дякуємо Богові, що покликав Вас на дорогу жертовної посвяти Церкві»Блаженніший Святослав особисто та від імені Синоду привітав владику Венедикта Алексійчук з 15-річчям єпископської хіротонії, яка стала «великим благословенням для вірних нашої Церкви в Україні, а згодом і в Америці».У вітальній грамоті Глава Церкви висловив вдячність Господеві за життя, святительське служіння владики Венедикта та інші дари, якими Всевишній його щедро наділив.Дізналися, що владика Венедикт з 14 по 24 вересня представлятиме Філадельфійську митрополію УГКЦ на паломництві в Європі, у зв'язку з чим він дуже хотів би відвідати Україну. Але є один нюанс. Владика відносно молодий, 1968 р.н., тобто... військовозобов'язаний, ще й сержант за званням. За нашою інформацією, він не впевнений, чи зможе повернутися в США після того, як перетне кордон України з боку Польщі, тому попри бажання, якщо йому не забезпечать нормальний виїзд, він до України не поїде.Побоювання владики цілком зрозумілі, особливо на тлі насильницької (?) мобілізації священника УГКЦ Ігора Безкостого, парафія якого знаходилася в переліку критичних юридичних осіб –релігійних організацій, а також вікарія Новокаховської єпархії єпископа Нововоронцовського Серафима з УПЦ МП, єпархія якого в переліку відсутня зі зрозумілих причин. Єпархія Святого Миколая УГКЦ в м. Чикаго, як ви розумієте, в переліку ДЕСС також відсутня. Що ж, будемо спостерігати. З владикою Венедиктом ми впевнені нічого не станеться і Блаженнійший допоможе, -все ж таки не пересічний священник. Але так на всяк випадок, радимо йому ще раз ознайомитися з рекомендаціями від глави УГКЦ, де він пояснював, як правильно спілкуватися з представниками ТЦК. Хтозна...CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Цікаво, що крім закликів до спільного святкування Великодня і пошуку шляхів до об'єднання, Патріарх Варфоломій назвав війну в Україні "братовбивством". Йшлося там, правда, про братні зв'язки в контексті православ'я, а не національностей, але все одно тезис цікавий.On the sidelines of the Rimini meeting, the Ecumenical Patriarch of Constantinople laments the war in Ukraine, calling it “a fratricidal war—a scandal for the Christian world, and especially for the Orthodox Church.”У кулуарах зустрічі в Ріміні Вселенський патріарх Константинопольський висловив жаль з приводу війни на Україні, назвавши її"братовбивчою війною — ганьбою для християнського світу, і особливо для Православної церкви".Your Holiness, the world is plagued by wars. There’s the conflict in Ukraine, a deep wound even for the Churches. There’s the tragedy in Gaza, where people are dying of hunger. There are other wars that go unnoticed. What can we do to foster a culture of brotherhood and peace?Патріарх Варфоломій: Sadly, there are many wars in the world—many of them ignored by the major global media. Then there is Ukraine: a fratricidal war, a scandal for the Christian world, and especially for the Orthodox Church.Ваша Святість, світ охоплений війнами. Конфлікт на Україні-глибока рана для церков. Трагедія в Газі, де люди вмирають від голоду. Є й інші війни, які залишаються непоміченими. Що ми можемо зробити для зміцнення культури братства та миру?На жаль, у світі відбувається багато воєн, багато з яких ігноруються провідними світовими ЗМІ. Україна - це братовбивча війна, скандал для християнського світу, і особливо для Православної Церкви. Не хочемо якось це неправильно маркувати, але щось цей текст нам нагадує... не заперечуємо, християнство - це дійсно про любов до ближнього, але ідея примирення з руснею....ну це м'яко кажучи важко собі уявити. Особливо враховуючи той факт, що саме російський патріарх благословляв військових цієї країни-терориста на вбивства наших дітей. Тобто тут важко взагалі їх асоціювати з православним віровченням, а про примирення думати... навіть і не знаємо, що тут додати, особливо, коли до цього закликає саме Патріарх Варфоломій, який перебуває у прямому конфлікті з москвою з очевидних в принципі причин. В цьому контексті не можемо не згадати допис, де ми згадували про слова Людмили Филипович, яка прямо заявила, що в очах західних релігієзнавців, релігійний конфлікт в Україні - це протистояння Фанару і москви. Не хочемо нав'язувати будь яку інтерпретацію, але враховуючи контекст (інтерв'ю ватиканському медіа), ця ремарка про необхідність примирення українців з росіянами може сприйматися яко меседж цим самим росіянам, які прийшли сюди з війною. І це все ще й на тлі медійної кампанії "за екзархат". Чесно кажучи, виглядає це все дивно.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Щодо мобілізації священників - або про тих, кому не пощастило (поки що не критично)#інсайдиchurcher #церковнаборотьбаДо нас дійшла цікава і водночас з тим прикра інформація, яку звичайно на широкий загал ніхто не випускав. Пару тижнів тому працівники ТЦК схопили священника УГКЦ Ігора Безкостого, якого потім, як то зазвичай відбувається, швиденько провели через ВЛК і перевезли у 184 навчальний центр ЗСУ (Старичі), потім перевели до іншого центру, де у нього забрали телефон. Нам відомо, що працівники ТЦК йому погрожували, знущалися з його священницького сану і дозволяли собі різноманітні висловлювання на адресу греко-католицької церкви. Також нам відомо, що його намагалися дістати звідти за допомогою вл. Степана Суса і різних функціонерів УГКЦ. Ситуація неприємна, тому що механізм бронювання вже має працювати, а парафія о. Ігора Безкостого - "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇЦЕРКВИ ПАРАФІЇ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА ВМ.НОВОЯВОРІВСЬК ЯВОРІВСЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВСЬКОЇОБЛАСТІ" має номер 3864 у переліку релігійних організацій, які належать до критичноважливих для функціонування економіки та забезпеченняжиттєдіяльності населення в особливий період.На якій підставі його забрали працівники ТЦК - незрозуміло. Але цей випадок змушує задуматися над тим, наскільки священство нібито "критичних організацій" цей перелік захистив. Виходить, що не дуже. Нагадуємо, що ми колись робили опитування - більшість з наших читачів проголосувало проти мобілізації священства.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв