Рівно чотири роки тому в цей день росіяни окупували моє рідне місто. Мій Енергодар.❤️‍🩹Тоді близько 10 000 людей голими руками і натовпом декілька днів стримували російську колону на околицях міста. Але вони все ж зайшли і обстріляли місто та атомні блоки. Це був день, коли мене вперше в істериці накачували заспокійливим. Місто обстрілюють, в новинах пишуть, що в наш дім та в мій етаж прилетіло, а тато/мама і брат «поза зоною досяжності». Додзвонилась до сусідки, яка сказала, що вибух був в сусідній квартирі. Потім до тата - атомщика, який завжди казав, що з атомною ніколи нічого не станеться, вона захищена від всього…але «її не проектували від прямих влучань з російського танку, тому приготуй на всякий випадок йод, якщо що, то я тебе наберу»Ніч з 3 на 4 березня це мій страшний сон, який мені сниться стабільно і стабільно я прокидаюсь в холодному поту.Мені чудом пощастило не потрапити в окупацію, бо 23 лютого я поїхала на навчання в Одесу, але від усвідомлення, що я не встигла попрощатися…забрати свої речі…пофотографувати свій дім - мені погано.Я ненавиджу росіян щодня. Ненавиджу сильніше, ніж вчора. І так щодня. Я ненавиджу все російське. Ненавиджу, ненавиджу і буду ненавидіти все життя.Мені боляче гуляти рідним містом гугл картами. Мені боляче забувати рідні вулички. Я не памʼятаю, які шпалери були в моїй кімнаті. Мені боляче від цього.Я знаю, що енергетичну столицю Европи точно колись звільнять. Можливо це буде через рік, пʼять років чи десять, але я дочекаюсь.Мені просто хочеться повернутись додому хоч на день і я вас дуже прошу допомогти мені в цьому і задонатити на мою банку для 3 штурмової. Будь ласка, давайте закриємо її сьогодні❤️‍🩹🫂https://send.monobank.ua/jar/8aPcRt5NpY