Напевно мене тільки зараз догнало по емоціям, прийшло усвідомлення того, наскільки близько від мене прилетіло (два прильоти у двір, третій в будинок)Прийшло усвідомлення, що в сотні метрах від мене загинула людинаІ чесно, найстрашнішими були не самі вибухиНайстрашнішим було підійти до вікна, побачити зарево і думати куди б це могло прилетіти (це відчувалось, як в уповільненній зйомці)Чомусь думка про те, що це може прилетіти в твій дім приходить останньою і здається абсурдноюА потім найстрашніше - опускаєш погляд і бачиш людей, які вибігають з підʼїзду, бачиш у них на руках дітей, а потім хапаєш кота і біжиш в кімнату без вікон, бо чуєш, як падає ще один шахед, який тепер попадає не в двір, а в будинок.Ловиш себе на думці, що - відчувати, як трясеться будинок набагато страшніше, ніж чути звук вибуху. Найжахливішим є усвідомлення того , що шахеди не випадково запустили по житловій території, бо 3 штуки «випадково» не впадуть в плюс мінус одне місцеВже через пару хвилин приходить дивна думка про те, що згорів спортзал, в який я позавчора дивилась абонементи і постійно забувала записатисьІ «Аврора» в яку я завтра мала йти за стразами для макіяжів. І взагалі думати про макіяжі дивно, там же людина помирає зараз. Але відчуваєш себе безпорадною і взагалі не знаєш, що робити.Пишеш в чат будинку «чи потрібна там якась допомога?», але в чаті такі самі розгублені люди, які нічого не розуміють.А потім лягаєш спати і це відчувається ще дивніше. Типу, тут сталось ТАКЕ, а я просто лягаю спати, бо на завтра у мене плани, які не зміняться через якийсь там приліт в дім?У мене зараз настільки змішані емоції, що я просто не розумію, яку емоцію треба юзати в таких ситуаціях.