Гемінґвей нічого не знає - Артур ДроньМоя оцінка: ★★★★★Ця книжка написана красиво і в той же час настільки чесно, що іноді під час читання ти зависаєш десь посередині між «це боляче» і «але ж це правда», і від цього болить ще сильніше. ✨ І так, Гемінґвей справді нічого не знає #про_війну, нашу - ту, яка не про пригоду, а про виживання. Про бажання захистити те, що справді важливе, про безвихідь, про вибір без вибору. Про ту війну, яка брудна, несправедлива і страшна. 📚 Колись давно, на першому курсі університету, в мене була обсесія, яка носила імʼя Еріх Марія Ремарк. Ця любов протривала досить довго - аж до початку повномасштабного вторгнення. Артуру Дроню вдалось буквально у декілька абзаців вкласти те, що я періодично прокручувала в голові останні чотири роки: складно думати, що війна - це коли політики граються в розподіл територій, а прості хлопці однаково гинуть з усіх сторін. Складно не відчувати ненависті до рускіх і заспокоювати себе думкою, що вони просто люди, занапащені безглуздою війною. Бо ти знаєш, що це не війна «путіна», в якій 144 мільйони - просто заручники режиму. Це сотні тисяч людей нелюдів, які вбивають, катують, і ґвалтують, і мільйони, які нічого не мають проти. Але я трохи захопилась з тими вашими ремарками. Так от.✨ «Гемінґвей нічого не знає» не лише про те, що антивоєнна література більше для нас не працює. Це також книжка про Бога - про те, як одна й та сама подія може стати доказом того, що Бога немає - і водночас доказом того, що Бог є. Про віру як спосіб вижити.Про побратимів, які стають ближчими за багатьох, бо бачили один одного в станах, в яких у цивільному житті ніхто ніколи не бачить. Про загиблих і про спогади, які прокручуються на повторі - щоразу з нового ракурсу. Про поранення - про страх, про біль, про «дай нам вижити». Про реабілітацію і про життя, яке не буде такими, як «до», але все одно буде. Про підтримку рідних, про материнську любов і про кохання - справжнє, тепле, щире. ❤️ І я бачу, як вона іде мені назустріч. Мій доказ існування Бога має ім’я на букву М. Ця книжка чесна, жорстка, інколи колюча і іронічна, але вона тримається на дуже простій речі: людяності, яка не зникає навіть там, де, здавалось би, мала б зникнути першою. Тут багато любові, прихильності, надії і віри. А головне - тут війна не перетворюється на естетику, а біль не стає схожим на літературну прикрасу. І, на мою дуже упереджену думку, книжка хороша не лише через тему і емоції, які змушує відчувати, а й тому, що вона дуже добре написана - я обовʼязково її перечитуватиму. 🤍 «Гемінґвей нічого не знає» відправляється в найкраще прочитане за рік🤍Видавництво: 🌟ВСЛ#гемінґвей_нічого_не_знає_артур_дронь#відгуки_chornobrova_karooka