Лукашенко знову заговорив про «велику угоду» зі США.І не просто так — його, здається, вперше по-справжньому підтискає час.Поки у Вашингтоні обговорюють можливість передачі Україні «Томагавків», білоруський диктатор раптом вирішив заявити, що готовий «піти на поступки» й навіть «повірити американцям на слово». Хоча ще недавно він зневажливо називав їхню політику «просуванням псевдодемократичних цінностей».Це раптове просвітлення трапилося на «великій нараді з міжнародних питань», куди Лукашенко зібрав прем’єра, голову адміністрації, генпрокурора, секретаря Радбезу й очільника КДБ. Міністр закордонних справ туди не потрапив — був зайнятий у «русі неприєднання». Символічно: у «великій зовнішній політиці» Лукашенкові зовнішня політика більше не потрібна.Ще влітку Трамп говорив із ним про можливу «велику угоду», яка передбачала звільнення понад 1400 політичних заручників. Лукашенко ж вдавав, що не розуміє натяків, чекаючи «щедрішої пропозиції». Тепер він, схоже, усвідомив: якщо не погодитися зараз — далі ніхто нічого не запропонує.Американці більше не бачать у ньому «посередника до Путіна».А загроза передати «Томагавки» Україні чітко сигналізує: Лукашенко більше не корисний навіть як канал зв’язку.Він сам це відчуває. І тому повторює — «ми готові зробити перші кроки».Не з доброти, а з відчаю. Бо час «великої угоди» для нього справді спливає.А в цьому світі, як показує історія, добрим словом і «Томагавком» можна зробити значно більше, ніж просто добрим словом.