​​Новий автор, добре знайомі інтонації).. Якщо любите магічний реалізм в дусі Бредбері, містечкову камерність і фантастичний чар дитинства в ліпших традиціях Кінга, швидше всього, «Життя хлопця» Маккеммона вам зайде теж. Звісно, якщо вас не бентежитимуть дуууууже грубі алюзії на класичні сюжети згаданих вище авторів (спойлерити не буду, та до історій з псом і велосипедом у мене, до прикладу, є питання).Отже, маємо американський південь 60их, вигадане містечко Зефір і частково біографічну для автора хроніку дорослішання 11-річного школяра Корі та його друзів. Маємо таємниче вбивство і ніким неідентифікованого мерця на дні озера, а ще доісторичних рептилій, відьом, куклусклан, наступ цивілізації у вигляді супермаркету, який забирає роботу у місцевих та розсип іноді дивакуватих героїв. Але все це між іншим, бо поперед усього в «Житті хлопці» саме життя хлопця. Стосунки з батьками, биті коліна з пиками, дружба, кіно з коміксами, довіра, мрії та віра в дива, яка тримає героїв на плаву. Корі дорослішає, шукає себе і вчиться приймати втрати.Попри деяку вторинність (її можна трактувати по-різному, і як данину метрам, зокрема), невідповідний оповіді обʼєм роману, його уривчастість і перенавантаженість людьми/історіями, які котрі не ведуть (хоча ніде правди діти, це дуже життєво), мені сподобалося. Останні сторінки, на яких Корі вже в дорослому віці повертається до Зефіру - ледь не до сліз. Раджу. На моїй полиці кращих текстів про дитинство чудове поповнення, яке я колись обовʼязково порекомендую Єві)..