❤️🩹 Завтра деякі бізнеси по-особливому відреагують на хвилину мовчання, а десятки — вперше впровадять. Ось, що планується:УкрзалізницяО 9:00 по всій країні пролунають одночасні гудки потягів. Це символічний жест залізничників на честь полеглих.UklonВодії компанії зупиняться о 9:00, а у застосунку з’являться сповіщення, банери та наліпки з нагадуванням про хвилину мовчання.ПриватБанкПроводить ініціативу "Хвилина, що має значення". У відділеннях робота розпочнеться з хвилини мовчання, а клієнти побачать тематичні банери у застосунку та на сайті.Starlight MediaО 8:59 телеканали зупинять ефір. Весь день ефірна сітка буде присвячена памʼяті. На сайтах каналів також з’являться нагадування.Київський метрополітенО 9:00 усі поїзди зупиняться, а у вагонах та на станціях пасажирів попросять вшанувати полеглих хвилиною мовчання. КиївстарНагадуватиме абонентам про хвилину мовчання через СМС-повідомлення та банери на сайті і у застосунку.OLXЗ 08:30 до 9:01 на платформі працюватимуть статичні банери з нагадуванням про вшанування памʼяті. Протягом дня вони зʼявлятимуться знову.Це відбувається за ініціативи ГО "Вшануй". 29 серпня — День памʼяті захисників, тож другий рік поспіль у цей день вони згуртовують бізнес навколо ініціативи "Хвилина мовчання". Символічно, що цього року це збігається ще й і з Днем жалоби у Києві. Тож будьте вдвічі уважніші до своїх комунікацій завтра.
Miu Miu знову номер один у щоквартальному звіті від Lyst Index, а замшеві мокасини бренду опинилися на четвертому місці серед найпопулярніших продуктів.Порівнюючи з минулим кварталом, список найпопулярніших брендів сильних змін не зазнав. Вперше так високо піднявся The Row – бренд опинився на шостій позиції, а їх шльопанці Dune Sandals стали найпопулярнішим продуктом. Після виходу Джонатана Бейлі у них на прес-турі нового «Світ Юрського періоду», кількість пошукових запитів на нього зросла на 162%. Також Burberry цього року вперше увійшов до рейтингу.Більш цікава історія у розідлі hottest products: 6 з 10 позицій займає взуття. Серед них — Vibram FiveFingers на п’ятому місці (зростання попиту на 110%) та снікерси Isabel Marant з мого дитинства, попит на які зріс на 630%.Серед зростаючих брендів майже забутий іспанський Pucci, який декілька років тому перезапустився. Цього кварталу він показав зростання на 96% – переважно завдяки Хейлі Бібер, яка інтегрувала речі бренду у зйомку до нового лимонного блиску Rhode.Загалом, сама платформа зазначає про продовження економічної невизначеності та чекає майбутнього тижня моди з купою дебютів, що може змінити ситуацію.
АААААА! Нарешті — антикризова комунікація, яка склала тест на адекватність Майже всі заяви в кризі — це фасад. А тут нарешті антикризова комунікація, яка не викликає крінжу.Просто факт. Просто відповідальність. Просто текст, в якому ніхто не намагається здаватися кращим, ніж є насправді і перекладати з хворої на здорову. Розбираю — бо це реально та система, що працює. Що в цьому пості важливе:💭 Немає декоративного тексту💭 Немає відстороненої пози💭 Немає спроб “вийти з ситуації”Є просте:ситуація → дії → контакт.Це саме той випадок, коли слова = дія, і навпаки. Розбираю за фреймом 3Р:🟡 Реальність«Я отруївся у власному ресторані. І, на жаль, не тільки я»▪️ Факт названо прямо▪️ Без нейтральних формул▪️ Без винних і без дистанції📌 Це не “ми шкодуємо”, не “інцидент”, не “випадкова подія”.Це — фіксація факту у включеній формі: “я — теж у цій ситуації”. Але не для того, щоб пожаліли. А лише щоб показати масштаб 🟡 Рішення«Оплачуємо лікування. Закрили заклад. Утилізуємо продукти. Санстанція перевірила. Будемо проходити всі перевірки»▪️ Лінійна, чітка послідовність▪️ Жодної оцінки дій і підсутних «когось» — на кого можна перекласти всі свої проблеми ▪️ Немає «далі буде», є: ось, що вже зроблено / триває📌 Це і є меседж як публічна документація відповідальності.🟡 Ресурс«Якщо вам теж стало зле — напишіть у дірект @china.hi»▪️ Пряма дія для постраждалих▪️ Без барʼєру, без «служби підтримки»▪️ Канал відкритий — тут і зараз▪️Витрати за лікування постраждалих- на закладі📌 Це не “дякуємо за розуміння”.Це — “ось як ми включились у вирішення наслідків”Чому цей кейс мені важливий:Бо це — нарешті адекватна антикризова публічність.1. Назвав факт без евфемізмів2. Замість “пояснити” — зафіксував відповідальність3. Сформулював чітко вжиті дії, а не наміри4. Є канал прямого контакту (не форма, не гаряча лінія, а реальний канал)5. Текст можна прочитати за 30 секунд і одразу зрозуміти, що сталось і що зробили по фактуШаблон: структура адекватної антикризової реакціїЯкщо зануритись глибше, легко розгледіти фрейм, який треба взяти й використовувати прямо в роботі1. Що сталося? 📌 Факт, без обгортки2. Яку дію зробили найперше? 📌 Перелік (закрили, перевірили, повідомили, утилізували)3. Що зараз у процесі? 📌 Чітко вказати статус4. Куди звертатись тим, кого це зачепило? 📌 Контакт, не “система”5. Що змінемо/посилимо, щоб це не повторилось? 📌 Якщо релевантно — назватиЗнаєте, чому це сильно врешті? Бо він не намагався “вийти з кризи гідно”.Він просто залишився в ній і зустрівся зі штормом віч на віч. І цього виявилося достатньо, щоб не знецінити ні спробу пояснити, ні себе
Одночасно зустріла два матеріали про "неносибельність" сучасної моди, і вже думала бурчать, що мода візіонерська й подіумна завжди менш носибельна за прет-а-порте) Проте два дуже різних автори з різних контекстів зафіксували саме таку тезу, тож пішла розбиратись. Ось, в колонці для Skvot Mag, Борис Hainichakiyo припускає, що сучасна мода взяла абсурдний крен. Вона давно межувала з мистецтвом, символікою, абстрактними концептами, завжди задавалась питанням "так а що таке бути модним?". Проте зараз вона "більше не фліртує — а випробовує. І бренди вже не борються за право закохати тебе в себе, а ти маєш заслужити право бути закоханим". Маєш бути з брендом, маєш зрозуміти, про що колекція, маєш принаймні поділитись нею. Про певну візуальну неносибельність каже й Bliss Foster (мій улюблений душний фешн-критик), проте знаходить цьому іншу причину – інстаграмізацію контенту. Необхідність оцінювати одяг через призму швидкої позитивної реакції, й відповідне спрощення нюансів, позбавлення від тонкощів. А тонкощі, те що можна помітити лише у взаємодії, те, що треба осмислювати в процесі – це саме те, що приносить joy of discovery.Проте це відео – не для констатації приреченості. Це радше експертне міркування щодо того, як реалістично інтегрувати моду у власне повсякдення й додати глибини. Багато з чим погоджуююсь і щиро рекомендую глянути
Про виробництво сумочок Louis Vuitton в США(допис нашого старшого економіста Юрій Гайдая)"Тим, хто досі вірить у геній трампової економічної політики і масове перенесення складних, високотехнологічних заводів у США за 8-12 місяців, дуже раджу почитати цей матеріал Reuters про те, як Луї Віттон шість років мучиться з налагодженням виробництва жіночих сумочок в Техасі.Відкривав Трамп з помпою в минулу каденцію, штат дав 75% податкову пільгу з податку на майно на 10 років, яка економить заводу під 30 млн доларів - половину від обсягу інвестицій.💸 Але на заводі зараз працює 300 працівників замість 1000 - банально не можуть набрати достатньо кваліфікованих працівників хоча вже платять $17 за годину, при мінімалці 7,25.Працівники проходять навчання, стажування, а потім звільняються, бо не тягнуть вимог по якості сумочок, які в роздріб продаються по 1,5-3,5 тис доларів.Завод один з найгірших у групі LVMH по якості виробництва - постійні проблеми з браком, управлінням, відходи шкіри сягають 40%, тоді як в середньому по інших таких заводах - до 20%. Вже навіть вирішили закрити каліфорнійський завод, щоб перевести людей в Техас, але якось на диво люди не хочуть переїжджати з жахливої лівацької Каліфорнії.👛 І це лише жіночі сумочки".❤️ «Що з економікою?» 一 канал Центру економічної стратегії | підписатися🟢 Ми в Instagram
Фільм Анора американського режисера Шона Бейкера, у якому знімалось чимало російських акторів, розповідає про секс-робітницю та молодого сина російського олігарха, отримав п’ять Оскарів. Якщо ви не знайомі з сюжетом, ось його початок із Вікіпедії:Головна героїня стрічки, Анора (Ені) Міхєєва, — молода стриптизерка, яка народилася в сім’ї російськомовних емігрантів і мешкає на Брайтон-Біч. Вона працює у фешенебельному стриптиз-клубі на Мангеттені, де знайомиться з російським відвідувачем Ванею — розпусним і незрілим сином російського олігарха Миколи Захарова. Ваня приїхав до Америки нібито навчатися, але насправді віддає перевагу вечіркам та відеоіграм у сімейному особняку в Брукліні. За ним наглядають його хрещений батько, священник Вірменської апостольської церкви Торос, та його помічники Гарнік і Ігор. Продовження — тут.Я подивилася цей фільм ще півтора місяці тому, щоб зрозуміти, в чому весь хайп. Відчувала, що знову може бути несправедливість у номінаціях, коли йдеться про російські фільми. Особливо, коли провідні медіа почали просувати російських акторів перед Оскаром. Искусство вне политики, ж?Відчуття, ніби я дивлюся фільм про 90-ті, хоча це сучасне звичайне життя на Брайтон-Біч у Нью-Йорку. Образ сина олігарха показаний дуже влучно: в голові у нього вата й сіно, окрім вечірок і наркотиків його нічого не цікавить. Порожнеча й максимальна тупість в очах. Типовий представник розбалуваної російської дитини з надзвичайно багатої сім’ї. Але сумно, що більшість глядачів цього не бачить і не розуміє суті таких персонажів. Їм байдуже на правила, на владу, бо вони і є влада, і маючи гроші, можуть вирішити будь-яку проблему. У їхніх сім’ях немає ані цінностей, ані поваги, ані любові.У чому ж хайп? У тому, що фільм демонструє максимально реалістичну картинку. І, судячи з відгуків, він справляє враження фрагмента реального життя, а не чергової вилизаної постановки. Це і сподобалось. Я не хочу заглиблюватися в деталі, а просто показати несправедливість цього світу. Про неї, до речі, багато моїх одногрупників бояться говорити. Є якийсь страх дивитися правді в очі, але є бажання уявляти ідеальний світ, якого, на жаль, не існує, і жити в очікуванні змін. Вони бояться, що історія повториться. Але вона вже повторилася, але вже з двома головними фашистами світу. Ми живемо в жахливій і болючій несправедливості світу, коли фільм про росіян у 2025 році, де Росія одинадцять років тому напала на Україну, отримує п’ять Оскарів про просувнявість у США (Вони в принципі у всьому світу. Чого вартий Лондон, де власник однієї з найбільших газет — КГБ — без якої, до речі, дуже важко меру міста балотуватися на пост), а росіяни, звичайно, годяться цим.
