ghost in the army

На жаль, так званий "інститут репутації" у нас працює навіть гірше, ніж широкі народні маси собі уявляють. Так звані "прогресивні журналісти", "демократичні активісти" та інші кандидати на те, щоб бути совістю нації, виявляються Шабуніними і главрєдшами видання Букви. А навіть якщо б у нас було і багато справжніх більш-менш чесних самураїв, все одно існує досить мало інституцій, де репутація може конвертуватись в справжній контроль якості повсякденної роботи цих самих інституцій.І ось вибори до РГК НАБУ - це один з небагатьох методів все ж знайти в купі гівна нормальних людей і дати їм повноваження допомагати вибудовувати щось пристойне в цій державі, в тому числі і припинити невпинне розкрадання грошей, які можна було б направити на підвищене ОГЗ особисто мені (хочу більше грошей), або ж на створення більш потужних товстих ракет.Саме тому я знайшов серед всього кодла активістів різного штибу людей, які можуть і хочуть хоч щось робити заради суспільної користі, а не власного піару, і пропоную вам за них проголосувати. Голосування відбуватиметься завтра, 10.06.2026, з 09:00 до 21:00, тому відкрийте цей сайт як вкладку у своєму браузері вже зараз, щоб завтра точно не забути.Інструкція:Крок 1: Перейдіть за посиланням https://voting.nabu.gov.ua/Крок 2: У вкладці «Кандидати» ознайомтеся з кандидатами.Крок 3: Натискайте кнопку «Розпочати голосування».Крок 4: Ознайомтеся та підтвердіть згоду, поставивши галочки у відповідні блоки. Після цього натисніть «Увійти через ID.GOV.UA»Крок 5: Оберіть зручний спосіб авторизації.Крок 6: При використанні BankID, оберіть зі списку банк.Крок 7: Перевірте коректність даних та натисніть кнопку «Продовжити».Крок 8: Оберіть 15 кандидатів (список нижче) та натисніть кнопку «Проголосувати». Список гідних кандидатів:1 Аксьонов Михайло Юрійович – ГО «Антикорупційна Сокира»2 Бєглєцова Юлія Дмитрівна – ГО «Незалежна антикорупційна комісія» (НАКО)3 Білий Михайло Віталійович – ГО «Антикорупційна Сокира»6 Вахненко Дмитро Віталійович – ГО «Інститут рівних прав»7 Гаврилюк Юлія Володимирівна – ГО «Українське правниче товариство»14 Кальницька Юлія Ігорівна – ГО «Українське правниче товариство»23 Микитюк Антон Сергійович – ГО «Центр суспільного контролю»26 Москвітін Ігор Олегович – ГО «Українське правниче товариство»30 Півненко Володимир Юрійович – ГО «Д7 Фаундейшн»32 Прудковських Віктор Вячеславович – ГО «Антикорупційна Сокира»37 Трегуб Олена Миколаївна – ГО «Незалежна антикорупційна комісія» (НАКО)40 Чижмарь Василь Юрійович – ГО «Центр суспільного контролю»42 Шаргородський Володимир Сергійович – ГО «Інститут рівних прав»43 Швець Антон Андрійович – ГО «Центр суспільного контролю»44 Штанков Микита Володимирович – ГО «Д7 Фаундейшн» (якщо вам хочеться вибрати кандидатів самостійно, бо ви сильна та незалежна від соцмережевої пропаганди особистість, то хоча б один голос віддайте за Мішу Аксьонова за номером 1, а інших вибирайте як вам підказують ваші вайби)

Dancers at the Knife’s Edge [4/4]Загальні висновки в репорті - просто переказ всіх вказаних в ньому проблем:First, much of the stockpile is stored at a single facility. While the facility is hardened and well-guarded against attack, it is a case of highly concentrated risk. Further, the infrastructure around this facility is basic, possibly with only a single narrow road in and out; blocking these roads could seriously delay operations. The highly centralized nature of the system also requires frequent transport of warheads by road or rail over long distances. While transport units boast about their exemplary safety records and are trained for contingencies, this does increase opportunities for accidents or wartime interdiction. …The literature also suggested past issues with disorganized and lax storage facilities and procedures, as evidenced by health problems among personnel. … The existence of outdated computer operating systems at least some facilities in recent years may suggest ongoing issues with dated infrastructure. … Finally, there are indications that the PLARF may increasingly have trouble retaining quality personnel. Recruiting and retaining educated and skilled personnel has been an ongoing challenge for the PLA as a whole, and the PLARF will likely exacerbate this problem by forcing more skilled engineers and technicians to serve in remote hardship posts on short notice. А ось більш цікаво - це аналіз навантаження на support units. Всім, дотичним до війська у воюючій країні, знайома ситуація "trying to do more with less", де із обмежених матеріальних та перш за все людських ресурсів командування намагається вижати якомога більше результату. Ось що неочікувано було почути - це те, що така ж ситуація може повторюватись не просто у не воюючій країні, а ще й у найбільш чутливому роді військ:Finally, simple math suggests that the PLARF may be trying to do more with less. It is well established that the PLARF has rapidly expanded in size in the past decade. In just a five-year period from 2016-2021, it increased the number of missile brigades under its command by approximately 35 percent, and the majority of these brigades were equipped with nuclear or dual capable systems. … Readiness levels have also increased, with brigades increasingly switching over to a launch-on-warning posture which likely places higher demands on its support network. Under these conditions, one would expect commensurate growth in nuclear support units. However, available open-source literature provides little evidence of this. … It is thus worth asking if a system that was designed in a simpler and smaller-scale time of minimal deterrence doctrine is able to handle this workload - in some cases double the workload of only a few years earlier - or whether such a system would be increasingly stressed, perhaps even to the point of breaking down if prolonged high demands were placed on it in a crisis. Цікаво жити у світі, де свій внесок в початок ядерної війни може зробити не злий умисел і не логіка ескалації великого конфлікту, а банальна жадібність китайських генералів, які перенавантажують існуючі стратегічні ядерні сили без належного розширення штату.

З моїм психічним здоров'ям буде все добре. Застрелиться секція S1 в повному складі. Вже зараз адміністрування цієї хуєти викликає психічні розлади. Тепер младореформатори вигадають ще тридцять три класифікатора, щоб правильно точно ні в кого не вийшло, а якщо в кого щось вийшло, то приїде перевірка й заставила повертати. В вижений від інстаграму мозок керманичів комерсостанського айтібабве шоубизоконго не може вміститися концепція, що люди дезертують/виконують бойові завдання підвищеного ризику не тому що їм за це платять мало/багато. Це не йобана контора, ми не оаертаймимо. Йде йобана всенародна війна. Й в цій війні більша частина людей, що можуть отримати ці бабки (це, насправді, доволі мало в абсолютних цифрах) не будуть мотивуватися тим, що якщо вони сьогодні, блядь, проведуть прд, їм за це заплатять +10к. Люди блядь не рахують цю хуйню. Вони просто хочуть, щоб коли вони виконали бойове завдання й повернулися, вони не відчули що їм сцить держава на п'ятак. Або ще не виконали, а тільки готуються до виконання. Поки що це відчуття не зникає, й з кожною такою новиною в чомусь стає тільки гірше. Бо всі ці тридцять три шари дебільних категорій додаткової винагороди робиться від комерсівського жлобства – щоб щось комусь випадково не переплатити. https://t.me/Tsaplienko/92645

Все ніяк не доходили руки осилити останні розділи цієї книги і написати якусь рецензію на цю фундаментальну працю.Автор — професор, що спеціалізується на історії Південно-Східної Азії, тож центральна частина цієї книги, особливо якщо міряти за кількістю оригінального рісерчу, припадає саме на історію ПСА в новітній час, а також події в інших частинах світу та часових відрізках, які так чи інакше потрібні для розуміння контексту того, що відбувалося в ПСА за часів холодної війни.Інші заявлені на обкладинці країни та регіони типу Афганістану, Колумбії та Центральної Америки оглядаються радше «щоб було», для того щоб зацікавити більш сучасну аудиторію (перше видання цієї книги було ще у 70-х, одразу після особистих поїздок автора в найжахливіші й найглухіші місця ПСА). Огляд того, що відбувається в цих країнах, не містить якогось оригінального рісерчу чи свіжих перспектив, тож цю книгу можна сміливо вважати книгою передусім на тему історії ПСА в період холодної війни.Ключові слова «ЦРУ» та «героїн», звісно, є тим, навколо чого вибудувано оповідь, але ними все аж ніяк не обмежується. Калейдоскоп імперських і колоніальних армій, племінних ополчень, тіньових союзів, національно-визвольних рухів та організованого криміналу природно обертається навколо опіуму як основного cash crop ПСА та ЦРУ як основної зацікавленої у веденні таємних воєн організації, і книга рівномірно оглядає весь історичний контекст того, що відбувалося.Для тих, хто любить практичні висновки, а не історичні штудії, ця книга буде безцінним посібником по організації колоніального white boy summer у будь-яких частинах світу з достатньо примітивною економікою, щоб всім відомі субстанції відігравали у ній досить значну роль. Враховуючи вже відомі пригоди ГУР в Африці, а також нові потенціальні театри ведення бойових дій з прицілом на боротьбу проти іранських проксі - думаю, серед читачів знайдуться люди, яким подібне чтиво дасть достатньо корисної інформації для практичного застосування.Також нагадую, що у вас є можливість виграти унікальний друкований екземпляр цієї книги, задонативши від 50 гривень на черговий корчезбір для хлопців з НГУ Спартан. Не прогавте шанс стати власником унікального видання!

Атомний проєкт і кадрова політика [3/3][prev]У нас, звісно, не поспішають переймати практики брудного совку, і демобілізація або хоча б переведення тих, хто міг би в розробці чогось більш технологічного ніж фпв-дрон допомогти, у нас не розглядається взагалі.Тим не менш, це не заважає в той же час відірваному від реальності перемогойобству про розробку орбітальних бомбардувальників, астрального діпстрайку, балістичних дронів і подібної езотерики, а також непублічним хрюкам про те, як ми і ядерку вже можем почать піліть непублічно, якщо треба (подібні хрюки я чую особисто від деяких вітчизняних ОПК-нанотехнологів, вже втретє від трьох різних людей за останній рік).По класиці, права рука не знає що пиздить ліва, тому одночасно з невпинними перемогами йде і невпинний стогін, як нам не вистачає в ОПК будь-яких людей, які вміють читати, писати і хоча б колись бачили матан або вакуумний насос:Молоде покоління українців необхідно готувати в університетах для того, щоб вони були готові працювати в оборонній сфері.Таку думку висловила новопризначена очільниця Альянсу європейських виробників дронів, ексголова Технологічних сил України Катерина Михалко.Вона вказала на «непросту ситуацію» з кадрами та необхідність залучати більше людей із цивільних сфер до сектору оборонно-промислового комплексу.«В університетах мають бути програми, спеціалізовані на дронах. Ми маємо працювати глобально з освітнім ринком, бо це не тільки про підготовку інженерів, хоча це важливо, але й про постачання, про обслуговування техніки, про відносини з державою, про комунікацію в цій сфері. Нам треба готувати молоде покоління в університетах для того, щоб вони були готові приходити й працювати в оборонній сфері», — вважає Михалко. І ось всю цю кадрову шизофренію мені ось довелось відчути на собі. Після закінчення лікування наслідків контузій в кінці 2024 року я почав думати, куди б приткнутись далі, і розглядав перш за все більш інтелектуальні задачі, ніж дрочить ексель або бігать з кулеметом - хоч я і пішов бігать з кулеметом добровільно, але розраховував що колись це закінчиться, тому, думаю, мав повне право розраховувати на адекватне переведення. Не те щоб я був ахуєнним спеціалістом, але шось таки бачив і навіть вчив на досить різні цікаві теми, включаючи і посильне ознайомлення з більш актуальними технологіями.В підсумку всі армади вітчизняних ідіотів, які стогнали про вічну нестачу людей з нефіктивною технічною освітою і казали як їм будь-які люди потрібні, змогли народити для мене лише одну конкретну пропозицію, яка полягала в наступному: десь півроку-рік переводитись в ПС, щоб там два роки сидіти на 20к в задрипаному селі охоронять туалет і пачку курсантів, щоб може через пару років мене за ті ж 20к пустили шось там крутить вєртєть в лабораторії. Звісно, я відмовився від такої шикарної пропозиції, замість якої ось вже більше року займаюсь тим, чим міг би займатись і мій Сірожа-кулеметник без технічної освіти взагалі. Був би я зйобком, який би повертався в Україну в 2026 році - мені б вже на кордоні хуй відсосали, бронь видали і на оборонний завод відвезли працювать за 300к/наносєк. А так як я повернувся в Україну в 2022 і пішов в армію добровольцем - то буду і далі хуй сосать на кулеметних та ексель-фронтах, поки наш величний нарід розповідає, як йому не вистачає кваліфікованих людей на різноманітні нанотехнології.—————Враховуючи як наведений вище історичний контекст, так і сучасний досвід всіх своїх пригод, можу зробити єдиний логічний висновок - поки у нас не відкриють заново хоча б радянського рівня послідовну кадрову політику, йти працювати в інтересах української держави це означає просрать своє життя максимально ідіотським та нелогічним чином. Сподіваюсь, читачів це дуже замотивує мобілізуватись 🙏

Хотілось би сказати ще трохи на тему нашого сонцесяйного маршала перемоги Залужного і його спроб перекинути всю відповідальність на чинного президента в безжальній боротьбі за віртуальні рейтинги на віртуальних виборах.Є дуже дивна і неочевидна невідповідність, де наш улюблений академік ківаловських наук вважає нормальним накинути як на чинного президента, так і на чинного головнокомандувача ЗСУ (що в цілому було б окей в рамках ширшої критики взагалі всіх відповідальних за провал), але при цьому загадково мовчить з приводу власних підлеглих. "Підлеглі" - це дуже розмите поняття, і знайти крайніх серед всього калейдоскопу майорів-полковників-генералів досить складно, принцип "у перемоги багато батьків, поразка - завжди сирота" працює завжди. Однак, є як мінімум один конкретний і добре окреслений напрямок роботи, про який точно можна сказати, що він був нахуй провалений - це інженерна розвідка і інженерна підготовка, особливо в плані мінних загороджень (навіть своїх, враховуючи що далеко ненульова кількість підривів була на своїх же мінах). Чому наш залізний генерал навіть не намагається згадати, хто з його фантастичних друзів-полковників та кентів-генералів так чи інакше відповідав хоча б за цей очевидно провалений повністю напрямок роботи? Особисто Зеленський вливав друзям Залужного горілку в горлянку і заважав виконувати свої посадові обов'язки, тому вони ні в чому не винні? Відповідь, звісно, очевидна - цехова солідарність не дозволить викинуть на мороз власних друзів-алкашів, навіть якщо вони фантастичні дегенерати, та і на рейтинги це не вплине так, як треба британським політтехнологам.

У зв'язку з передвиборним проривом звягельского роднічка справжньої правди від пана Залужного зараз знов по тисячному колу точаться завзяті дискусії на тему, хто кому споганив контрнаступ 2023 року. Хоч я там був і шось таки бачив, включаючи знамениті свої ж міни, але все ж замість контрнаступальної теми, яку за вчорашній день інші дописувачі вже встигли обсосати з новою силою з усіх сторін, хотілось би нагадати набагато менш контроверсійну і дуже очевидну річ. Хронологічно можна поділити старших офіцерів наших славетних збройних сил на три групи:1. Ті, хто 2014 зустрів вже на високих керівних посадах, і по суті не мав в своєму житті особистого бойового досвіду в принципі. Навіть якщо такі офіцери і потрапляли в небезпечні ситуації типу "росіяни біля КСП" або "шахедом розвалило дрочильню, де у нас була нарада" - це і близько не є особистим бойовим досвідом;2. Ті, хто деякий час АТО / ООС провів на посаді командира рівня взводу-роти, і на цій посаді почав отримувати особистий бойовий досвід, але до 2022 року вже виріс до рівня батальйону і вище;3. Ті, хто провів досить значний час на посаді командира рівня взводу-роти 24.02.2022, і отримав підвищення на посади рівня командира батальйону і вище вже після цієї дати.Про реальність, дану солдату, сержанту та молодшому офіцеру в відчуттях, солідольні полковніки та генерали з першої категорії не знають взагалі нічого, і тупо не можуть зрозуміти підлеглий особовий склад, роздаючи коментарі типу "не тих солдат дали, погано воюють" про наймотивованіший особовий склад, яким їм взагалі за своє нафталінове життя доводилось командувати. Зрозуміло, що тут завжди буде багато виключень, бо будь-яка подібна категоризація справжніх та несправжніх самураїв буде досить умовною, але наш улюблений залізний генерал до виключень явно не відноситься.12 років, які вже пройшли з початку перших серйозних заворушень і перестрілок 2014 року, було цілком достатньо, щоб виростити гідну зміну з другої та третьої категорії, і повністю відмовитись від динозаврів з першої групи, викинувши всіх цих дєдів на почесну (або не дуже) пенсію. Навіть якщо деякі з цих дєдів були дійсно розумними і чесними людьми, їх час вже пройшов.В реальному світі це реалізувати виходить так собі, бо рехворми армії це важко в принципі, але ось що ми точно можемо зробити вже зараз, своїми силами - припинити публічну підтримку як кар'єрних, так і політичних амбіцій непридатних до військової служби пенсіонерів.