Сьогодні 95-річчя відзначає видатна українська науковиця, доктор фізико-математичних наук, професор, академік АН ВШ України, моя викладачка Ніна Опанасівна Вірченко.На першому курсі фізмату КПІ вона викладала математичний аналіз. На іспиті із секундоміром Ніна Опанасівна перевіряла нашу вправність у розв’язанні похідних і часто дивлячись на безтурботних студентів-першокурсників із сумом згадувала про свої молоді роки…У травні 2000 року я був волонтером (як це прийнято зараз називати) на восьмій Міжнародній науковій конференції імені академіка Михайла Кравчука. Саме тоді вперше дізнався про те, що Ніна Вірченко була політв’язнем, перебувала в Тайшетських таборах і є без перебільшення легендарною особистістю.Більше почали спілкуватися з нею уже за кілька років, коли я перевівся до Університету Шевченка і став активістом «Молодої Просвіти». А особливо тісно – коли працював в Університеті технологій і дизайну, на кафедрі, яку очолював світлої пам’яті Петро Васильович Задерей, та «Слові Просвіти». Був на багатьох заходах, у яких вона брала участь і організовувала. Серед інших – поїздка в Саварку в 2003-му, Х конференція імені Кравчука в 2004-му. Познайомився з її чоловіком Ростиславом Доценком, одного разу навіть був у них вдома…Ніна Опанасівна кілька разів згадала про мене в своїй книзі «Зернини з доріг життя мого…». Особливо цінною для мене є її характеристика в нотатках із парламентських слухань у Верховній Раді «Про функціонування української мови в Україні» від 12.03.2003 р.: «Піднімаюсь на другий поверх. Тут зустрічаю Євгена Букета, студента IV курсу мех.-мат. ф-ту університету ім. Т. Шевченка (мій колишній студент, з КПІ, тепер – в «Молодій Просвіті», пише нариси, талановитий), радісно підбігає до мене. Я йому віддаю книгу «Пам’ять» Леоніда Лимана (з передмовою Р.Д.), вирізку з газети про О. Телігу, радіє».До слова, в мене ціла колекція книжок Ніни Опанасівни з автографами. Це і матеріали з конференцій Кравчука, і покажчик її праць, і «Математичні усмішки». А одного разу я абсолютно випадково придбав на книжковій барахолці, що біля метро Почайна (тоді - Петрівка) її першу книжку – «Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях» (К.: Вища школа, 1974) і спеціально приїхав на кафедру в КПІ, щоб Ніна Опанасівна мені її підписала. «Де ви її взяли? Як вам вдалося її знайти?» - щиро здивувалася вона тоді (колись обов’язково поділюся світлинами цих всіх автографів).Згадати є ще багато чого… Сьогодні, як написала Галина Дацюк, у Тернополі відбудеться святкова зустріч з Легендарною жінкою, яка кожну хвилину свого життя присвячує рідній Батьківщині. Хочу побажати їй міцного здоров’я і ще багато років надихати своїм прикладом родину, всіх друзів та учнів. Для мене Ніна Опанасівна Вірченко є прикладом незламності, еталоном служіння науці, взірцевим викладачем. На таких людях завжди трималася й тримається Україна.