📸🌄 Розпочався найбільший фотоконкурс пам’яток природи «Вікі любить Землю» 2026!До 31 липня в українській Вікіпедії проходить національна частина міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить Землю» 2026.«Вікі любить Землю» — найбільший міжнародний фотоконкурс, присвячений пам’яткам природи, започаткований у 2013 році в Україні, а з 2014 року відбувається по всьому світу. Український конкурс пройде вже втринадцяте і за ці роки він зібрав понад 133 тисяч світлин. Світлини та відео, завантажені на конкурс, потім використовують для ілюстрування статей у Вікіпедії.🧑💻 Які фото можна завантажувати?Конкурс присвячений пам’яткам природи, а отже, фото варто подавати такі, щоб вони зображували об’єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ). Наприклад, фото звичайного дуба на околицях міста не підійде для конкурсу, але світлини Височанських дубів у Калуші можна завантажити, адже це пам’ятка.📋 Як перевірити, чи можна завантажити світлину?Спеціально для конкурсу волонтери розробляють єдиний список об’єктів природно-заповідного фонду УкраїниОберіть область, з якої у вас є фото, район і у списку пошукайте пам’ятку.Якщо ви не знайшли пам’ятку у списку:1️⃣ Перевірте, чи ви правильно пам’ятаєте офіційну назву пам’ятки2️⃣ Можливо, рослина/дерево/урочище/місцевість не є офіційною пам’яткою природи — у такому разі не завантажуйте світлину; перегляньте ще раз свою галерею — можливо, у вас є інші світлини, зроблені на території об’єктів.❗️Важливо: з міркувань безпеки учасників та учасниць до участі у фотоконкурсі приймаються лише фотографії, що були зроблені до 31 травня 2026 року (включно) та до 23 лютого 2022 року (включно) для знімків з дронів та інших літальних пристроїв.Завантажити фото можуть усі охочі, головне, щоб ці світлини були зроблені особисто конкурсант(к)ами та відповідали правилам конкурсу.🏅 Традиційно в конкурсі дві основні номінації: «За кількісний внесок» та «За якісний внесок». У першій будуть відзначені учасники та учасниці, що сфотографували найбільше пам’яток природи. У межах другої журі обере найкраще фото кожного з регіонів України, а з-поміж них — 10 найкращих світлин України. 15 найкращих фото будуть представляти Україну на міжнародному етапі.Також усі охочі можуть взяти участь у спецномінаціях «Відео» та «Втрати природи». Друга присвячена світлинам пам’яток природи, що постраждали чи були пошкоджені в результаті війни, людської діяльності тощо.Переможці та переможниці національного етапу отримають цінні призи від організаторів конкурсу ГО «Вікімедіа Україна».▪️ Як взяти участь читайте на сторінці конкурсу
💔Відійшов у засвіти найстаріший член Крайової Ради Українців Криму, провідний симиренкознавець, академік УАЕН, заслужений діяч науки і техніки АР Крим, дійсний член НТШ Петро Васильович ВольвачЛюдина з громадянською позицією, плідний науковець, громадський діяч Петро Васильович все свідоме життя віддав служінню Україні і науці. Він належав до нечастого у радянізованому Криму типу свідомих українців - патріота, який серцем і розумом служив українській справі.На початку 1990-х активно протидіяв сепаратизму в Криму, зокрема, як співорганізтор двох Конгресів українців півострова. Завжди виступав за українсько-кримськотатарське порозуміння і співпрацюНа жаль, після окупації Криму науковець у поважному віці змушений був залишити домівку у Сімферополі і виїхати на материк. Навіть після цього знайшов у собі сили продовжувати активну громадську та просвітницьку діяльність. Зокрема, підготував нові книжки про представників славетної родини Симиренків та про український Крим.Голос Криму🇺🇦|Повідомити новин
Це фото я нині зробив в укритті. Книгу взяв з собою - бо не знав скільки доведеться сидіти, і розумів, що треба буде якось вбити час. Цю книгу я запримітив на минулорічному Книжковому арсеналі, проте придбав цьогоріч. Вона про тяглість рашизму, маньяків-вбивць-«полководців», які з 12 ст. вбивають та нищать...Народ, який шанує маньяків і вбивць - не може бути зоровим. Це глибоко травмовані люди, які кайфують від вбивств. Так було, є і буде. Російська церква , яка шанує диявольське поріддя - немає нічого спільного з Богом.Мене завжди дуже дратувало, коли я чув «от путін негодяй, посварив братні народи. Ми завжди жили в мирі» - та не були ми ніколи братніми народами і в мирі ми жили в історичному вимірі небагато...Вірю, що не всім легко читати історичні книги, але щиро рекомендую - придбайте собі цю книгу , прочитайте для себе, для дітей, передайте батькам. Щоб памʼятати - хто наш ворог. І що цю війну росіяни почали набагато раніше . Багато століть назад.Дякую, Євген Букет за цю книгу.Петро Ткачишин
120 РОКІВ КИЇВСЬКІЙ «ПРОСВІТІ». УІНП ВІДКРИВ ВИСТАВКУ ДО ДНЯ КИЄВА27 травня у сквері між виходом із метро «Контрактова площа» (вул. Спаська) та памʼятником Григорію Сковороді відкрилася вулична виставка, присвячена 120-річчю Київської «Просвіти». Виставка розповідає історію першої легальної української громадської організації у Києві, яка стала одним із головних осередків формування модерної української нації та підготовки майбутніх творців української державності.Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров нагадав, що ідея створення «Просвіти» на теренах Наддніпрянської України, яка перебувала у складі Російської імперії, прийшла з Галичини – перша «Просвіта» була створена у 1868 році у Львові. «Просвіта» в Києві – це був виклик системі, який став можливим завдяки тому, що українська нація була збурена тут, у підросійській частині України. Перенесена «Просвіта» сюди, як ті самі осередки, що відкривалися в Одесі, в Миколаєві, в інших містах, свідчила про те, що Росія вже руйнувалася», – наголосив Олександр Алфьоров.Голова Інституту також додав, що київська спільнота сприйняла появу «Просвіти» як початок радикальних змін у суспільному та державному ладі.Голова Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та просвітянин Володимир Наконечний відзначив важливість сьогоднішньої роботи зі збереження національної пам’яті, зокрема перепоховання подружжя Андрія та Софії Мельників, як державний поступ у тих справах, які в умовах бездержавності відстоювала «Просвіта».«Просвіта» – це український бренд, його треба берегти, оновлювати, запрошувати до товариства нових членів, омолоджувати й рухатися вперед згідно з викликами третього тисячоліття», – додав Володимир Наконечний. Голова Київського міського осередку «Просвіти» Кирило Стеценко зазначив, що нинішні просвітяни – нащадки великих провідників та засновників: Миколи Лисенка, Бориса Грінченка, Модеста Левицького, Лесі Українки. «Метою «Просвіти» була фактично українізація українців. І це завдання досі перед нами стоїть. Нашій країні важливо бути сильною економічно і військово, та надважливо – бути при цьому українською Україною. В цьому є величезне покликання «Просвіти», – наголосив Кирило Стеценко.Модератор заходу, голова Київського обласного об’єднання «Просвіти» Євген Букет відзначив важливість архівної роботи при оформленні виставки, зокрема оцифрування всіх документів стосовно діяльності організації з Державного архіву Київської області. Своєю чергою очільниця архіву Соф’я Каменєва розповіла про те, як відбувалася ця масштабна та клопітка робота. «Я думаю, що ця виставка – це перевірка того, що гасла «Просвіти» мають відгукуватися в душах і серцях наших співвітчизників», – завершила свій виступ Соф’я Каменєва. Директор Національної історичної бібліотеки України Тарас Боровський відзначив, що був дуже радий долучитися до створення виставки, адже НІБУ на сьогодні володіє найбільшим депозитарієм книг про діяльність Київської «Просвіти».Директорка Музею Бориса Грінченка Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Юлія Голубнича-Шленчак розповіла про унікальну участь відомого українського мовознавця у створенні Київської «Просвіти».«Борис Грінченко – це дійсно недооцінена постать у нашій історії. Кожен із нас робить усе можливе, щоб історія оживала на вулицях нашого міста, тому що я поки чекала зібрання, звернула увагу, як люди підходять і питають: «а що це за виставка?» Читають, ознайомлюються з цим, тому видимість цієї роботи – це те, що закладав Борис Грінченко, коли створював Київську «Просвіту».Організатори виставки: Український інститут національної пам’яті, Київське міське об’єднання Громадської організації «Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка», Київське обласне об’єднання «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Благодійний фонд імені Івана та Юрія Лип.
🏆 23 травня, у День Героїв, у Києві вшосте оголосили імена лауреатів відзнаки «Вікімеч» імені Олега «Raider» Ковалишина «за внесок у Перемогу України в інформаційній війні». Лауреатами відзнаки у 2026 стали активні дописувачі української Вікіпедії, які захищали і захищають Україну не лише в інформаційному просторі, а й у лавах Збройних Сил України: Дмитро Балховітін, Едуард Драч, Олександр Козубенко, Віктор Остапець.Вікімеч» вручається з 2021 року щорічно як своєрідна подяка від громадянського суспільства українським вікіпедистам, які роблять великий внесок в боротьбу з окупантами, створюючи через українську Вікіпедію інформаційний контент про Україну для світу і про світ для українців. Відзнака названа на честь Олега «Raider» Ковалишина – реконструктора, вікіредактора, учасника Революції Гідності та бійця батальйону «Донбас», який загинув у бою під Карлівкою в День Героїв, 23 травня 2014 року.☝Ініціатором нагороди був Микола Кравченко «Крук» – кандидат історичних наук, ідеолог Азовського Руху, учасник російсько-української війни з 2014 року, редактор української Вікіпедії. Загинув під час оборони Київщини.Засновниками нагороди виступили ГО «Інститут Національного Розвитку» та Київське обласне об’єднання «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.Вручення дипломів і коїнів цього року відбулося в прес-центрі Інформаційного агентства АрміяInform.🎬Дивись повне відео:https://youtu.be/uuEjbaqsHvM
Лишилося 4 дні.Встигніть долучитися до шляхетного кола меценатів «Бази піхотинця».Ця книга — концентрат знань, перевірених у бойових умовах. Знань, які допомагають підготувати нову генерацію українських воїнів.Книга написана бійцем бригади «Любарт» 1-го корпусу НГУ «Азов». Він зібрав і систематизував свій досвід та виклав його в цікавій та лаконічній формі з ілюстраціями, таблицями, схемами та інфографіками.До п'ятниці триває збір на видання накладу.Кожна гривня важлива. Кожен репост — допомога.За донат від 1000 грн Ви отримаєте:🔹 Причетність до створення книги, що поширює цінний досвід, рятує життя та підвищує ефективність ведення бойових дій.🔹 Ваше ім’я, зазначене у кожному примірнику накладу на сторінці подяки меценатам.🔹 Книгу «База піхотинця» з підписом автора та видавця.Ознайомитись зі змістом книги:https://markobook.com/baza_previewБанка:https://send.monobank.ua/jar/A5BML8mTM7Номер карти банки:4874 1000 2658 4832 Після здійснення внеску просимо заповнити форму щоб ми знали кому та куди надіслати ваш примірник видання:https://forms.gle/17SZmJ7o7KdxaLJi8Наклад буде надрукований у кінці квітня та розіслані на початку травня.Частина накладу буде безкоштовно передана підрозділам Сил оборони України.
1418 днів: сьогодні російське вторгнення в Україну зрівнялося за тривалістю з німецько-радянською війною.Німецько-радянська, яку в СРСР називали великою вітчизняною війною, була частиною Другої світової війни і охоплювала період з 22 червня 1941 по 9 травня 1945 - всього 1418 днів. Рівно стільки, скільки від 24 лютого 2022 року триває широкомасштабне вторгнення росії в Україну...Для ЗСУ це символ того, що час перестав працювати на агресора. Міф «великої вітчизняної війни» як джерело легітимності дій російської армії зламався об цю цифру. Фактом є те, що рф веде загарбницьку війну довше, ніж СРСР вів оборонну війну проти нацистської Німеччини і не досягла стратегічних цілей. Тому російська армія — не «непереможна спадкоємиця перемоги», а сила, що загрузла у війні на виснаження без жодного суттєвого результату.Саме Україна сьогодні веде справжню вітчизняну війну — за рідну землю і світле майбутнє, ставши за цей час гарантом безпеки для всього континенту, символом незламності і віри в Перемогу.
Мій 2025-й – це 14 книжок, загальним накладом понад 7000 примірників. 4 з них – це вже другий тираж, ще 2 – третій. 2 з них – дитячі, 3 – наукові. Інші – в традиційному для мене науково-популярному стилі. Ще ніколи, жоден рік мого життя не був означений такою кількістю різних книжкових видань. 9 з них – мого авторства, 4 – у співавторстві, 1 – переклад. Видані чотирма різними видавництвами (1 – Р.В.В., 2 – Основа, 3 – АрміяInform, 8 – markobook). Кілька з них потрапляли в ТОП-продажів найбільших книжкових фестивалів країни та до престижних рейтингів. Одна номінується зараз на Шевченківську премію. Різні мої книжки доступні в більшості книгарень і я щасливий постійно отримувати схвальні відгуки про мою творчість.У 2026 році не зупинятимусь. Моїх читачів чекатиме ще кілька новинок. Деякі з них давно очікувані, деякі – зовсім несподівані. Можливо будуть і перевидання. Слідкуйте за анонсами.Вірю, що книга – це зброя, яка також наближає всіх нас до Перемоги. Дуже хочеться відзначити її якнайшвидше!
⚔️ Коліївщина. Коли історія говорить без цензуриМи звикли до Коліївщини як до легенди. Герої, шаблі, месники, страшний гнів — і крапка. Але Владислав Серчик дивиться інакше. Його принцип — “без гніву і упередження”. ✍️Він розглядає 1768 рік не як “селянський бунт”, а як закономірну спробу нації відстояти себе. 🇺🇦Він аналізує, як страх і приниження накопичуються роками, поки не перетворюються на вибух 💥.Як соціальний біль перетікає в національну боротьбу.І як віра стає останньою опорою для тих, хто вже не має нічого.Це — не чергове трактування, а спроба чесно розібратися, що таке Коліївщина насправді.Не лише для українців, а й для поляків, які досі шукають відповіді: як сталося, що сусіди знищували одне одного під прапором віри. ⚖️📚 Уперше класична праця Владислава Серчика виходить українською — у виданні РВВ.Текст супроводжено сучасними примітками перекладача, що пояснюють і уточнюють спірні моменти. А кольорові ілюстрації та реконструкції Сергія Шаменкова 🎨 переносять у добу, коли “воля” ще була забороненим словом.👉Подивитися і ЗАМОВИТИ ви можете на сайті РВВ https://rvv.com.ua/product/koliivshchyna-serchyk-vladyslav-2025
Президент України Володимир Зеленський підписав дуже важливий Закон про засади державної політики національної пам’яті Українського народу (№ 4579-IX).Документом визначено ключові поняття: від «злочинів проти українського народу» до «місць пам’яті».Зокрема, згідно із Законом:⚡️Нинішня російсько-українська війна розпочалася 19 лютого 2014 року.⚡️Вона отримала офіційну назву – Війна за Незалежність України.⚡️Визначається термін «рашизм», як «різновид тоталітарної ідеології та практик, які лежать в основі російського нацистського тоталітарного режиму, сформованого у державі агресорі, та ґрунтуються на традиціях російського шовінізму й імперіалізму, практиках комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів».⚡️Публічний простір має бути очищений від символів російської та радянської імперської політики.⚡️Місця пам’яті Другої світової війни мають бути приведені у відповідність до законів про декомунізацію та деколонізацію.⚡️Нагороди УНР і УГВР визнаються державними нагородами України.⚡️Одним із загальнонаціональних місць пам’яті має стати Український національний пантеон.Ознайомитися із документом можна за посиланням
TGLIST.COM.UA
