Декілька годин тому на Мілітарному вийшла колонка Генерала Сирського з коментарями щодо поточної ситуації

Я не політолог і не експерт в військовій справі — але я експерт в комунікаціях. Я не буду розбирати саму колонку, я хочу написати про важливу думку, яку в мені викликала її поява

(і це є нагадування для всіх, хто працює з комунікаціями компаній чи персональних брендів)

Медійну роботу треба проводити до кризи

І про успіхи теж треба розповідати до кризи

Тому що в момент, коли криза вже почалася, будь-яка розповідь про власні досягнення, навіть абсолютно справедлива, виглядає як виправдання

В момент емоційного накалу суспільство не сприймає інформацію, а оцінює наміри та емоцію, і перше питання — «чому мені це говорять саме зараз?»

І коли відповідь очевидна — «бо виникла криза, треба якось гасити», — довіра до повідомлення падає

Хороша, сильна медійна стратегія будується до пожежі. Коли хата вже горить, добудовувати до неї фундамент трохи запізно

Нажаль багато хто, незалежно від сфери, недооцінює медійну роботу, вважають її вторинною, сподіваючись, що справи скажуть самі за себе (це така варіація ідеї «гарний продукт продає себе сам»)

Але в реальності люди не мають часу шукати і дізнаватися, що класного ви зробили. Якщо їм про це не казати, в їх картині світу ваших успіхів не існуватиме

Публічний образ формується з десятків інтерв’ю, колонок, коментарів, відкритих розмов, пояснення рішень, розповідей про принципи роботи, успіхи й помилки

Коли ця репутація вже існує, вона працюватиме на гасіння пожежі у складні моменти

Коли її немає, людина залишається сам на сам з вже критично налаштованим натовпом — і там вже тіко сподіватися хіба шо на волю божу