BRD24 - Бердянськ 24 | Іноді нам щастило — у святкові канікули в Бердянську випадав сніг. Тод...

Іноді нам щастило — у святкові канікули в Бердянську випадав сніг. Тоді всі справи відкладалися. Ми з сестрою хапали санки і бігли на Середню гору кататися. Ми добре знали: часу на справжній сніг у Бердянську завжди було мало. Його з кожним роком ставало все менше, і саме тому такі миті цінувалися особливо.Не мало значення, чи дув сильний вітер, чи падав густий сніг. У тебе була місія, яку не можна було провалити — встигнути насититися цією зимою, поки вона знову не зникла.Між Різдвом і Водохрещям тривав період Святок — той особливий період, коли ворожили на долю і судженого. Ми з сестрою та подругами завжди обирали один вечір, щоб поворожити. Звісно, ми не сприймали це всерйоз — швидше як гру. Я навіть не пам’ятаю, чи справдилися колись ті ворожіння. Але пам’ятаю сам процес: сміх, розмови, відчуття, що це просто наш час, проведений разом.Зимові свята поступово сходили нанівець, як і мої канікули. Останнім святом був Старий Новий рік. Зазвичай це була тиха вечеря в сімейному колі зі знайомими стравами. А вже наступного дня життя поверталося у звичний ритм — я йшла на навчання.Та цей день усе одно добре запам’ятався. Щороку 14 січня о четвертій ранку до нас приходив сусід посівати. І нікого не хвилювало, що це був робочий день — традиція є традиція. Він був не лише дуже голосний, а й щедрий: зерно після посівання було всюди, навіть у нас у ліжках. Я завжди прокидалася і сердилася, що не дають нормально поспати. Тепер це згадується з усмішкою.Не можу сказати, що я сильно сумую саме за цією традицією. Але згадую її з теплом — як ще одну дрібну деталь, яка робила зиму святковою і живою.Вже четвертий рік, як і багато бердянців, я не святкую зимові свята з батьками і сестрою. Нас розкидало по різних країнах. Але ці спогади й традиції залишаються зі мною — вони гріють і дають відчуття, що попереду ще буде свій час.Наші традиції важливо передавати далі — своїм дітям, новим друзям, які з’явилися за ці роки. Розповідати про особливості нашого міста і берегти їх. Ці спогади — не про минуле, а про те, ким ми є.Про дім, який носимо з собою, і традиції, що тримають нас разом, де б ми не були.Бердянськ живе в них.І поки ми їх пам’ятаємо — він поруч.