Книжковий дворф

📖 «Щось урчить»✍🏻 ПохитонШок. Відраза. Захват. Здивування. Цікавість. Бозна ще які відчуття я пережила читаючи цю книгу.Збірка оповідань не для слабкодухих. І точно для поціновувачів жахливого,такого тягучо-липкого,психологічно насиченого.Персонажі,впродовж оповідань, в яких живуть, набувають змін як психологічних,так і візуальних.Ці зміни потворні, невідворотні…і,місцями, занадто реалістичні. В якийсь момент я зловила себе на тому,що під час читання просто завтикала в стіну,чітко уявляючи деяких реальних людей. Вони деградують, розчиняються в бузкових інтер’єрах, стають комахами, занурюються в жорстокі побутові трагедії, намагаються вирватися.Але виходу нема. Це не саме про тілесний жах, а щось глибше,по типу втрати людської сутності, розкладання свідомості, приреченості на власне єствоСеред усіх оповідань збірки,мене вразив «Хряк». Цей твір виділяється своєю психологічною нав’язливістю. Це не просто горор, а підняття дуже тонкої теми. Тут про страх чоловіків бути об’єктом небажаного бажання, бути безсилим перед тим, що неможливо назвати. Тут жах розвивається не через прямий конфлікт, а через відчуття неминучості: герой, сам того не усвідомлюючи, потрапляє в ситуацію, де контроль вислизає з його рук.Також дуже прекрасно-жахливе оповідання «Риба-меч». Це слаттерпанк, який вразив як своєю жахливішою, так і красою. Похитон в своїх оповіданнях безжалісний але дуже різний. Деякі з них читати було цікаво і страшно до паралічу рук, з трудом перегортуючи сторінку. Інші ж залишили більш байдужою мене, та це на краще, адже, якби все було на однаковому рівні концентрованого жаху- навряд я б лишилась задоволена.Рекомендую дуже обережно, і тільки під вашу особисту відповідальність перед власною психікою і бажанням бачити гарні сни)

📖 “Faber & Faber: The Untold Story” ✍🏻Тобі ДжонсНонфікшн для мене,зазвичай,це виключення серед потоку художньої літератури. Читаю його рідко,тільки про те,що воістину зацікавить. От так вийшло з цією книгою.Це не просто історія видавництва, а глибоке занурення у внутрішню кухню одного з найвпливовіших літературних домів Британії. Автор опирається на архівні матеріали, листування редакторів з письменниками та анекдоти з видавничого життя, що робить книгу цікавою не лише для фахівців, а й для широкого кола читачів.Головний акцент книги,власне що найбільше було цікаво- це особистості. Тут є Т. С. Еліот не лише як поет, а й як редактор, який відбирав твори для публікації. Є історії співпраці з Сильвією Плат (дуже цікава і щемка) Семюелем Беккетом, П. Д. Джеймс і багатьма іншими. Джонс демонструє, як ризиковані видавничі рішення визначали майбутнє компанії- від прийняття «Володаря Мух» Вільяма Голдінга,до співпраці з режисерами й драматургами.Це книга про те, як формувався літературний канон 20-го століття, про епоху до цифровізації й змін у книговиданні. Місцями вона може здатися надто деталізованою, але я таке обожнюю. Тимпаче якщо ти любиш літературну історію та зазирати за лаштунки видавничого бізнесу - це чудове читання.Читавши переконувалась в тому,що бути видавцем складна і багатогранна справа. Що є багато ризиків як фінансових,так і репутаційних. Що видавництвам ми,читачі,потрібні і як підтримка і як мотивація. Я б порадила почитати цю книгу і звичайним читачам,яким цікава тема. А також видавцям,і тим,які тільки заходять в цю справу, і тим,які в ній давно.Видавництво Лабораторія

Лежала я,значить,думала про вічне,і втикала на свої полички. Всі ми знаєм це відчуття: бачиш нову книгу-все, треба брати! Поличка вже ломиться, список «обов’язкового читання» роздувся до неймовірних розмірів, але рука все одно тягнеться за новинкою чи черговим виданням у красивій обкладинці. І ось удома з’являється ще одна книга, яка, можливо, чекатиме свого часу місяці або навіть роки.І згадала я,як знайома запитала у мене: нащо ти купуєш ще,якщо не всі наявні книги прочитано?І,власне,ось до чого прийшли роздуми.📚 Перше,і головне. Бо я так хочу. Бо я люблю це і це приносить мені радість.📚 Естетичне задоволення. Книги-це не просто текст,а ще й оформлення, ілюстрації, приємний запах сторінок. Взагалі дуже подобається як візуально виглядають полиці в кімнаті.📚 Страх втратити можливість. Іноді здається, що якщо не купиш книгу зараз, то потім її вже не знайдеш. Особливо це стосується колекційних видань і,тимпаче,книг улюблених авторів.І,через якийсь час,ідеш на олх і ридаєш над цінами,які виставляють бариги. 📚 Спокуса можливостей. Купуючи книгу,я купую не лише предмет, а й потенційний цікавий досвід,всесвіт. Книга може чекати свого моменту, а потім,одного разу,стати саме тією історією, яка буде «в настрій» або «в потрібний період життя».📚 Книги як втеча. І це,певно,основна з причин,чому я взагалі читаю.Навіть якщо зараз немає сил читати, сама наявність книг поруч заспокоює. Це нагадування,що завжди можна відкрити сторінку й зануритися у світ, де все залежить лише від тебе та твоєї уяви. Тож. Скільки коли і як купувати книги-особиста справа кожного. Бути книжковим драконом так само нормально,як і бути людиною з двома-трьома книгами вдома.Чи є у вашій колекції книги, які ще чекають свого часу? І чи дратує вас це, чи навпаки-приносить задоволення? Бо мені точно приносить))

📖 «Свято Цапа»✍🏻 Маріо Варґаса ЛьйосаОдразу варто зазначити,що в книзі йдеться мова про реального диктатора Рафаеля Леонідаса Трухільо Моліни в Домініканській Республіці, що 31 рік після насильного захоплення влади в 1930 році очолював стійкий авторитарний режим. До прочитання цієї книги,я про нього не чула. Але потім полізла в гугл, і впевнено можу сказати,що ця істота - один з найстрашніших диктаторів.Тож,що ми маємо. Книга розвивається з призми трьох паралельних сюжетних ліній і персонажів:Трухільйо, його соратників і Урранії Кабраль-жінки, яка повертається до рідної країни після багаторічного вигнання. Таким чином, історія показує як глобальну політичну драму,так і особисту.Книга важка та відірватися від неї неможливо,адже автор дуже майстерно показав всіх персонажів,що дає змогу вірити в їх реальність і комусь співпереживати а когось ненавидіти.Так,на приклад Трухільйо-постає не лише як політичний монстр, але й як людина, одержима владою.(когось нагадує,правда?)Льйоса майстерно передає його характер через деталі:манія величі,контроль над близькими й навіть фізіологічні слабкості, що підкреслюють його смертність.(що,знову ж,когось нагадує)В свою чергу Урранія, символізує тих, хто постраждав від режиму, але зумів вижити.Її історія показує всю трагічність втрати сім’ї, гідності та довіри. Водночас її боротьба показує силу, яку знаходить людина навіть у таких умовах. Що,місцями,мене дико бісило,адже я не могла не проводити паралелі срускімі,які не те що не борються,а повністю підкоряються і підживлюють голод свого режима.Льйоса в цій книзі нещадний в реалістичності. При цьому прекрасно зберігає баланс між художньою вигадкою та історичними фактами. Мені це сподобалось,адже суто історичний роман був би для мене,певно,ще важчий для сприйняття.Книга важка. Книга важлива. Вона залишає сильне емоційне враження, змушує замислитися про те, як легко історія може повторитися, якщо не робити висновків. І кому,як не нам,українцям,про це знати.Видавництво Фабула

📖 «Дім на краю світу»✍🏻 Майкл КаннінґемРоман розповідає історію двох друзів дитинства - Джонатана й Боббі,чиї життєві шляхи переплітаються, змінюючи їх і людей навколо. Ну,все як в реальному житті,власне)Події розгортаються в кількох часових проміжках, починаючи з дитинства героїв у Клівленді й закінчуючи їхнім дорослим життям у Нью-Йорку. Каннінгем розкриває непрості і завжди актуальні теми, такі як сексуальна ідентичність, кохання, вірність і те, як травми минулого формують нас у майбутньому. (Тут аж напрошується заїжджене «всі травми з дитинства»)Найкайфовіше для мене в цій історії-її багатошаровість. Каннінгем дозволяє кожному з головних героїв говорити від свого імені, розкриваючи їхні думки, сумніви і те,як це формує їх згодом . Взагалі люблю такі книги саме за їх глибину,і можливість покопатися в головах людей,хоч і видуманих. Особливо зворушливі моменти, коли персонажі намагаються знайти спільну мову, попри всі свої відмінності. Тут я чітко бачила минулу себе,що змусимо мене трохи засумувати. Та це приємний сум,бо мене тішить те,куди це мене привело.Каннінгем пише делікатно й чуттєво, описуючи як моменти радості, так і болю. Його стиль лаконічний, але емоційно насичений. Через прості слова він зображує складні емоційні переживання, роблячи їх близькими кожному читачеві. Дуже важливо те,що буквально одразу починаєш вірити персонажам і їх поведінці. Абсолютно людській і живій.Ця книга досліджує, як любов може бути одночасно рятівною та руйнівною, як близькі стосунки стають джерелом як радості, так і болю. Це роман про те, як ми вчимося приймати себе й інших, навіть якщо це здається неможливим.Є ще однойменний фільм,та до нього я так і не дійшла,адже слід від книги лишився глибокий і я не хочу втрачати це відчуття.Рекомендую бажаючим драми і тим,хто не боїться читати «реальність».Видавництво Лабораторія

Одеса! Київ!🟢 11 грудня, 18:00📍Де? Одеса, Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька, вулиця Пастера, 15Презентація поетичної збірки Катерини Калитко — "Відкритий перелом голосу" у рамках проєкту "Теплі зустрічі в Грецькій залі" в театрі ім. В. Василька!Нашими спікерами будуть:🗣Катерина Калитко — поетка, перекладачка, членкиня Українського ПЕНу🗣Андрій Хаєцький — модератор, поет, член Українського ПЕНуВхід безоплатний. Попередньо просимо зареєструватися за посиланням https://forms.gle/AL6WkjxHLkXLjtc19🟢 Київ! 12 грудня запрошуємо до публічної бесіди з Людмилою Долгоновською довкола книги "Залізний генерал. Уроки людяності" 🗣 Людмила Долгоновська — експертка у галузі стратегічних комунікацій, кандидатка філософських наук🗣 Інна Іллівна — заступник голови ради вчених у Київський Будинок вчених НАН України📍 Де? Київ, Київський Будинок вчених НАН України, улиця Володимирська, 45аВхід безоплатний. Попередньо просимо зареєструватися за посиланням: https://forms.gle/RMgw18tkZVzQW6KeA

В цій книзі одразу два твори,та відгуки на них будуть окремі,бо хочу приділити достатньо часу обом.📖“Схудлий»✍️ Стівен КінгБілл Геллек-адвокат,сім‘янин, має хороші зв‘язки,репутацію і надлишкову вагу. Чоловік намагається періодично худнути але зривається і так по колу. Та все змінюється тоді,коли він збиває насмерть циганку,але уникає наслідків через дружбу з суддею. При зустрічі з батьком загиблої і розмови з ним, життя Білла стрімко змінюється.Я боюсь циган. Ну як боюсь,скажемо так, максимально уникаю коли бачу на горизонті. Бо колись, мене ,по молодості ,обікрала циганка, через мою доброту. А в інший раз ,по дорозі на роботу , мене ледь не побили три малих циганяти. Ось такі інсайди😂Так от ,читаючи цю книгу, я зрозуміла що тепер обходитиму ще кілометр аби не попасти в поле зору цих веселих своєрідних людей.Історія дуже прекрасна. Звісно є всі основні аспекти Кінга :містика,людська гниль (цього разу не тільки внутрішня🙂), переживання і думки. При цьому і неперевершена гра на уяві.Головний герой ,як і має бути, хвилями вибішував ,хвилями викликав жалість. Але фінал розставив остаточну думку. «Схудлий» змусив мене багато думати на тему : ось персонаж намагається перекинути свою проблему на інших звинувативши всіх навкруги… а потім клац, і розумієш що .. може він просто так просив підтримки? А потім знову повертаєшся до його егоїзму і назад. І так до самого кінця.Я доволі скептична людина, і за увіруванням,як і головний персонаж,я агностик. Та в силу самонавіювання я однозначно вірю, і ,все ж,допускала,що в цій книзі йому є місце. Але хто ж знав хто ж знав😏

Одна з найновіших написаних Кунцом книг, і моя перша у автора.📖 «Будинок на краю світу»✍🏻 Дін КунцВидавництво Vivat🌟В центрі сюжету- Кеті, самотня мешканка кам'яного будинку на острові Якові, який нагадує фортецю. Вона переїхала на острів після того, як сталася травмуючи подія,котра зробила її життя емоційними американськими гірками.Кеті цікавить малювання і думки про те,що твориться на сусідньому острові, який, на її думку, є місцем розташування секретного урядового дослідницького центру.А потім, на її острів навідуються небажані гості. І Кеті має тепер лише одну ціль-вижити..Я чула про Кунца досить багато саме на початку букблогерства,і чекала коли зʼявиться він українською. І от дочекалась. Прочитала буквально за два присісти,адже текст ллється як в суху землю. З героїнею у мене доволі різні погляди на світ,та мені було цікаво спостерігати за нею і її супутницею. Сюжетних поворотів Кунц насипав від душі і так прям по кіношному, що я наче повернулась в якусь серію чи то x-files, чи щось подібне. І от наче це і непогано. Легко уявити сюжет,який,до речі,десь до 3/4 книги водив стежками невідомо куди. Та по завершенні читання у мене не лишилось думок з цією книгою. Ні відчуття насиченості. Ні бажання перетравити « що це було». Тобто для мене ця книга виявилась непогана,але дуже посередня. Можливо,це тому,що я мала завищені очікування саме в плані майстерності складності сюжету Кунца.Тож у підсумку, рекомендую книгу як ту,яку береш коли не хочеш чогось складного але в той же час хочеш цікавого.Тепер дуже і дуже хочу почитати ще щось у автора,щоб :А) зрозуміти чого його так хвалило моє оточенняБ) зрозуміти чи справа в конкретній книзі,чи мені з Кунцом просто «не по путі».💭Читали щось у автора? Які думки маєте?

#прибуло нового від КСД«Птахи та інші оповідання» Дафна дю МорʼєМістично-таємнича атмосфера, від якої холоне кров, де нерозривно поєднані вигадка, реальність, вишуканість слів та образів, — цим дихають історії дю Мор’є. До збірки ввійшли оповідання: «Птахи», «Монте-Верита», «Яблуня», «Маленький фотограф», «Поцілуй мене ще раз, незнайомцю» і «Старий».«Шістка Атласа» Оліві БлейкКнига про яку є дуже багато різних відгуків. Тож не могла оминути.«Кожне десятиліття лише шість найбільш унікально талановитих чарівників обираються, щоб отримати місце в Александрійському товаристві, провідному таємному товаристві у світі. На обраних чекає життя, повне влади та престижу, яке перевершує їхні найсміливіші мрії.»«Ці нерозривні звʼязки» Тагере МафіДруга частина циклу. Мій відгук на першу ось тут.Для мене досить незвичайний світ просочений сходом,і,до того ж,в кінці першої частини лишили дуже гарний гачок який на мене працював.«Годинники» Агата КрістіНеофіційна назва книги для мене «Другий шанс для Пуаро». Побачимо чи він його виправдає. Бо у «Вбивстві в східному експресі» вибісив мене цей чоловік знатно.💭на яку з цих книг цікавить відгук найбільше?

Такс,панове,вирішила я спробувати дати другий шанс аудіокнигам. Слухаю коли десь іду,при інших обставинах,по типу рутини вдома,не ловлю концентрацію,хоч трісни.Зараз в процесі «Школа ідеальних матерів» від Vivat. Слухаю у додатку Librarius , що виявилось (о як неочікувано) зручно.Доступні функції додатку,котрими я користаюся: ⁃ регулювання швидкості. Це для мене обовʼязково,бо під звичайний,дикторський темп я нервую, тож слухаю на х1,5-2. ⁃ Можливість на 30секунд перемотати назад,якщо думками вже обирала в магазині бараболю,і прослухала. ⁃ Звісно,розділ «Моя бібліотека»,де зберігаються (вгадайте що?правильно)мої книги. Тож,мене,на даний момент,влаштовує цей формат,хоча,дещо незвично,і концентрація не завжди тримається (памʼятаємо про функцію -30). Тож,продовжуватиму слухати. А ви завантажуйте додаток,і знайомтесь з його функціоналом слухаючи досить хороший вибір доступних там книг.💭слухайте,а шо у вас по улюбленим форматам? Папір,електронка,аудіо,чи,можливо,наскельні малюнки?#цешореклама